Америка надіслала чіткий сигнал для союзників та попередила Росію

Поїздка Джо Байдена до Києва майже в річницю конфлікту є символічним підтвердженням величезної відданості Сполучених Штатів справі допомоги Україні. За даними німецького аналітичного центру Kiel Instituts für Weltwirtschaft (Кільський інститут світової економіки), з початку війни адміністрація Байдена і Конгрес надали Україні майже 75 млрд доларів допомоги, яка включає гуманітарну, фінансову та військову підтримку. Для порівняння, річний бюджет польської армії, запланований на 2023 рік, становить 97,4 млрд злотих.

На додаток до вищезгаданої суми американської підтримки, існує також масована політична та дипломатична допомога. Без участі Вашингтона було б неможливо створити велику коаліцію країн-союзників на підтримку України - від Великої Британії до Японії.

Розбудова довіри

Вступивши на посаду президента, Джо Байден проголосив, що "Америка повернулася". І справді, президент одразу ж відновив участь США в Паризькій кліматичній угоді. Змінився тон, в якому Вашингтон розмовляв із союзниками, і Білий дім знову почав підкреслювати прихильність американців до свободи і демократії - не лише в межах власних кордонів. Байден регулярно повторював, що ми живемо в епоху конфлікту між демократіями та авторитарними державами, і що результат цього суперництва визначатиме майбутнє наших дітей та онуків.

Однак у перші кілька місяців слова президента були зустрінуті з певним скептицизмом. "Як довго?" - запитували союзники, коли чули запевнення про повернення Америки. З іншого боку, сам Байден у перші місяці свого перебування на посаді президента почав цілком традиційно, намагаючись, як і його попередники, можливо, не "перезавантажити", а принаймні нормалізувати відносини з Росією. До цього мали призвести двосторонні переговори з Владіміром Путіним у Женеві.

Невдача.

Виведення американських військ з Афганістану також не сприяло довірі до нової адміністрації. І хоча саме рішення не було несподіваним - Байден давно хотів закінчити війну, а вивести війська обіцяв і Дональд Трамп, - спосіб, у який була проведена операція, спровокував хвилю критики. Американці застали своїх союзників зненацька, хаотично евакуювавши власних громадян і лише частину афганців, які співпрацювали з ними. Таліби захопили країну буквально за кілька днів.

Останні американські солдати залишили Афганістан 30 серпня 2021 року. Тим часом, ще 12 липня Володимир Путін опублікував сумнозвісне есе про нібито єдність України та Росії, яке потім було розповсюджене серед російських солдатів. Незабаром після цього американські спецслужби почали попереджати про можливе російське вторгнення в Україну. Однак цього разу американці повели себе інакше, ніж в Афганістані.

Нове відкриття

Замість того, щоб здивувати союзників, адміністрація поділилася даними розвідки. У чудовому і великому матеріалі газета Washington Post описала, як Білий дім одночасно намагався запобігти конфлікту - відправивши до Москви колишнього посла в Росії, а нині керівника ЦРУ Вільяма Бернса, щоб передати, що американці знають все. Водночас він намагався застерегти союзників.

Першою інформацією США мали поділитися вже у жовтні 2021 року під час зустрічі G20 у Римі. Невдовзі після цього в листопаді штаб-квартиру НАТО відвідала директорка Національної розвідки Авріл Хейнс. Президент також мав надати дозвіл на обмін якомога більшою кількістю інформації з представниками засобів масової інформації. Все це робилося не лише для того, щоб підготувати світову громадську думку до неминучої атаки.

Йшлося також про те, щоб позбавити Путіна можливості діяти зненацька - американці, як і британці, попереджали, що Москва може вдатися до якоїсь провокації, наприклад, інсценувати "теракт" і звинуватити в ньому українців.

Польська влада не могла не знати цієї інформації. Згадана вище Авріл Хейнс під час своєї поїздки до Європи в листопаді також відвідала Варшаву. Там вона зустрічалася з прем'єр-міністром, міністрами оборони і внутрішніх справ, а також представниками Канцелярії президента Польщі. В офіційному комюніке, розміщеному на сайті Канцелярії прем'єр-міністра, сказано, що "розмова відбулася на прохання американської сторони, і учасники погодилися, що тісна співпраця з питань безпеки на східному фланзі НАТО має важливе значення".

Американське попередження

Американські застереження з часом посилилися, хоча паралельно робилися спроби відмовити Володимира Путіна від розв'язання війни. У середині грудня Росія опублікувала список вимог, які мали знизити градус суперечки, але насправді були провокацією, неприйнятною для США.

Окрім заборони на вступ України до НАТО, вони включали вимогу вивести всі війська та об'єкти Альянсу з країн, прийнятих до НАТО після 1997 року, включно з Польщею. Незважаючи на це, Байден провів подальші телефонні розмови з Путіним ще в лютому, незадовго до вторгнення. Водночас влада США закликала своїх громадян покинути Україну, попередивши, що не зможе їх евакуювати в разі російського вторгнення.

24 лютого стало зрозуміло, що заклики до деескалації виявилися неефективними. Трагедія в Україні стала одночасно і підтвердженням американських прогнозів. А наступні місяці, коли Білий дім підтримав Київ не лише на словах, але, перш за все, військовою технікою, ще більше сприяли відновленню довіри до Вашингтона. Гасло "Америка повернулася" перестало звучати як політичне гасло і стало адекватним описом реальності.

Зміна обставин

Президент Байден і його команда провели колосальну роботу, щоб переконати американців і союзників в тому, що допомога Україні не тільки морально правильна, але й відповідає їхнім інтересам.

Сьогодні, як і раніше, близько 60% американців хочуть підтримати Україну у поверненні втрачених територій, навіть якщо це займе багато часу. 30% хочуть якнайшвидшого завершення війни, навіть ціною територіальних поступок Росії. Послідовні пакети допомоги були прийняті в Конгресі з явною міжпартійною більшістю. Представники обох партій здійснили численні візити до Києва. Неважко уявити собі реальність з іншим президентом у головній ролі, в якій Україну застає зненацька напад, Сполучені Штати надають лише незначну допомогу, американці здебільшого приймають пояснення Москви, а європейські країни обмежуються символічними санкціями.

За успіхами українців стоїть багато чинників, передусім їхній власний героїзм. Але без допомоги Байдена росіяни вже давно були б у Києві. Однак, через рік війни, ця підтримка буде піддана випробуванню.

Лідери республіканців запевняють нас, що вони не змінюють своєї думки. Мітч Макконнелл, лідер партії в Сенаті, повторив запевнення в підтримці буквально кілька днів тому - на щорічній безпековій конференції в Мюнхені. Але вже потенційний кандидат у майбутні президенти США Дональд Трамп заявив, що в разі перемоги він укладе мир протягом... 24 годин і негайно звільнить усіх "розпалювачів війни" з Державного департаменту та Міністерства оборони.

Послання Трампа розраховане на виборців, які не бачать сенсу втручатися в конфлікт. Таких особливо багато серед правих - згідно з опитуванням Gallup, 41% прихильників Республіканської партії хотіли б якнайшвидшого завершення війни, навіть ціною територіальних поступок Росії, а 47% вважають, що США роблять занадто багато для України.

Для порівняння, серед демократів ці погляди поділяють 16% і 10% респондентів відповідно. Трамп - не єдиний, хто бачить результати опитувань, і не єдиний, хто намагатиметься використати їх для здобуття підтримки. Тому існує небезпека, що допомога Україні стане ще одним партійним питанням.

Візит Байдена до Києва і його промова у Варшаві були спрямовані не лише до українців чи поляків, яким не потрібно пояснювати ставки цієї війни, але й до скептиків у США. І до тих світових лідерів, які, як і Путін, сподіваються, що американське заангажування мине. 

Незадовго до Байдена Європу відвідала віце-президентка Каміла Гарріс і держсекретар Ентоні Блінкен. Гарріс у своїй потужній промові в Мюнхені заявила, що росіяни скоюють воєнні злочини в Україні, за які мають бути притягнуті до відповідальності як виконавці, так і їхні командири. Вона також попередила про наслідки можливого втручання Китаю в конфлікт.

- "Будь-який крок Китаю з надання летальної підтримки Росії буде заохоченням агресії, призведе до подальших вбивств і підірве (міжнародний – Wirtualna Polska) порядок, заснований на правилах", - попередила Гарріс.

Зі свого боку, держсекретар, невдовзі після переговорів з Ван І (найвищим представником китайської дипломатії) дав інтерв'ю, в якому заявив, що Китай планує передати Росії військову підтримку. А також попередив, що такий крок матиме серйозні наслідки.

Це повторення методу, який американці використовували проти Путіна перед початком війни. Рік потому вони так само відкрито попереджають про можливе втручання Китаю і заявляють про сильну відповідь. Візит Байдена необхідно інтерпретувати з урахуванням цих обставин. Це тим більше важливо, що одразу після візиту до Мюнхена Ван І вирушив до Москви, а газета Wall Street Journal повідомила, що найближчими місяцями може відбутися візит до російської столиці президента Сі Цзіньпіна.

Новий вимір війни в Україні

Можлива підтримка Москви з боку Китаю відкрила б новий вимір війни і запустила б динаміку, яку наразі неможливо передбачити. З одного боку, це може відштовхнути деякі європейські країни від подальшої підтримки України, насамперед через їхні міцні економічні зв'язки з Пекіном. Однак, з іншого боку, це, ймовірно, лише консолідує підтримку з боку Сполучених Штатів.

Адже якщо деякі республіканці не бачать необхідності ангажуватися в питання України, то необхідність більш жорсткого курсу щодо Пекіна підтримують майже всі. Коли над територією США пролетіла китайська шпигунська куля, політичні опоненти звинуватили Байдена в тому, що він відреагував занадто м'яко і занадто пізно. Тож якби Білий дім під впливом сигналів з Пекіна вирішив скоротити допомогу Україні, можна припустити, що ті ж республіканці, які сьогодні хочуть відмовитися від України, звинуватили б президента у слабкості і вимагали рішучих дій.

Схоже, що Білий дім намагається запобігти такій ескалації, заздалегідь демонструючи свою рішучість. Візит до Києва, про який остаточно прийняли рішення буквально за кілька днів, у поєднанні із заявами найближчих помічників президента є більш ніж чітким сигналом. Однак у нас немає впевненості, що цей сигнал матиме бажаний ефект. Адже Путін, незважаючи на численні попередження, все одно вирішив атакувати Україну.

Лукаш Павловський для Wirtualna Polska

Переклад - Marian Savchyshyn