Чи піде Путін на більш рішучі кроки у війні? Західна преса міркує
Те, що Путін назвав "денацифікацією" сусідньої держави, перетворилося на низку виснажливих битв та повідомлення про російські воєнні злочини, пише видання The Washington Post.
Сама ж Росія застрягла в "болоті історичних масштабів": її армія зазнає жахливих втрат, резерви зброї виснажуються, країна опинилась в ізоляції.
Однак ознак того, що Путін готовий до реальних переговорів, досі немає. У своєму щорічному зверненні до Федеральних зборів він поклав провину за війну в Україні на "київський режим і його західних господарів", а також назвав неефективними спроби Заходу ізолювати російську економіку.
Росія не в змозі контролювати українські території, які вона незаконно анексувала минулого року. А США і Європа, як і раніше, наполягають на тому, що необхідною умовою для дипломатичного рішення є повний відступ Росії з українських земель.
Getty Images "На мій погляд, необхідно, щоб Путін зрозумів, що його вторгнення та його імперіалістична агресія не матимуть успіху, і що він має вивести свої війська, — заявив у ці вихідні канцлер Німеччини Олаф Шольц кореспонденту CNN Фаріду Закарії. - Це основа для переговорів".
Проте помилки Путіна важко ігнорувати. Стає все більш очевидним, що війна, яку він розпочав, була результатом не так стратегічного розрахунку, як неоімперіалістичної зарозумілості, пише видання.
Путін вивергає ностальгію за втраченою Російською імперією та розпадом Радянського Союзу. Він напряму заявив, що не вважає Україну законною суверенною державою. А себе вважає послідовником російських царів, що прагне послабити міжнародний порядок.
Однак реальність - інша, більш принизлива для президента РФ: російські збройні сили втратили половину свого парку танків і перекидають на передову стару радянську техніку.
Відносини Росії з Європою увійшли в стан глибокого заморожування, і на відновлення можуть піти роки, а то й десятиліття. А вступ Фінляндії й Швеції до НАТО ще більше зміцнить трансатлантичний альянс.
Усередині країни Путін і його прихильники "закручують гайки", ще більше стискаючи простір для інакодумства й "використовуючи війну для знищення будь-якої опозиції та створення замкненого, параноїдального суспільства, ворожого лібералам, хіпстерам, представникам ЛГБТК", зазначає видання.
"Якби він задовольнився побудовою сильної нації в межах власних кордонів, а не займався гонитвою за фантазіями про імперію, Путіна, ймовірно, пам'ятали б як успішного державника, — пише Марк Галеотті у своїй новій книзі "Війни Путіна: від Чечні до України". "Натомість впродовж багатьох років і, можливо, десятиліть ... Росія все ще буде оговтуватись від шкоди, заподіяної його надмірними зусиллями ... від глибоких, болісних шрамів путінських воєн".
З усім тим зупинятись він, схоже, не планує.
У понеділок російські сили посилили свою перевагу у районі Бахмута, де вони концентрували зусилля протягом кількох тижнів. Однак, на думку США, стратегічної ціннісності це не має. "Падіння Бахмута не обов'язково означає, що росіяни змінять хід війни", - заявив міністр оборони США Ллойд Остін.
А очікуваний весняний контрнаступ України може повернути місто під контроль українців та ще більше підірвати російський територіальний контроль на Донбасі. У Криму, який Росія анексувала у 2014 році, місцева влада також готується до українського наступу.
Тож Путіну, можливо, доведеться пережити ще кілька поганих новин, якщо, звісно, його найближче оточення наважиться повідомити їх йому.
Деякі аналітики попереджають, що у міру того, як Путін все більше опиняється загнаним в глухий кут він може вдатись до крайніх кроків. Найбільшу тривогу, зокрема, викликає застосування ядерної зброї. Однак більшість фахівців, що спостерігають за Росією, сходяться на думці, що цей сценарій є малоймовірним.
Колишній посол США в Росії Майкл Макфол стверджував, що застосування ядерної зброї лише активізує український опір, посилить міжнародну ізоляцію Росії та постачання зброї Києву.
"Я не знаю, що робитиме Путін, якщо він почне програвати на Донбасі чи в Криму, - написав Макфол. - Але ми всі маємо визнати, що він не схильний до суїциду, він не божевільний. В нього ще є варіанти".
У новому есе для журналу Foreign Affairs аналітики Андрій Солдатов та Ірина Бороган вказують на "половинчастий" підхід Путіна до війни, коли "максималістська" риторика Кремля не обов'язково відповідає його діям на місцях.
Вони зазначають, що попри ракетні обстріли українських міст, Росія з усім тим не використала весь свій військовий потенціал. Путін не оголосив повну мобілізацію й націоналізацію економіки, як деякі очікували.
Ця стратегія дозволила Путіну "підтримувати політичну стабільність всередині країни", пишуть Солдатов та Бороган. "На міжнародному та внутрішньому рівнях це допомогло йому підготувати Росію до дуже довгої війни, не приносячи жертв, які зрештою могли б викликати народні бунти".
Але як довго може тривати ця не зовсім тотальна війна?
Чим більше затягується війна, тим більше Путін має вживати більш рішучих кроків, якими він погрожував.
І якоїсь миті місця для маневру вже не буде, резюмує видання.