Чому план війни Путіна проти України привів Росію до катастрофи - аналіз NYT
Путін планував гучну перемогу над Україною, але натомість привів Росію до найбільшої гуманітарної та стратегічної катастрофи з часів розпаду Радянського Союзу. Такого висновку дійшли кореспонденти The New York Time, які проаналізували причини провалу планів Москви.
Погане екіпірування, застарілі мапи 1960-х років, переговори військових по звичайних мобільних телефонах, що робило їх мішенню для ЗСУ, та загальна некомпетентність і брак дисципліни в російській армії - це лише верхівка айсберга, який призвів до військових невдач Росії, вважають журналісти американського видання.
Російські плани вторгнення, які отримала The New York Times, свідчать, що Москва розраховувала здолати сотні кілометрів території України та перемогти за лічені дні. Офіцерам наказали спакувати з собою парадну форму та медалі для військового параду. який мав незабаром пройти у Києві.
Київ планували захопити за 18 годин. Видання цитує одного російського військового, дислокованого у Білорусі, який сказав, що дізнався, що їде на війну, лише за годину до того, як його підрозділ почав марш.
"Наказ був водночас простим і надзвичайно оптимістичним: слідуйте за транспортним засобом попереду та дістаньтеся до Києва протягом 18 годин", - пише NYT.
Скріншот New York Times Але майже через 10 місяців війни десятки тисяч російських військових загинули, а частини армії Путіна розгромлені, що стало найбільшою катастрофою Росії з часів розпаду Радянського Союзу.
Щоб зрозуміти, як це сталось, журналісти NYT дослідили сотні електронних листів російського уряду, документів, планів вторгнення, військових книг і пропагандистських директив. Вони прослухали телефонні дзвінки росіян з поля бою та поспілкувалися з десятками солдатів, високопосадовців і довірених осіб Путіна, які знали його десятиліттями.
Наводимо основні моменти, про які написала NYT.
Приголомшливий каскад помилок
Західній розвідці було нескладно передбачити швидку перемогу Москви, пише видання. Російські винищувачі переважали українські за кількістю у співвідношенні 15 до 1 і були досконалішими. Росія мала тисячі крилатих і балістичних ракет, які мали придушити застарілі сили повітряної оборони України.
Утім, як свідчать дані, отримані NYT, російські ракети часто били по старих цілях, і загалом 60% російських крилатих ракет не влучили у цілі.
За даними американських офіційних осіб, через жорстку централізацію російської армії, військовим було потрібно від 48 до 72 годин, щоб обробити дані своєї розвідки та отримати дозвіл на атаку по нових цілях - за цей час українці встигали перегруповуватися.
Як приклад швидкої реакції українського командування видання наводить битву за аеропорт у Гостомелі, який мав стати плацдармом для росіян під час штурму Києва.
За словами високопоставлених американських і українських чиновників, а також за даними російського бортового журналу, українці за допомогою переносних ПЗРК збили російський літак, який намагався сісти в Гостомелі, і вбили близько 300 російських десантників (щоправда, слідів цього літака так і не знайшли - Ред.).
Getty Images NYT також зазначає, що розслідування "виявило приголомшливий каскад помилок, ініційованих Путіним, який опинився в глибокій ізоляції в період пандемії, одержимий своєю спадщиною, переконаний у власній геніальності".
Він ухвалив рішення про вторгнення в Україну без консультацій з експертами, які "вважали цю війну досконалою дурістю".
Російська політична верхівка також не знала про плани Путіна, пише американське видання.
Речник Кремля Дмитро Песков стверджував, що дізнався про вторгнення лише тоді, коли воно почалося. Так само не знали про це, за їхніми словами, голова адміністрації російського президента Антон Вайно та впливовий радник Путіна Олексій Громов.
Потужність армії, у перевазі якої Захід був впевнений до початку наступу, підірвала багаторічна корупція і розкрадання на місцях, пише видання.
Захоплена своїми великими амбіціями, Росія окупувала більше території, ніж могла захистити, "залишивши тисячі квадратних кілометрів у руках недогодованих, недостатньо навчених і погано оснащених бійців".
Як зазначає NYT, Путін віддав командування людям, далеким від військової справи, як-от його колишній охоронець, лідер Чечні, та бос найманців, який відповідав за харчування на кремлівських заходах.
Після провалу вторгнення, роздробленість путінської армії лише поглибилась, нерідко спричиняючи суперництво і протистояння між її окремими частинами.
Видання ілюструє це припущення прикладами, коли, за розповіддю солдатів, командир російського танкового підрозділу навмисно атакував своїх союзників, підірвавши їхній блокпост.
Путін готовий пожертвувати 300 тисяч солдатів
NYT також зазначає, що російські солдати, які потрапили на фронт після часткової мобілізації у вересні, мали таке саме погане забезпечення, як і на початку вторгнення.
Скріншот New York Times Так, військовослужбовці російської 155-ї бригади морської піхоти опинилися на території України, не маючи ні карт, ні аптечок, ні робочих рацій.
Лише за кілька тижнів до цього вони були звичайними робітниками або водіями вантажівок, один із медиків раніше працював барменом і взагалі не мав медичної підготовки, їх озброїли старими автоматами Калашнікова, їм не вистачало боєприпасів та провіанту, йдеться у матеріалі.
В результаті вони опинилися під вогнем ЗСУ, з 60 осіб одного з підрозділів загинули 40, пише NYT.
Люди, які знають Путіна, кажуть, що він готовий пожертвувати незліченними життями та грошима. Під час рідкісної особистої зустрічі з американськими посадовцями минулого місяця росіяни передали президенту Байдену різке повідомлення: "Скільки б не було вбито чи поранено російських солдатів на полі бою, Росія не здасться", цитує видання.
Getty Images Один із членів НАТО попереджав союзників, що Путін готовий погодитися на загибель або поранення 300 000 російських військових, що приблизно втричі більше втрат, які, за оцінками, вже понесла російська армія.
Утім, дехто з палких прихильників вторгнення вже починає усвідомлювати ідею поразки, вважають автори статті. Серед них колишній український бізнесмен Олег Царьов, якого Москва могла призначити лідером маріонеткового уряду в Україні в разі своєї перемоги.
Тепер Царьов каже, що він був би щасливий, якщо б бойові дії припинились на нинішній лінії фронту, цитує його слова NYT.
Замах на Герасимова
У розслідуванні NYT також йдеться про те, що Україна намагалася вбити начальника генштабу РФ Валерія Герасимова. Через слабкий бойовий дух російських військових навесні Москва почала відправляти на передову своїх генералів, дехто з яких стали цілями українських військових.
Американські чиновники дізналися, що генерал Валерій Герасимов планував поїздку на передову, але приховали цю інформацію від українців, побоюючись, що замах на його життя може призвести до війни між США та Росією, пише видання.
Пресслужба Міноборони РФ Утім, українська сторона все одно дізналася про поїздку. Після внутрішніх дебатів Вашингтон пішов на надзвичайний крок, попросивши Україну припинити атаку.
Однак повідомлення надійшло надто пізно, як пише NYT. Українські військові повідомили американцям, що вони вже розпочали атаку на позиції генерала. Десятки росіян загинули під час удару, але генерал Герасимов до числа загиблих не увійшов.
Після цього російські воєначальники скоротили свої візити на фронт.
Після виходу матеріалу радник офісу президента Олексій Арестович підтвердив спробу України вбити Герасимова, коли той навесні був в окупованому Ізюмі.
Винятковий статус вагнерівців
Автори матеріалу звернули увагу на ще одну незвичну рису цієї війни - це ставка, яку зробив Путін на участь у боях найманців і в'язнів.
Хоча багато років Кремль відрікався від співпраці з ПВК Вагнера, у ході цієї війни засновник військового формування Євгєн Пригожин вийшов з тіні та став дуже впливовим.
Getty Images Американські журналісти проаналізували відео з фронту і звернули увагу, що ПВК Вагнера часто мають сучаснішу російську зброю - танки, винищувачі та термобаричні ракетні установки. Через виняткові зв'язки з Путіним Пригожин має пріоритет перед іншими військовими частинами щодо озброєння та техніки, цитує видання високопоставленого європейського чиновника.
Пишучи про винятковий статус Пригожина, NYT також вказує на те, що йому дозволено навіть вдаватися до смертної кари над своїми бойовиками у разі їхньої зради. Журналісти описали історію про моторошне вбивство Євгєнія Нужина за те, що він добровільно здався в український полон.