Голодомор в Україні: жертвами геноциду були також поляки

Сьогодні Україна та світ відзначають День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. У 1932-1933 рр. внаслідок масової радянської колективізації виробничий цикл в Україні зруйнувався. Сталінські репресії, які мали на меті силове затягування українських селян до більшовицьких колгоспів, викликали хвилі опору та непокори. У відповідь підрозділи ОГПУ (репресивний орган СРСР, який діяв у 1922-1934 рр.) позбавляв людей будь-якої іжі та блокував постачання продовольства. Ці дії спричинили голод, який називають "Голодомором", безперечно, одним із найбільших геноцидів ХХ століття.

Закон "про п'ять колосків"

Великий голод охопив значні території Радянського Союзу, але особливо східну та центральну частини України. Історики досі дискутують про кількість людей, які померли від голоду.

7 серпня 1932 року, було ухвалено постанову Центрвиконкому й Раднаркому СРСР, яку в народі назвали "Закон про п'ять колосків", або "Закон 7-8" (від дати його ухвалення – 07.08). Офіційно постанова називалася "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної власності". Згідно його норм "крадіжка" колгоспного та кооперативного майна каралася розстрілом або, "за пом'якшуючих обставин", ув'язненням на строк від 10 років. Також передбачалася конфіскація всього майна в обох випадках.

"Закон про п'ять колосків" фактично став законодавчим "фундаментом" знищення людей голодом.

Польські жертви Голодомору в Україні

Близько 60 тисяч жертв Великого голоду в Україні - поляки. Уряд ІІ Речі Посполитої відмовився пустити їх до Польщі, де вони могли врятуватися від смерті – 98 відсотків отримали відмову. На практиці тільки 3 особам дозволено приїхати до Польщі легально. Решту поляків, які жили в радянській Україні прирекли на голодну смерть.

За фальшивими радянськими даними польських жертв мало бути 21 тисяча. Однак незалежні дослідники говорять про 60 тисяч голодуючих, закатованих поляків. Це жахлива цифра, адже вона майже втричі перевищує кількість жертв Катинського розстрілу.

Точних даних кількості жертв Голодомору ми ніколи не дізнаємося. Геноцид швидко набув таких колосальних масштабів, що радянська влада не змогла вести облік загиблих. Опухлими тілами, що розкладалися були всіяні вулиці сіл і полів, де люди шукали їжі. Їх просто скидали тисячами у великі ями і поспішно закопували, побоюючись спалаху епідемії. З самого початку ніхто не фіксував кількість загиблих дітей і немовлят. Смертність серед них була найвищою.

У людей забирали усю їжу, запаси та худобу

У людей забирали не тільки усі харчі, а й худобу та зерно. Не тільки надлишки і запаси, призначені для потреб власної родини, а й частини, що були відкладені під посів наступного року. Це супроводжувалося спустошенням майна та жорстокими актами насильства. Приниження, побиття, вбивства. В результаті благодатна Україна перетворилася на пустелю. Людям не було що їсти.

Величезні простори України перетворилися на одну велику загибель. Вулицями міст і сіл перемішувалися живі скелети. Діти пухли від голоду. Число загиблих швидко досягло десятків тисяч, сотень тисяч і, нарешті, мільйонів. Апогей кошмару припав напередодні 1933 року. Ці неймовірні страждання відбулися завдяки цілковитій пасивності комуністів, які – звісно, ​​самі чудово екіпіровані – із задоволенням спостерігали, як "гинуть вороги народу".

Байдужість Польщі до долі поляків в радянській Україні

Історія польських жертв Голодомору не тільки трагічна, але й дуже гірка. Польська державна влада добре знала про жахіття, що твориться за східним кордоном, але нічого не робила для порятунку поляків. До Варшави надійшли докладні повідомлення про штучний голод від польських дипломатів, які працювали в двох консульствах радянської України — з Харкова та Києва.

"З кожним днем, - доповідав у Варшаву київський консул Генрик Янковський, - я отримую все більше інформації про голод на Правобережжі. Щодня трапляються випадки, коли людей забирають з вулиці, помирають від виснаження. Через грабежі та вбивства голод є щоденним явищем".

Співробітники консульств також відправлялися у відрядження, під час яких відвідували провінції. "Все з’їдено, навіть собаки та коти. Люди пухнуть і лежать без сил", — написав до штабу радник Адам Стебловський. У наступних звітах польські дипломати висловили тривогу щодо поширення канібалізму.

«Душа Народу» - спільний проєкт ONUKA та митців Чернігівщини до роковин Голодомору

Поборемо голод разом: власник Телеграму забезпечив 12 мільйонів людей обідами

"Зерно розбрату": Україна подасть позов до Світової організації торгівлі проти Польщі та ЄС

Польський уряд боявся Москву

Коли більшовики спричинили голод, натовпи наляканих і зневірених селян польського та іншого походження почали штурмувати польські консульства. Дехто закликав Військо Польське негайно увійти до Радянського Союзу і визволити їх від більшовицького ярма. Інші детально розповідали про жах, який розгортався в їхніх домівках, і благали дозволити їм в’їхати до Польщі.

"Всі хочуть повернутися до Польщі, - писав Каршо-Сідлевський в одному зі звітів. - Всі скаржаться на нестерпну бідність і голод. Часто бувають випадки, коли дорослі чоловіки, плачуть, говорячи, що їхні дружина і діти помирають або опухають. від голоду.

На жаль, 98 відсотків прохання про порятунок були відхилені. Зрештою право на в’їзд до Польщі отримали лише 3 особи. Однак це мало символічний характер, оскільки польські чиновники добре усвідомлювали, що радянська влада ніколи не погодиться відпустити своїх громадян за кордон. Дійсно, виїхати дозволили лише... трьом людям. А всі, хто наважувався скаржитися до польських консульств, піддавалися жорстоким репресіям.

Польський уряд боявся Москву і навіть не намагався змусити радянську владу пропустити цих людей через кордон. Те, що спроба порятунку була можливою, свідчить приклад німецького уряду, який тиснув на Москву і змусив звільнити багатьох голодуючих німців із комуністичної пастки. Тим часом уряд ІІ Речі Посполитої не лише не заступився за вмираючих поляків, а й блокував публікацію статей про Голодомор у польській пресі. А також у пресі, яку видають українці з польським громадянством.

Приєднуйтесь до ВПольщі у Facebook

Новини ВПольщі у Телеграм

Марʼян Савчишин, редактор VPolshchi