Енергетична трансформація в Польщі. Які виклики чекають тепер на Україну?

Рубіж 1980-х і 1990-х років у Польщі та Україні був часом великих викликів. Перехід від централізованої планової економіки до ринкових систем означав створення національних енергетичних ринків і трансформацію енергетичних секторів до західноєвропейських стандартів.

Обидві країни тоді обрали різні шляхи. Однак сьогодні, як зазначають автори останнього звіту незалежного інституту WiseEuropa, Україна, яка претендує на членство в ЄС, може скористатися досвідом Польщі. Це дозволить уникнути помилок, які ускладнили польську енергетичну трансформацію (наприклад, повільний процес декарбонізації), а також скористатися успішними практиками, розробленими нашою країною (наприклад, швидка лібералізація енергетичного ринку).

Зелена політика Європейського Союзу

Цього року виповнюється 20 років з дня вступу Польщі до Європейського Союзу. За цей час підхід ЄС до кліматичної та енергетичної політики суттєво змінився. На етапі переговорів тема кліматичних змін не відігравала важливого місця в порядку денному ЄС, а відповідні нормативні акти не були настільки просунутими. Для польського сектору найважливішим завданням на той час була лібералізація енергетичного ринку. І це було успішно здійснено. Сьогодні польський ринок можна порівняти з ринками інших країн Євросоюзу.

Україні варто звернути увагу на те, що на початку XXI-го століття енергетична політика ЄС почала виходити за рамки лібералізації енергетичного ринку та підвищення його конкурентоспроможності. Зростаюче усвідомлення загроз, пов'язаних зі зміною клімату, почало зміщувати увагу європейських урядовців у напрямку розвитку відновлюваних джерел енергії. ЄС протягом кількох років послідовно реалізовує цілі зеленої трансформації.

У 2019 році кліматичні амбіції ЄС зросли, що відображено в Європейському зеленому курсі. Це пакет з 10 ініціатив, які мають спрямувати Європу на шлях екологічної трансформації, зменшення викидів парникових газів на 55% до 2030 року, і, зрештою, досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року.

Тому сьогодні Україна, на відміну від минулого Польщі, стикається з набагато більшими викликами, коли йдеться про приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС. Це включає дії у трьох основних сферах: зменшення викидів парникових газів, розвиток відновлюваних джерел енергії та підвищення енергоефективності.

Які виклики стоять перед Україною?

За даними аналітиків WiseEuropa, ключовим для інтеграції України з Європейським Союзом буде створення повністю конкурентоспроможного ринку енергії, який дозволить сформувати більш реалістичні ціни на електроенергію, інші енергоносії та їхні похідні, що сприятиме більш усвідомленому споживанню та залученню інвестицій у цьому секторі.

Експерти підкреслюють, що перед Україною також стоїть завдання повного ліквідації олігархічної системи, яка історично підривала конкуренцію та прозорість на багатьох ринках, у тому числі й енергетичному. Це також пов'язано з розв'язанням проблеми корупції,яка також вплинула на енергетичний сектор і перешкоджала його розвитку протягом багатьох років.

Україні доведеться мати справу з так званою енергетичною трилеммою: соціальною справедливістю, захистом довкілля та енергетичною безпекою. Як зазначають автори звіту, приклад Польщі показує, що найбільша складність може полягати не в самій транспозиції права ЄС, а в імплементації енергетичної та кліматичної політики, яка повною мірою враховуватиме цінності ЄС.

За оцінками експертів WiseEuropa, Україна може винести урок з польського досвіду, зокрема, у сфері декарбонізації енергетичної системи. Польща не змогла розпізнати довгострокових наслідків нехтування цим сектором, що лише загострило проблеми: зниження рентабельності видобутку вугілля, старіння традиційних електростанцій та іншої інфраструктури, а також неефективність будівель, що опалюються вугіллям. Щоб протидіяти цьому, необхідно прийняти чітку стратегію трансформації, моніторингу та управління цим процесом. У Польщі досягнення надполітичного консенсусу в цій сфері було – і досі залишається – досить складним викликом.

Польща все ще покладається на вугілля

Незважаючи на майже 20-річну історію членства в ЄС, викопне паливо залишається домінуючим джерелом електроенергії в Польщі, на яке припадає 42% валового внутрішнього споживання і 70% первинного виробництва електроенергії. На польські домогосподарства припадає 90% вугілля, що споживається домогосподарствами у всьому Євросоюзі. Хоча в період з 1989 по 2022 рік видобуток кам'яного вугілля на польських шахтах скоротився з 178 млн тонн до 53 млн тонн, проте зменшення пропозиції не супроводжувалося скороченням споживання. Лише у 2022 році, щоб привести в рух економіку та зігріти своїх громадян, Польщі довелося імпортувати приблизно 20 мільйонів тонн вугілля з різних, часто дуже віддалених країн.

Автори звіту також зазначають, що, на відміну від багатьох інших промислових секторів, вугільна галузь в Польщі не була приватизована і залишається значною мірою під контролем держави, що викликає політичний тиск. Соціальна угода, укладена у 2020 році між урядом і профспілками, передбачає поступове скорочення видобутку вугілля в Сілезії до кінця 2049 року. Такий пізній термін не тільки суперечить політиці ЄС, а й погіршує і без того складну економічну ситуацію в секторі.

До того ж, законодавчі бар'єри роками блокують розвиток ВДЕ в Польщі. Польська ядерна програма також була занедбана. Згідно з початковими планами другого десятиліття 21-го століття, перший реактор мав запрацювати у 2024 році. Однак програма була значно відтермінована.

Згідно з висновками експертів WiseEuropa, зусилля Польщі щодо скорочення викидів були розпорошеними й реалізовувалися лише в окремих сферах. Енергетична та кліматична політика залишалася непослідовною. З рішень урядів, що змінювали один одного, було очевидно, що наша країна прагне досягти лише мінімальних цілей політики ЄС. На додаток, нове кліматичне законодавство не відповідало зобов'язанням ЄС. Польща залишається єдиною державою-членом ЄС, яка не представила своєї довгострокової (до 2050 року) стратегії у цій сфері.

Про законодавчий хаос найкраще свідчить той факт, що міністерство, відповідальне за енергетичну політику, змінювалося шість разів у період з 2003 по 2023 рік, і лише у 2019 році було створено Міністерство клімату. Більше про енергетичну трансформацію Польщі та уроки, які Україна може з неї винести, читайте в останньому звіті WiseEuropa.