"Досвід війни" - дискусія в рамках серії польсько-українських зустрічей "Спільні справи"

Травма Другої світової війни наклала відбиток на всю повоєнну історію Польщі та України. Довготривале замовчування трагічного досвіду цивільного населення, спричинене комуністичним гнітом, поглиблювало цю травму. У пам'яті поляків сьогодні особливе місце займають масові вбивства польського населення на Волині та в Східній Галичині у 1943-1944 роках, а в пам'яті польських українців - операція "Вісла" 1947 року. Пам'ять про ці події часто затуляє ширшу картину Другої світової війни на "скривавлених землях" і трагедію цивільного населення, яке пережило Голокост, етнічні чистки як під час, так і після війни, а також масові примусові переселення, які позбавили мільйони колишніх польських і українських громадян домівок і засобів до існування, депортації і, нарешті, масові комуністичні репресії. Егоїзм власного болю виключає співчуття до болю інших, і, як наслідок, травма зберігається. І все ж ми знаємо, що на цій території, мабуть, не було жодної сім'ї, яку б не зачепила війна.

У дискусіях і суперечках, які точаться вже кілька десятиліть, іноді дуже гостро, часто бракує усвідомлення того, що інтерпретаційні рамки, створені конфліктуючими національними наративами - у цьому випадку польським і українським - унеможливлюють бачення ширшого контексту цих трагічних подій, а отже, і розуміння їхньої суті. 

Незважаючи на те, що за останні тридцять років представники найвищої державної та церковної влади неодноразово виступали зі спільними заявами, незважаючи на те, що видано сотні книг, споруджено десятки пам'ятників і меморіалів, знято десятки документальних фільмів, тисячі радіопередач і десятки тисяч статей, все ще лунають твердження, що нічого не було зроблено. 

У наших дискусіях ми повертаємося до питання звинувачення один одного у замовчуванні злочинів, у відсутності доброї волі, у фальсифікації історії. Учасники дебатів і суперечок рідко згадують про вплив пропаганди - як воєнного, так і повоєнного, комуністичного періоду - на інтерпретацію трагічних подій. Вони також не беруть до уваги вплив сучасної російської пропаганди, яка прагне за будь-яку ціну розділити поляків і українців. 

Початок повномасштабної війни на деякий час призупинив ці суперечки. Однак наближення 80-х роковин вбивств на Волині повернуло цю тему на передній план. Увага українців зараз зосереджена на захисті від російської агресії та подоланні подальших викликів, спричинених війною. Одним з таких викликів є нова воєнна травма, яку переживають українці. У Польщі ми ще не до кінця усвідомили масштаб цього явища, але, як і під час Другої світової війни, воно зачепило все суспільство. Трагічний досвід трьох поколінь тому був затьмарений новим. 

Під час дискусії ми спробуємо відповісти на питання, чи можуть спільні проблеми, спільні виклики та спільні інтереси покласти край польсько-українським історичним суперечкам. Чи може спільна турбота про пам'ять жертв трагічних конфліктів, про історичну спадщину стати фундаментом для спільного майбутнього в безпечній Європі?

У дискусії про досвід війни візьмуть участь: Ярослав Грицак, Гжегож Мотика, Світлана Олешко, Рафал Внук.

• Проф. Ярослав Грицак - український історик, інтелектуал, завідувач кафедри історії України Українського католицького університету у Львові. Автор, зокрема, "Історія України 1772-1999: народження модерної нації", "Нова Україна. Нові інтерпретації",  "Пророк у власній країні. Франко та його спільнота (1856-1886)".

• Проф. Гжегож Мотика - польський історик, який спеціалізується, зокрема, на темі польського руху опору під час Другої світової війни та польсько-українських відносин, професор суспільних наук, з 2011 по 2016 рік член Ради Інституту національної пам'яті. Автор, зокрема, книги "Тінь Клима Савура. Польсько-український конфлікт пам'яті", "Полювання на білих поляків. Війська НКВС у боротьбі з польським підпіллям 1944-1953", "Волинь'43", "Громадянин "Голка".

• Світлана Олешко  – засновниця, директорка та режисерка театру "Арабески" та театральна продюсерка. Досліджує трансформаційний потенціал театру, її театральні роботи завжди мають чіткий соціальний аспект. Найвідоміші постановки - "Пост-правда", "Червоний Елвіс", "Енеїда", "Радіошансон: вісім історій про Юру Зойфера" (тексти Сергія Жадана). З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну живе і працює в Польському театрі ім. А. Шифмана у Варшаві.

• Проф. Рафал Внук - історик, політолог і музеєзнавець, професор гуманітарних наук, спеціалізується, зокрема, на темі польської конспірації на східних пограниччях у 1939-1941 рр., розвідці польських Збройних сил і Армії Крайової під час Другої світової війни, польсько-українських відносинах у 1939-1947 рр. Автор, зокрема, книг "Люблінський округ AK-DSZ-WiN 1944-1947", "За Першу раду. Польська конспірація на східних прикордонних землях Другої Речі Посполитої (вересень 1939 - червень 1941)", "Лісові брати. Антикомуністичне підпілля в Литві, Латвії та Естонії 1944-1956".

Учасникам дискусії також буде запропоновано поміркувати над тим, наскільки війна, що триває, змінює українські та польські погляди на події Другої світової війни.

Розмову модеруватиме проф. Оля Гнатюк – дослідниця польсько-українських відносин, української культури та новітньої історії України, перекладачка. З 1985 року співпрацює з Варшавським університетом, зараз на емеритурі. Працює в Києво-Могилянській академії. Авторка, серед іншого, Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність, Відвага і страх, співавтока (разом з Богумілою Бердиховською) книги Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами.

Дискусія супроводжуватиметься мистецькою частиною: показом уривків з "Декалогу" та читанням уривку з драми "Ніч закриє ранок" у постановці Світлани Олешко (уривки з книги "Інсект").

З 2014 року кількість українців у Польщі щороку збільшується. На кінець 2021 року їх було не менше півтора мільйона. У 2022 році ця кількість значно зросла. За різними оцінками, українці нині складають близько 10 відсотків населення Польщі. За останній рік, у найдраматичніших обставинах, ми пізнали один одного ближче і краще. Історія відійшла на другий чи третій план перед лицем серйознішого виклику, з яким зіткнулися поляки та українці з часу завершення Другої світової війни. Зрозуміло однак, що деякі кола все ще намагаються грати на історичних образах, а там, де це не спрацьовує, вдаються до перевіреного арсеналу ксенофобії, використовуючи тему загрози, яку нібито становлять біженці.

У серії зустрічей ми хочемо подивитися на сьогодення крізь призму історії та спробувати зробити висновки на майбутнє, щоб якнайшвидше говорити про справжнє партнерство, а не, як раніше, про Польщу як «адвоката» та Україну як «клієнта»; про діалог, а не – у кращому випадку – про асиметрію двох наративів; про спільне майбутнє в безпечній Європі та безпечному світі, а не про боротьбу «за нашу і вашу свободу». Ми створюємо це спільне майбутнє тут і зараз. Ми хочемо, щоб українська присутність у Польщі сприймалася не як виклик, а як можливість для кращого майбутнього для обох наших народів.

Партнерами заходу є: Фонд "Лідери змін", Польсько-Американський Фонд Свободи.

 Серія польсько-українських зустрічей відбувається завдяки підтримці Маршалківського управління Мазовецького воєводства.

Перші потяги варшавського метро вже у Києві

У Варшаві відбудеться акустичний виступ Вадима Красноокого з Mad Heads

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi