Експерт: Україна в Євросоюзі дає багато переваг. Для обох сторін

Ми говоримо з експертом про шлях України до Європейського Союзу та польський досвід - як позитивний, так і негативний - який допомагає обрати відповідний напрямок на цьому вимогливому шляху.

Мацей Серпень: Навіщо Україні бути в Європейському Союзі?

Кшиштоф Гловацький, Інститут WiseEuropa: Європейський Союз характеризується подвійною логікою: це спільнота принципів, з одного боку, і спільнота цілей, з іншого. Таким чином, ми також можемо поділити переваги членства в ЄС.

З одного боку, Європейський Союз покращує правила соціальної гри в країнах-членах і країнах-кандидатах, а також гармонізує їх між собою. Наприклад, спільний ринок дозволяє всім компаніям, працівникам, інвесторам та споживачам на рівних брати участь в економічних відносинах, незалежно від країни їх походження. У всьому Європейському Союзі громадяни та організації рівні перед законом, а відповідальні за прийняття рішень посадові особи обмежені конституційними рамками. Такі принципи створюють основу для ефективної, інклюзивної соціальної взаємодії і є вкрай необхідними в Україні. Історичний вплив установ східного типу, заснованих на всевладді правителів, призвів до того, що верховенство права та ринкові механізми в Україні так і не були повністю розвинені.

З іншого боку, Європейський Союз надає безпосередню підтримку учасникам громадського життя. Громадяни, компанії та асоціації отримують доступ до різноманітних тренінгів, фінансування та інших можливостей для розвитку. Посадові особи, також отримують підтримку та інструменти для сприяння впровадженню та гармонізації політичних ідей. Європейські фонди використовуються для фінансування сучасної інфраструктури, спрямованої на покращення якості життя громадян.

А якщо поставити питання інакше, навіщо Європейському Союзу потрібна Україна?

В останні роки Україна зіткнулася з високим рівнем еміграції, але вона все ще залишається великою країною з численністю населення, яку можна порівняти з населенням Польщі. Вступ України до ЄС відкриє для Європейського Союзу нові джерела людського капіталу та сприятиме соціальному обміну - економічному, культурному, науковому.

Але вступ України до ЄС - це більше, ніж лише новий член у старому клубі. Переговори про вступ України до ЄС - це як ковток свіжого повітря для Євросоюзу. Політика розширення ЄС тривалий час перебувала у стані стагнації. На тлі численних внутрішніх і зовнішніх проблем ЄС втратив апетит до подальшого розширення і переситився придбаннями 2004-2013 рр. Йому не вистачило ентузіазму, щоб успішно втягнути у свою орбіту, наприклад, країни Західних Балкан, які роками перебувають на цивілізаційному роздоріжжі між Сходом та Заходом. Наполеглива Україна, спрагла успіху, повертає лідерам ЄС відчуття власної спроможності та місії.

Ми можемо сформулювати це питання ще й по-іншому - навіщо Польщі Україна в Європейському Союзі?

Вступ України до ЄС відкриває великі перспективи й для нашої країни. Ми можемо очікувати розширення діяльності вітчизняних підприємств та капіталу на українському ринку. Ми є сусідами з Україною, тому наші компанії мають очевидну перевагу над німецькими чи французькими компаніями завдяки культурній, мовній та географічній близькості. З іншого боку, добробут польського споживача зростатиме, оскільки продукти з України частіше з'являтимуться в нашій країні.

Крім того, Польща та Україна мають багато спільних інтересів, які вони зможуть разом представляти на Європейському Форумі. До них відносяться питання безпеки, такі як розвиток спільних збройних сил ЄС. При цьому Україна становитиме своєрідну противагу країнам Західної Європи. Це дозволить Польщі більш ефективно представляти інтереси всього регіону, а часом навіть зайняти місце лідера Європейського Союзу. Дві такі великі країни створять політичну силу, з якою доведеться рахуватися.

Якби не війна, чи завершився б процес вступу України до ЄС швидше, або, як це не парадоксально, саме війна прискорила просування України до членства в Євросоюзі?

Ситуація, коли країна, перебуваючи у стані війни не на життя, а на смерть, водночас веде переговори про вступ до елітного клубу найбагатших країн світу, не є типовою. Війна породжує невизначеність, яка несе за собою негативні практичні та психологічні наслідки. Транспортне сполучення з Україною ускладнене, припинено рух у повітряному просторі. Внаслідок загрози авіаударів іноземні експерти та посадові особи, можуть побоюватись приїжджати в Україну, проте особистий контакт є не менш вагомим. У деяких учасників переговорів можуть виникнути сумніви, які підриватимуть зусилля інших. Нарешті, хоча процес вступу до ЄС - це передусім нормативно-правові зміни, певних результатів, зрештою, доведеться досягти й в матеріальному світі, в інфраструктурі. А саме вона поки що піддається атакам російських окупантів.

З іншого боку, не можна не помітити, що питання вступу до ЄС набрало обертів саме після початку війни. Внаслідок Російської агресії виник так званий конституційний момент - період надзвичайної політики, під час якого зростає політична воля та громадська підтримка реформ. Такий стан певною мірою зберігався в Україні з часів Революції Гідності 2013-2014 років, викликаної саме європейськими прагненнями українців, але вторгнення розпалило їх з новою силою. У Європейському Союзі апетит до розширення також набагато більший, ніж до війни. Якби не війна, Україну б так швидко не допустили до переговорів - до її початку вона навіть не мала статусу кандидата.

Якщо не брати до уваги питання війни, шлях Польщі до ЄС має стати дороговказом для України?

Так - як з точки зору позитивного, так і негативного досвіду. Наш звіт показує, що перед Україною стоїть виклик, подібний до того, з яким зіткнулася Польща в 1990-х роках: розбудова здорових, стійких установ, тобто відповідних правил суспільної гри. Ми також можемо говорити про деякі структурні аналогії, наприклад, обидві країни характеризуються добре освіченим суспільством, низькими витратами на робочу силу, схожими географічними умовами.

З іншого боку, ми повинні пам'ятати, що часи змінюються, і Європейський Союз сьогодні - це не той Європейський Союз, до якого Польща приєдналася у 2004 році. Той Євросоюз був, перш за все, спільнотою правил - спільного ринку, ліберальної демократії. Сьогоднішній Європейський Союз дедалі більше стає спільнотою цілей і політик - таких, як, наприклад, динамічно зростаюча кліматична політика.

Звіт містить аргументи про те, що енергетична трансформація є сферою, з якою Польща не повністю впоралася. Чому це сталося?

Парадоксально, але джерелом проблем були природні багатства, зокрема вугільні ресурси. На жаль, природні багатства часто спрямовують розвиток суспільства у неправильному напрямку, і саме так сталося з енергетичною політикою Польщі.

Доступність вугілля призвела до того, що ми не дуже переймалися альтернативними джерелами енергії. Донедавна ми взагалі не розуміли, що енергетика та клімат стають пріоритетом для Європейського Союзу. Ми також все ще обтяжені спадщиною комуністичної Польщі. Соціалістична економіка базувалася на важкій промисловості, яка працювала на вугіллі. Після 1989 року бракувало політичної волі, щоб трансформувати цей сектор відповідно до принципів економічної життєздатності та екологічної відповідальності. Приватизація фактично не відбулася, але шахтарські профспілки стали потужною групою тиску. Фактично, відбулося злиття бізнесу та політики, яке ніколи не було добрим поєднанням. Чим більше уряди, що змінювали один одного, відкладали реформу, тим більшою ставала проблема.

Енергетика безпосередньо пов'язана з охороною навколишнього середовища. Аби відповідати вимогам ЄС у цій сфері, Україна потребує більших зусиль, порівняно з Польщею. До чого сьогодні має бути готовим українське суспільство?

Дійсно, український енергетичний сектор менш залежний від вугілля, ніж польський, але декарбонізація буде не меншим викликом для України, ніж для нас. Сучасний енергетичний ринок в Україні ще не розвинувся. Досі використовуються енергетичні субсидії - держава надає громадянам і компаніям дотації на споживання енергії, наприклад, природного газу або електроенергії. Ціни на енергоносії лише частково відображають реальну вартість енергії, і це залишає інвесторів без ключової інформації та стимулів для прийняття рішень про нові інвестиції, в тому числі "зелені" (екологічні) інвестиції.

Тим часом Європейський Союз неухильно розвиває свою політику у сфері декарбонізації. Наприклад, схема торгівлі квотами на викиди СО2, так звана СТВ, яка діє вже багато років, незабаром буде поширена на сферу будівель і транспорту. Це значні зміни, які незабаром так чи інакше торкнуться українських громадян.

Ще однією ключовою сферою, зумовленою членством в ЄС, є спільний ринок. Щорічні дані Центрального статистичного управління (ЦСУ) свідчать як багато виграла і виграє від цього Польща. Чи відбудеться подібний економічний підйом в Україні?

Спільний ринок - це справді величезна користь для Польщі. Йдеться не лише про те, що ми можемо заробляти, продаючи наші товари та послуги в Європі без бар'єрів. Йдеться також про так звані динамічні ефекти - швидший розвиток, який приходить з виходом на ширші простори. Конкуруючи з іноземними колегами, польські компанії спостерігають за передовим досвідом інших, вивчають нові ринкові тенденції та бізнес-моделі. У свою чергу, приймаючи іноземних інвесторів у себе вдома, ми не тільки залучаємо необхідний нам капітал, але й імпортуємо технології та ноу-хау, які є ключовими для зростання продуктивності.

Україна з її динамічним та освіченим суспільством має можливість для аналогічного розвитку. Щоб скористатися нею, вона повинна гарантувати підприємцям - як вітчизняним, так і іноземним - чіткі та рівні правила гри для всіх. Підприємці повинні бути впевнені, що їхні інвестиції будуть у безпеці, а в разі виникнення проблем існуватиме незалежний суд, який захистить їх від спокус недобросовісної конкуренції - або держави.

Чи здатні ми сьогодні назвати дату, коли Україна може стати членом ЄС?

Приклад Польщі показує, що переговори люблять затягуватися. Деякі польські учасники переговорів сподівалися на вступ у 2002 чи навіть 2000 році, тобто за кілька років до того, як це сталося. Втім, українцям не варто розчаровуватися. У випадку з Польщею мало хто очікував такого швидкого розвитку за такий короткий час. Українські урядовці рішуче настроєні, а громадяни готові до змін і труднощів пристосування. Звичайно, багато залежить від ситуації на фронті - поки Захід допомагає Україні вистояти, країна має шанс на членство в ЄС у перспективі навіть кількох років.