Чи їхати за кордон? Як війна ставить українських хлопців-підлітків перед складним вибором
Українські студенти звикли до складнощів з навчальним процесом.
Біля столичної Києво-Могилянської академії група студентів-волонтерів допомагає новим абітурієнтам розібратися зі вступом.
Анна пояснює, що деякі з нинішніх студентів ніколи не відвідували заняття особисто.
"Вони вступили під час ковіду, а потім відбулося повномасштабне вторгнення Росії, тому вони ніколи не навчалися офлайн. Це трохи сумно", - каже вона.
Але вона та її колеги-волонтери пояснюють, що зараз усе по-іншому: цього року студенти повертаються до очних лекцій, попри війну, що триває.
Це означає, що у батьків виникає ще більше питань, ніж зазвичай.
"Вони досить часто запитують, чи вистачить у нас місць в укриттях, якщо [їхні діти] приїдуть сюди вчитися", - каже Анна.
BBC Також це чинить ще більший тиск на потенційних студентів, які вирішують, чи йти в університет - і де це робити.
Згідно з правилами воєнного часу, чоловіки віком від 18 до 60 років не можуть залишити Україну без спеціального дозволу влади.
Це означає, що студенти, які вирішили навчатися в Україні, не можуть виїхати за кордон, доки не закінчиться війна. І хоча зараз студентів звільняють від призову в армію, це може змінитися, якщо Україні знадобиться більше чоловіків на фронті.
Зараз в Україні до війська мобілізують у віці 25-60 років. Молоді хлопці віком 18-24 можуть йти до армії добровільно. Вони підлягають призову на строкову службу, проте під час воєнного стану призов на неї призупинили.
Це також означає, що студенти чоловічої статі, які планують навчатися за кордоном, повинні виїхати до того, як їм виповниться 18 років - а також те, що вони не зможуть приїздити додому, не ризикуючи залишитись у власній країні.
Російська війна чинить гендерний розкол в українському суспільстві.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну минулого року, Ліза втекла на захід і зрештою оселилася в Німеччині.
Тепер вона планує вивчати науку в південному місті Констанц, на кордоні зі Швейцарією, після того, як пройде обов'язковий курс німецької мови.
17-річна дівчина ненадовго повернулася додому в Київ, щоб підготуватися до університету.
"Я розраховую на можливість щось купити в Німеччині, тому що там відкрито більше магазинів - багато магазинів, які мені подобалися в Києві, закрилися, - каже вона. - Але там дорожче. Тому в Києві я можу зекономити перед від'їздом!"
BBC Ліза каже, що з 32 її однокласників в українській школі половина обрала навчання за кордоном - і хлопці, і дівчата.
"Хлопці нікого не звинувачують, вони розуміють, що є правила, і їх треба дотримуватися, - каже вона. - Але вони також намагаються поїхати - їм лише 16, 17, 18 років".
17-річний Михайло цьогоріч постав перед складним вибором.
"В Європі є набагато більше можливостей, - каже він. - Там набагато більше нічного життя. Мені 17 років і я хочу робити щось божевільне - а я знаю, що в Києві єдине, що я можу робити після півночі, це залишатися вдома через комендантську годину".
Але зрештою він зрозумів, що не зможе залишити сім'ю та друзів.
"Батьки так тиснули на мене, щоб я кудись поїхав, бо мене можуть призвати в армію, мене можуть убити ракетою, - каже він. - Але я не боюся. Може, це моя помилка, але мені байдуже, я хочу жити саме так".
Михайло каже, що також хоче залишитися в Україні, щоб зосередитися на планах на майбутнє та допомогти відбудувати країну. Він створює електронну музику і хоче продовжувати робити це тут, у Києві.
"Я дуже оптимістично налаштований щодо України, - каже він. - З такими людьми, як я і мої друзі... Я думаю, ми можемо зробити Україну великою".
Він такий не один. Степан, також 17-річний абітурієнт, живе тут, у Києві. На відміну від Михайла, він подав документи до університету в Польщі, і його зарахували.
Але замість того, щоб залишити свою країну, він вирішив навчатися дистанційно з України та записався на додаткові курси в університетах вдома.
"Мої батьки хотіли, щоб я поїхав до Польщі, - каже він. - Я хотів залишитися в Україні".
Степан не лише навчається - він працює креативним директором маркетингового агентства Hooligan Bureau. Він показує нам офіс на 24 поверсі будинку біля Київського політехнічного інституту, який вони роблять для клієнтів.
Він вважає, що не можна гаяти часу і треба розвивати свою країну.
BBC "Війна скоро закінчиться, і нам потрібно буде відбудовувати Україну, - каже Степан. - Все залежить від українців. Ми сильна нація, і нам все під силу".
Степан каже, що до війни подорожі були важливою частиною його життя: він побував у Європі, у США та Азії. І каже, що зараз щасливий в Україні. Щойно війна закінчиться, він знову планує подорожувати.
"Я хотів би відвідати всі країни, які найбільше допомогли Україні, - каже він. - Я хочу створити проєкт "Дякую країнам" з країнами, які підтримали Україну, як-от Британія та багато країн ЄС".
Хоча це була б не перша його поїздка.
"Я хочу поїхати в Росію і дати їм всім по морді" - жартує він.
Матеріал підготовлений за участю Світлани Лібет
Тобі Лакгерст, BBC News, Київ