Чому батьки розривають стосунки з дорослими дітьми
Хелен не спілкується із сином понад рік. Останнє, що вона чула, - що він у в'язниці. Зараз йому 31, і він понад десять років вживає опіоїди.
"Він телефонував кілька разів. Мабуть, щоб попросити грошей, але я не брала слухавку, - каже Хелен, що мешкає в Англії. - Так краще заради моєї ж безпеки".
Натомість жінка зосередилась на вихованні доньки сина, вона намагається створити для дівчинки безпечне й сповнене любові середовище.
Хелен згадує, що в дитинстві її син був імпульсивним й деструктивним - зі злим почуттям гумору, але добрим серцем. У підлітковому віці "його поведінка змінилася. Він став агресивним, годинами замикався в туалеті".
Коли Хелен дізналась, що син вживає героїн, то не знала, куди звернутись. Він зникав на кілька днів, а повертався з різними травмами. Жити з ним було дедалі важче. "Він ніколи не бив мене, але в нападах гніву часто трощив меблі у квартирі - в коридорі досі є діра, куди він ударив коліном".
На роботі жінці платили готівкою, яку, за її словами, син крав з її гаманця. Тоді вона почала носити гроші на поясі навколо талії. "Побоюючись його агресії, я сказала, що зароблені гроші йдуть прямо на мій рахунок", - згадує Хелен. Зрештою, вона відчула, що жити з глибоко залежною людиною - небезпечно, і розірвала з сином контакт.
"Безумовна любов може бути проблемою"
Очікують, що стосунки між батьками й дітьми триватимуть все життя. Що це плідний, непорушний зв'язок, який може пережити будь-які злети й падіння.
Однак для деяких батьків підтримувати токсичні стосунки може бути надто складно. Зрештою, вони можуть відчути, що досягли точки неповернення, а життя осторонь від дітей - єдиний вихід.
Зазвичай розрив з батьками ініціюють діти. Але буває - навпаки, хоч і значно рідше.
Британське дослідження 2015 року виявило, що 5% батьків самі порвали зі своєю дорослою дочкою чи сином.
Причини, через які батьки припиняють стосунки з дітьми, аналогічні тим, чому діти розривають стосунки з батьками, пояснює Люсі Блейк, викладачка психології в Університеті Західної Англії в Бристолі.
За її словами, серед найбільш поширених причин - сімейні конфлікти, світоглядні й релігійні відмінності, зловживання психоактивними речовинами та інша токсична поведінка.
Getty Images Дослідження виявило, що найбільш частою причиною розриву із синами є проблеми з невістками та розлучення, тоді як з дочками частіше виникають проблеми з психічним здоров'ям та емоційне насильство.
З усім тим, рішення порвати з дітьми дається батькам дуже болісно й важко.
У суспільстві очікують, що батьки піклуватимуться й плекатимуть потомство без обмежень.
"У нас дуже високі, майже богоподібні очікування від батьків. Ми хочемо від них абсолютної любові, - пояснює Блейк. - І це - проблема, оскільки передбачає, що вони терпітимуть будь-яке ставлення: всі види психологічного й фінансового насильства".
Можливо, саме тому батьки щосили намагаються зберегти зв'язок, навіть якщо діти їх дуже кривдять.
"Не пам'ятаю таких, що дійсно хотіли порвати зі своєю дитиною. Майже всі прагнуть, щоб стосунки тривали, але жорстоке ставлення припинилося", — пояснює Дженніфер Сторі, викладачка психології в Кентському університеті, яка вивчає проблеми жорстокого поводження з літніми батьками.
Батьки, зазвичай, більше інвестують у відносини з дітьми — емоційно, фінансово й фізично. Позитивні зв'язки з дітьми покращують самопочуття, підвищують якість життя і зменшують симптоми депресії.
"Відсутність активних відносин з дитиною може давати батькам відчуття невдачі. Викликати сильний біль і сором, змінюючи самосприйняття і самооцінку", - пояснює психолог Люсі Блейк.
Тому батькам може бути важче розірвати стосунки з дітьми, ніж навпаки.
Не все так просто
Іноді, як у випадку з Хелен, рішення про розрив приймає одна зі сторін. Але часто причини відчуження батьків і дітей дуже розмиті.
Американець Джек прожив з дружиною майже 20 років, за цей час вони народили четверо дітей. На момент розлучення пари їхній молодшій доньці був рік.
За словами Джека, коли колишня знову вийшла заміж, молодша дитина більше тяжіла до вітчима, ніж до нього. А коли дівчинка підросла, здавалося, їй не подобалось проводити час із батьком.
Джек каже, що досяг критичної точки, коли доньці було 14 років. Після чергової сварки вона сказала, що ненавидить проводити з ним вихідні, і попросила маму відвезти її на шкільний захід.
"Я написав колишній дружині, що, схоже, [дочка] більше не хоче проводити зі мною вихідні. Але якщо в майбутньому це зміниться, я знову прийму її з розкритими обіймами", - згадує Джек. Він не звинувачує доньку за її поведінку, але відтоді більше її не бачив.
"Чим більше це затягувалося, тим зменшувалась моя потреба у відновленні цих стосунків. Для мене це схоже на смерть, яку я пережив, і пішов далі", - пояснює він.
Історія Джека підтверджує невтішну реальність, яка полягає в тому, що не завжди можна визначити, хто кого покинув. Дочка продемонструвала свою незацікавленість у ньому, але припинити спілкування запропонував саме він.
За словами експертів, це - доволі часта ситуація.
"Деякі батьки не можуть однозначно визначити, хто запропонував розрив", - каже Блейк.
На запитання, хто ініціював відчуження (з варіантами відповідей: "вони", "я", "загальне рішення", "я не впевнений"), 10% респондентів обрали один або більше варіантів, що показує, що вони не завжди розуміють причину конфлікту.
Розрив також не завжди є статичним. Періоди відчуження змінюються возз'єднанням, і це - звичне явище, особливо для матерів і дочок, кажуть британські вчені.
Це стосується і багатьох батьків, чиї діти страждають від залежності. Шведське дослідження 2020 року показало, що батьки дорослих наркоманів зберігають надію на можливе примирення, частково тому, що бачать у своїй дитині двох різних людей: одного - тверезого, а іншого - під впливом заборонених препаратів. Якби останній зник, то стосунки могли б відновитися.
Хелен, наприклад, кілька разів розривала контакт із сином — вони роками переживали періоди розриву і примирення. Зараз у них чергова фаза відчуження, і що буде далі - вона не знає.
"Якби він показав, що хоче позбутися залежності, можливо, я б захотіла, щоб він повернувся в моє життя, - пояснює вона. - Але не знаю, чи зможу йому знову довіряти".
Випробування самотністю
Навіть батькам, які свідомо розірвали стосунки з дітьми, дуже важко залишити все позаду і жити далі так, наче нічого не сталося.
"Існує глибокий біологічний й психологічний взаємозв'язок з дитиною, - пояснює Блейк. - І навіть якщо стосунки руйнуються, зв'язок все одно залишається".
"У таких батьків дуже мало [людей], з якими вони можуть поділитися своїм горем, знайти співчуття й розуміння", - додає психологиня.
Приміром, Джек обговорював з друзями свою проблему з дочкою, але не знайшов підтримки. Друзі відповіли, що ніколи б не відвернулися від кровного родича. "А для мене навіть "кровний зв'язок" не дає права погано поводитись [з вами]", - пояснює Джек.
Іноді співчуття й можливість поговорити можуть бути особливо важливими.
Надзвичайно гостро розрив відчувається під час свят: за даними британської благодійної організації Stand Alone, 90% розлучених з родиною людей почуваються особливо самотніми на Різдво і Новий рік — традиційно сімейні свята, для 85% проблемою є дні народження, а 81% складно спілкуватися з іншими сім'ями.
Хелен - не виключення. Вона сумує під час Різдва, коли показує онуці різдвяні вогні. Те саме вона робила з сином, і хотіла б розділити ці щасливі години з ним.
"Я була його єдиним рятівним колом, і розрив стосунків дається мені дуже важко", — каже вона.
Хелен пощастило - шість місяців тому її дочка переїхала до неї, щоб вони могли регулярно бачитись.
"Без допомоги і розуміння дочки не знаю, де б я була. Це - дуже важке випробування самотністю, - каже вона. - Найкраще, що я можу зробити, - це підтримувати себе в хорошому стані, щоб робити те саме для інших".
Меган Карнегі, BBC Worklife