Alina Pash: "Українці та поляки стали дуже близькими. Ми тепер - рідні"

Ми зустрілися з Аліною Паш у Варшаві, місті в якому розпочнеться благодійний європейський концертний тур співачки, та розпитали про зміни в українській музиці, знайомство з Володимиром Зеленським, плани на майбутнє та хейт, який вилився на неї після перемоги у нацвідборі до пісенного конкурсу "Євробачення - 2022".

З закарпатською "Бітангою" розмовляли журналісти VPolshchi: Marian Savchyshyn та Nataliia Protsko.

Як війна впливає на українську музику, чи зміниться вона після її завершення?

Повномасштабне вторгнення й справді повпливало на музику. Бо, якщо говорити про війну, яка розпочалась у 2014 році, то вона вплинула тільки на якусь кількість людей та артистів. І я шкодую, що тоді не пройнялась подіями так глибоко, як у 2022 році. Я зрозуміла, що все, що йде від Росії, несе за собою деструктив для українців й всього світу. Тому що їхній інфлуенс дуже токсичний. Я колись цього не бачила. Я вважаю, що справді позитивні зміни в музиці прослідковуються, але, на жаль дуже високою ціною. Люди полюбили своє набагато більше й зрозуміли, що це є наше, й ним треба пишатись. Все це було на долоні, але ми не помічали.

До прикладу, впродовж останніх чотирьох років я пишу музику, присвячену українському фольклору в поєднанні з прогресивними стилями. Але зараз я починаю набагато глибше занурюватись, й дізнаватись деталі: а звідки саме цей візерунок взявся, чому ця співанка звучить саме так. Я почала набагато прискіпливіше й серйозніше підходити до написання музики. Бо тоді я називала свою творчість українським фольклором, натомість зараз мені хочеться всім говорити, що це з Донбасу, це з Закарпаття, чи з іншого прекрасного краю України. Я дуже тішусь тому, що багато людей, зокрема тих, хто має велику аудиторію й говорить до суспільства, повноцінно перейшли на українську мову. Й це не тільки творчість, яка, на мою думку, вже давно мала б писатись українською мовою. Раніше багато артистів, які є мега популярними, продовжували писати свою музику російською. Це відбувалось завдяки пропаганді, яка мала вплив на нас всіх протягом багатьох років.

Україна дуже різноманітна та має багату регіональну культуру, частина її ретранслювалася російською мовою. Чи варто чекати змін?

Мені пощастило народитись на Закарпатті в оточенні різних культур. Але є й інша сторона – люди, які народились на сході країни, потрапили під російський інфлюєнс, який пушився роками. Ми до цього легковажно ставились, я в тому числі. Мій перший альбом був присвячений горам (перча частина) та місту (друга частина). Там є пісні англійською мовою, тому що мені хотілось показати різнобарвність і відкритість України до світу. Є пісні французькою, італійською, але є й російською... І я колись думала, що це нормально – якщо ми знаємо цю мову, тому чому ні? Але тоді вже був контекст 2014 року, вже були Донбас і Крим. Але чомусь я не пройнялась тим, що російське потрібно повністю виключати, що воно настільки токсичне, що навіть трохи від того не можна брати. Я, наприклад, знаю російську мову, й мені легко нею спілкуватись, але я не використовую її принципово. Мені неприємно.

Останні події викликали хвилю інтеграції українців в польське суспільство. Якими Ти бачиш українсько-польські стосунки зараз?

Як ми раніше дивились на Польщу? Є поруч файна країна, яку ми сприймаємо як хорошого сусіда, але не ходимо один до одного на каву. А зараз я розумію, що ми не те, що каву п'ємо разом, але в піжамі один до одного ходимо. Ми просимо хліба, коли його у нас немає. Польський народ став для нас набагато ближчим. Й це в майбутньому повпливає на нашу співпрацю, й в музиці у тому числі. Українці та поляки стали дуже близькими. Ми тепер - рідні.

Чи Аліна Паш готова співати в дуетах з польськими виконавцями?

Мені дуже подобається польська співачка Сара Джеймс , яка потрапила на "America’s Got Talent". Я побачила її на Spotify, й зрозуміла, що вона полька. Я послухала її музику й відчула, що вона могла б бути співзвучною з моєю. Якщо я хочу робити з кимось якусь колаборацію, то для мене важливо, щоб у нас збігалося бачення на те, як ми розуміємо музику, які цінності ми туди вкладаємо, як виглядає візуал цього музиканта. Мені важливо, щоб я відчувала своєрідне "сестринство" чи "братерство". Я дуже радію, що у Польщі багато польської музики, польський хіп-хоп. Це дуже класно. Тут багато фестивалів, яких хочеться побачити.

Кажуть, що Ти своєю музикою трохи випередила час, але публіка зараз його дуже швидко наздоганяє. Натомість Твоя популярність за кордоном, зокрема в Польщі може бути на часі. Чи розглядаєш Ти вихід на польський ринок? Чи цікаво Тобі було б познайомити поляків ближче зі своєю творчістю?

Звісно, цікаво. Польща – це той сусід, з яким ми зналися, але не надто близько спілкувались. Зараз же відбувається обмін культурами. Мені цікаво, який польський фольклор. Мені також цікавий польський хіп-хоп. Я розглядаю для себе знайомство з цим ринком, яке вже відбувається через YouTube та Spotify. Водночас мені цікаво було б тут перебувати, й досліджувати те, що співзвучне з моєю творчістю. Хочеться й колаборацій, й приїхати на фестиваль якийсь. Не тільки виступити на ньому, а й відпочити. Подивитись, як люди між собою спілкуються. Я готова ділитись українським. І я погоджусь, що деякі речі я таки справді випередила, й аудиторія не була до цього готовою. Зараз я не поспішаю з діями, бо ресурс має здатність вичерпуватись. Раніше я могла працювати днями й ночами, але зараз я розумію, що потрібно також відпочивати. Моя музика може бути цікавою людям у Польщі. Вона, безперечно, буде не тільки українською, а й інтернаціональною мовою.

Яку музику Ти хочеш нести в Польщу?

Я хочу робити таку музику, яка буде нести за собою теперішнє й майбутнє, але з вкрапленням гідного минулого, своєрідну музичну вишиванку. Але все полотно буде прогресивною музикою. Я сильна в тому, де я виросла. Я хочу нести свій край з собою. До речі, в березні у мене буде реліз "Горгани", тобто карпатські хребти. Й там будуть пісні з дримбою, яка є чудовим елементом заглиблення в себе. Коли ти довго дримбуєш, відбуваються вібрації у голові, й ти забуваєш про все. У Карпатах на дримбах початково грали жінки. І я вирішила додати дримбу у свою музику. Я розумію, що моя музика може прозвучати у Польщі, розвеселити людей, чи навпаки дозволить "вкритися мурахами", й разом зі мною пробудитися і бути сильнішими.

Квитки на крнцерт Аліни Паш у Варшаві можна придбати за посиланням.

Багато українських виконавців після 24 лютого 2022 року виїхали за кордон. Ти залишилася в Україні та багато виступала підтримуючи українців і розповідала світові про події в Україні. Звідки брались сили для боротьби на "культурному фронті"?

Я не знаю, звідки я тоді черпала сили. Це магія. Я була атакована в першу чергу собою, я не знала, як далі бути. У моєму особистому житті були складні часи. Після "Євробачення" був також важкий момент. Мені від цього всього було дуже боляче. Я внутрішньо сховалась, і навіть мала такі думки, що більше не творитиму музику. Навіщо, якщо ти стільки вкладаєш правди, своєї душі, чогось такого щирого, а люди не сприймають це. Ти не розумієш чому негатив так швидко розповсюджується, а все добре, що ти робила, всі проєкти, які присвячені українським письменницям, документальні фільми, які ти знімаєш потом і кров'ю протягом року люди просто не дивляться. Але коли відбулось вторгнення, коли я побачила всі зміни, які відбувають з людьми довкола, й зі мною зокрема, я змогла висмикнути звідти віру та надію робити те, що я завжди хотіла, допомагати, собі та іншим. Це мене сильно підтримало. Я бачила, як люди в різних життєвих ситуаціях не здаються, і вирішила, що хочу бути воїном людства, воїном світла, й теж не здаватись.

"Хейтити Паш" було дуже модним. Багато людей не відмовляли собі в такому задоволенні. Коли ця тема згасла, багато з тих, що раніше керували звинувачення в Твій бік, почали Тебе підтримувати. Ти вважаєш, що вдалось частину з них переконати? Чи це прояв явища хейту?

Мені довелось багато пережити. Я просто людина, яка все сприймає близько до серця. Я намагалась зрозуміти, чи може, я роблю щось не те. Я завжди стараюсь за цим слідкувати. Бо в мене були ситуації в житті, коли я через свій вогняний характер могла образити найближчих. А це боляче. Коли ти усвідомлюєш, що не свідомо образив того, кого найбільше не хотів образити. Так і в цій ситуації. Так, у своїй кар'єрі я в кількох моментах оступилася. Але все, що я хотіла – це творити, й щоб мою музику сприймали. Я була в "Х-факторі", й в різних групах. Але я хотіла донести свою бешкетницьку музику, щоб розворушити людей. Мені подобався цей запал, і мабуть, з всією ситуацією, з Євробаченням також був своєрідний запал, однак набагато глибший. Прозвучати так, щоб переконати людей любити своє у той момент, коли наближалась повномасштабна війна. Я давала заклик, але розумію, що неможливо залізти всім в голови і змусити любити себе.

Чи можеш розповісти про знайомство з Володимиром Зеленським?

Я тоді була ще мала, тільки вступала до університету. Зеленський був першою людиною з телевізора, котру я побачила. Так сталося, що ми з батьками жили у друзів, які були сусідами Зеленських. Для мене це був шок, бо мені дуже подобалися виступи "95 кварталу". Пам'ятаєте, вони тоді були всі в чорному та шкіряному. Це було дуже модно на той час. Я думаю, що вони багатьом подобались, бо заряджали своєю енергією. Пам'ятаю, що навіть попросила тоді у Володимира Зеленського автограф. Можу сказати, що яким він чесним і правдивим був тоді, таким він залишився і зараз. Коли два роки тому, на Новий рік мене, як і інших діячів культури, запросили виступити на святковому концерті, ми з ним зустрілися. Пам'ятаю, він потиснув мені руку, й сказав: "Привіт, Закарпаття". Це було дуже приємно. Зараз, звичайно, на людині видно втому, і це - нормально. Я вважаю, що він гарно справляється зі своїми обов'язками. Й хто зна, якби у нас був інший президент, якби воно все склалось. А ця людина вистояла, і стоїть далі, і буде стояти. Це дуже надихає мене особисто і, я впевнена, мільйони людей. Я їжджу світом з благодійними концертами, беру участь в фестивалях, зараз була в Америці, де записую альбом. і, коли заходить мова про те, що я українка, багато хто починає питати про Володимира Зеленського. Вони кажуть, що наш президент є прикладом для наслідування й чудовим оратором. А я з цим згодна, адже у 21 столітті, коли інтернет відіграє важливу роль в житті людей, звернення та відеозаписи Володимира Зеленського мають значний вплив. Я рада, що президент моєї країни вміє так говорити. Він вміє переконувати, мотивувати, надихати. Тому я пишаюсь ним. У своїх щоденних молитвах я бажаю йому здоров'я та світлого майбутнього, як і своїй сім'ї, бо я вважаю його своєю сім'єю. Він за мене там стоїть теж, він вирішує безліч важливих питань за мене теж. Я ціную вклад цієї людини в наше сьогодення.

Коли Ти приїжджаєш до Варшави, і йдеш на обід, чи обираєш страви польської кухні?

Я сама не вмію готувати супи. Я їм досить легку їжу, але коли я хочу чимось посмакувати, я не відмовляю собі у гуляшовій зупі. Але після того я йду спалювати калорії. Своєрідний баланс.

Ти прилетіла до Варшави з Америки. Чим Ти там займалась?

Я трохи довше затрималась у Лос-Анджелесі. Ні для кого не таємниця, що це осередок дуже талановитих особистостей, кіноіндустрії та музики. Я вирішила трохи там відпочити. У мене було дуже багато поїздок у 2022 році, які супроводжувались недоїданням, недосипанням. Почались проблеми зі спиною. Тому я захотіла посидіти біля океану, помедитувати, зайнятись спортом. Я там зустріла багато цікавих людей, з яким зародилася співпраця. Доречі цієї весни мав вийти мій великий альбом. Але моя інтуїція підказала мені, що можна видати щось інше, щось ще краще. Тому зараз буд невеличкий реліз, який складатиметься з трьох синглів. Він буде своєрідною підтримкою туру. А в Америці зараз пишеться мій альбом з людьми, які відчувають мій стиль, але хочуть його відкрити трохи по-новому.

В Тебе є не лише енергія, свій світогляд та дивовижний потенціал, а й унікальний стиль, який отримав визнання. Чи не важко Тобі розвиватись у власному стилі, адже він надзвичайно самобутній та автентичний?

Плекати свій стиль – це своєрідна робота. Не хочеться повторюватись. Хочеться бути особливим гравцем на міжнародній арені. Я розумію, що я вже не просто українська співачка. Я та співачка, яка несе свою культуру по світу. Мені хочеться витесувати свої вміння та скіли. Раніше писала слова та мелодію, але я не створювала аранжування. А зараз мені хочеться навчитись робити це, а ще більше грати на інструментах. Щоб люди розуміли, як це відбувається, щоб вони були зачаровані чимось, чого раніше не чули. Можливо тому, що я з естрадно-циркової академії, й мене оточували люди, які займають фокусами, різними магічними фішками. Я хочу це перенести у своє шоу. Я завжди вимагаю від себе більшого. Я хочу, щоб люди, які приходять на мій концерт, не просто сказали, що це непогана музика, а щоб вони щось відчули. Я вірю, що в майбутньому можна зробити, наприклад, колаборацію з цирком Дю Солей. Це моя мрія.

29 березня Ти виступатимеш у Варшаві? Які в тебе відчуття перед концертом, що чекає на глядачів?

Це мій перший тур, тому я знаходжусь в приємному очікуванні. Раніше з туром не склалось через пандемію. Зараз звучить все дуже серйозно. Ми завітаємо до шести українських міст, й в Європі побуваємо у восьми містах. А Варшава нас прийматиме першою. Ми сюди приїдемо заздалегідь, і будемо проводити репетиції до Європейського туру. Також очікується колаборація з Loft22. Варто зазначити, що ми їдемо оновленим складом. Зі мною поїде Діджей Діззі, який працює зі мною вже півтора роки, а також нові дівчата бек-вокалістки. Ми будемо разом дримбувати, грати на сопілках та флейті. В нас буде шоу, в якому важливим є відеоряд, який спеціально знімали для туру. Звісно, ми робимо ставку на образи. Ми хочемо нести свій стиль з України. Зараз я їду в додому репетирувати, готуватись. Цей тур покаже людям, хто така Аліна Паш. Душа помітна тільки наживо, та енергія, яка відбувається на сцені є унікальною, ті "мурахи", які можна відчути разом з виконавцем – незабутні.

У Варшаві на моєму концерті ви побачите не тільки мене. Але поки що це - таємниця.

Квитки на крнцерт Аліни Паш у Варшаві можна придбати за посиланням.

Аліна Паш виступить у Варшаві

Польська прем'єра фільму про українську війну

Nataliia Protsko, журналістка VPolshchi

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi