Андрій Данилко: у пісні Верки Сердючки я завжди вкладав певний сенс
З початку війни в Україні багато людей втрачали віру та падали духом. Саме тоді важливу роль почала відігравати підтримка українських зірок. Люди знаходили сили та повертали собі впевненість слухаючи порад від наших артистів. Одним з лідерів такої підтримки був Андрій Данилко, який під час найгарячіших подій постійно виходив у ефіри та не покинув охопленого війною Києва. Він залишився вдома і разом з українцями перебував в укриттях та допомагав теробороні. Як ніколи раніше його творчість є актуальною та потрібною. А особливо зараз стає зрозумілою цінність та вага унікального таланту. Улюбленець мільйонів, зірка Євробачення та справжній скарб України пройшов довгий та значущий шлях від сатиричної провідниці до знаної та улюбленої у всьому світі Верки Сердючки.
Редактор VPolshchi Marian Savchyshyn розпитав у Андрія Данилка, перед благодійними концертами Верки Сердючки у Польщі, про війну, виступи та творчі плани на майбутнє.
Вітаю Андрію! Ви були одним із тих, хто не покинув Київ та Україну під час війни. Чи не було страшно залишатися у місті де ведуться бойові дії?
Якби було страшно, я виїхав би. Страшно не було, я в таких ситуаціях, навпаки, мобілізуюсь. Я не розглядав жодного варіанту виїхати з Києва. Третього дня стало зрозуміло, що Росія програла. Відчуття були дуже незвичайні, я все знімав на відео – порожній Київ, сирени, укриття… Але страху не було взагалі, я навіть дивувався, чому так?
Як взагалі Ви переживаєте та сприймаєте всі новини з фронту?
Звичайно, я за ними уважно стежу. Як, мабуть, усі українці. Що тут можна сказати… Ми обговорюємо їх із найближчими. Але, спілкуючись з рештою, я намагаюся все-таки знаходити щось хороше, підбадьорювати, піднімати бойовий дух.
Inne Як Ви відволікаєтеся та знаходите сили працювати в умовах війни?
У мене, мабуть, ситуація не є типовою. Ті рекомендації, які багато років мені давали лікарі з упорядкування режиму дня, харчування та сну було неможливо реалізувати в умовах постійних гастролей та роз'їздів. Адже у дорозі ти харчуєшся будь-коли або коли є така можливість (зараз це взагалі, здебільшого, заправки, у зв'язку з відсутністю авіаперельотів).
А цього року мені вдалося зробити хоч якусь подобу порядку дня. Рано встаю, потім щось схоже на зарядку, сніданок, телефонні справи, робочі питання, пишу, накопичую новий матеріал… Це стало можливим саме завдяки тому, що я довший час перебував в Києві
Inne Ваша творчість зараз набрала нових значень і є дуже важливою для українців, чи плануються нові проєкти, презентації нових пісень?
Нового матеріалу є дуже багато, випускав би хоч щодня, але процес створення пісень – це набагато складніший процес, ніж просто написання. Так як доводиться контролювати і всі інші процеси - афіші, репетиції і так далі. Додатково у нас дуже специфічна творчість, все відбувається не так швидко, як хотілося б.
Нових, не випущених пісень багато. І я продовжую їх писати. Справа у втіленні. І я сподіваюся знайти нових цікавих та талановитих людей, які зможуть із цим допомогти.
А сенс у пісні Сердючки я завжди вкладав. Не бозна-який, але це не безглузді пісні, котрі ні про що. І ось зараз, коли пісні підкладають під якісь відео, створюючи так звані меми, на кшталт «ку-ку, ми їдемо в Баку, сісі-місі-пісі, ми їдемо в Тбілісі» під відео з чергами тих, хто рятується від мобілізації на кордонах, я думаю, це ж треба, люди самі вихоплюють якісь шматочки з пісень, знаходять доречні уривки. І багато старих пісень у новому часі звучать зовсім інакше - наприклад, «Віддам любов у хороші руки..», «Все буде добре», вони не слухаються недоречно. Вони здобули свою нову актуальність.
Inne У Євросоюзі Ви зірка Євробачення і у Вас величезна аудиторія та популярність, чи плануються концертні тури?
Так, звичайно, зараз будуємо графік на кінець цього року і на наступний рік. За кілька днів – довгоочікувані концерти у Польщі – абсолютна «наша» країна, «наші» люди. Переоцінити допомогу поляків неможливо, нескінченна їм за це подяка.
Уся інформація про концерти, та плани, а також усі афіші і фотографії є на нашій сторінці в Instagram. Там все з’являється найшвидше.
Trwa ładowanie wpisu: instagram
Як зараз виглядає Ваше спілкування з глядачем, важче ніж до початку війни?
Важко було на першому виступі після воєнної перерви, це було в метро, виступ для наших військових, волонтерів, медиків, їхніх сімей. Був повноцінний концерт з професійним звуком та світлом, велась зйомка. Чесно кажучи, було дуже складно, я не розумів, у якому ключі це все має бути. Як повинно виглядати. Це дуже хороший досвід, я не був задоволений собою, але допомогла наша ідея: ми переодяглися в образи в «білій» квартирі на Хрещатику, нашій «штаб-квартирі», і вже в костюмах спустилися в метро, де на нас чекали музиканти. І розпочали концерт. Вже після – тоді вперше виконаної – «Russia Goodbye» Сердючка зняла камуфляжну куртку і запропонувала ненадовго перенестись у мирний час. Таким чином, присутність цих пісень була пояснена. Ти не створиш за короткий час новий репертуар. Але ці пісні тоді виглядали цілком органічно, вони виконали свою роль, яку я на тому концерті повністю усвідомив: «МСУ» – «Музичні Сили України» – підняти настрій і дати по носі цьому путінському режиму. Навіть з'явився новий мікро-жанр - кричалки, на кшталт, «Путін, щоб ти здох!» - вони у мене з'являються спонтанно, набагато швидше, ніж пишуться пісні. Вони як промови легко запам'ятовуються. Навіть ті молоді люди, що приходили на концерти у країнах Балтії і давно не використовують російську мову, дуже легко їх запам'ятовували та підтримували нас.
Ви давали концерт на станції метро Києва та постійно в ефірах підтримували українців. Хто підтримував Вас у найскладніші моменти війни в Україні?
Тут ситуація обернена. Мені психологічно було, напевно, простіше, ніж багатьом, тому підтримував саме я, а не мене. І інформаційно, і фінансово чим та як тільки міг.
Inne Чи Ваше помешкання або інше майно постраждало від воєнних дій?
Я знаходжусь у самому центрі, могло бути і так, і так. І багато хто, навпаки, намагався втекти з центру, думаючи, що це буде найнебезпечніше місце. А я мав якесь почуття вдома, почуття захищеності. А ті «мої» будинки, володіння якими мені приписували, - не існують, тому не було чому постраждати. Я завжди знав, що вся ця додаткова нерухомість - це тягар. Якщо потрібно на природу чи на море – завжди можна зняти в оренду. Так практичніше та зручніше.
Чи вірите у перемогу України в цій війні?
Я взагалі ніколи не розглядав інших варіантів. Добро завжди перемагає зло. І той шквал емоцій, який був у перші дні війни – як це може бути, що робитися, злість, помста, я намагався якось трансформувати у щось корисне, виходячи в ефіри по десять разів на день. І напевно, судячи з того, що люди підходять на вулиці, в магазинах, і кажуть, що я їм допоміг упоратися зі страхом, з прийняттям рішень залишитися в Києві, я таки зміг бути комусь корисним.
У перші дні війни, коли вони не змогли взяти Київ, хоч уже були в місті, я лежав в укритті, - десь о дев'ятій ранку, - і думав: - Що щось пішло не так! Все! Не вийде!" І ось з того часу я абсолютно вірю в перемогу і всім говорю, що Україна переможе!
Дякую Андрію за таку значну підтримку та допомогу. Бажаємо нових творчих успіхів та до зустрічі на польських концертах.
Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi