Херсонське вино для Джонсона та сирники для Блінкена. Як світові лідери їздять до Києва "Укрзалізницею"
Тетяна Когут, родом із села на Львівщині, працює провідницею в поїздах "Укрзалізниці" вже 18 років, з березня - в елітних вагонах, де перевозять світових лідерів та знаменитостей, які приїжджають до України під час війни.
Через загрозу ракетних обстрілів ці поїздки суворо засекречені. Про рейс, маршрут і впливових осіб, які сидять у поїзді, знає максимум десяток людей, розповідає перевізник.
"Коли ми (провідниці - Ред.) їдемо на вокзал за кордон, ми самі не знаємо, за ким", - говорить Тетяна.
Вона пригадує, як вперше побачила Бориса Джонсона, колишнього прем'єра Великої Британії, якого в Україні дуже люблять. Це був квітень і його перша неанонсована поїздка в Київ.
"Я дивлюся, а на пероні з'являється людина, яку раніше бачила лише по телевізору, - сміється Тетяна, розповідаючи ВВС про першу зустріч із політиком. - І ти думаєш, як? Це ж неможливо!"
"Поки я не почала їх возити, спілкуватися з цими людьми, я думала, що вони якісь непідступні. Борис Джонсон дуже чудова, привітна людина. Коли він другий раз приїжджав, я була з Шольцом, а втретє знову потрапила до Джонсона, він мене навіть запам'ятав", - згадує провідниця.
Укрзалізниця Ті провідниці, які везуть політиків до Києва, їдуть разом із ними і назад в Європу. Гості раді бачити знайомі обличчя. За словами Тетяни, на зворотній дорозі "вони вже нам як рідні".
"До побачення", - сказав їй Джонсон українською, коли тиснув руку на прощання. І це лише один із 200 іменитих пасажирів, які за останні 9 місяців приїхали в Україну потягом.
Сирники, борщ і свіже молоко о 4 ранку
Поїздки світових лідерів на поїздах в Україну залізничники називають "Залізною дипломатією", і за час війни в "Укрзалізниці" справді сформувалася власна команда дипломатів.
Один із них - Олександр Шевченко. Зазвичай, розповідає він ВВС, політики проводять за розмовами з президентом, прем'єром чи МЗС від сили 4 години. "Натомість із нами вони часом і всі 20 годин".
Укрзалізниця "Перше враження про Україну вони роблять на борту поїзда, а оскільки перше враження не можна справити двічі, ми багато уваги приділяємо презентації нашої країни", - каже Шевченко.
По-перше, за його словами, попри обстріляні станції, а часом знеструмлення, рейси у 85% випадках приїжджають вчасно, що не завжди буває навіть у мирних європейських країнах.
По-друге, у поїзді на гостей чекають українські страви від відомого кухаря Євгена Клопотенка. Це борщ, верещака, сирники, щось із меню на борту. Страви готують в ресторані Клопотенка, а потім підігрівають чи дороблюють в самому вагоні, розповідає Шевченко.
"Хітова історія - це сирники. На кожен рейс їх беремо, всі їх хочуть, замовляють, ще добавки просять, зокрема Блінкен", - додає він.
Бувають особливі побажання. Наприклад, Урсула фон дер Ляєн - вегетаріанка, а прихильність до сала має напевне хіба Борис Джонсон. Американський бізнесмен і філантроп Говард Баффетт, син одного із найбагатших інвесторів у світі, заздалегідь попередив, що є шанувальником кухні США, і що йому вистачить доставки з МакДональдзу чи Dominos, картоплю фрі чи піцу.
Укрзалізниця До їжі - вина, спеціально підібрані сомельє для кожного гостя. "Наприклад, Бориса Джонсона ми пригощали вином із сортів, які росли тоді на окупованій Херсонщині, британська делегація цю пляшку навіть із собою забрала", - розповідає Шевченко.
Святковий стіл накривають провідниці. Вони пройшли тренінг із сервірування від Клопотенка, щоб знати, як краще поєднувати страви на столі.
"Ми кажемо їм "смачного", "будь ласка", або "please", якщо делегація не розуміє", - розповідає Тетяна про те, як спілкується у такі хвилини з гостями, знаючи небагато англійських і німецьких слів.
Якщо зав'язується якась глибша розмова, на підхваті - перекладачі.
Провідниці також подають чай, звісно ж, у фірмових залізних підстаканниках від "Укрзалізниці". Багато хто просить залишити їх собі на згадку, каже Шевченко.
Укрзалізниця Політики їдуть не одні, а зі своїми спецслужбами, охороною, пресаташе. Коли Джонсон вперше їхав у поїзді, Укрзалізниця не врахувала, що британці всі як один питимуть чай з молоком, і воно скінчилося ще до перетину кордону Польщі, говорив НВ Дмитро Безручко, начальник управління транспортного планування.
"Довелося о 4-й ранку будити начальника однієї із прикордонних станцій, щоб забезпечив ранковий удій молока для прем'єр-міністра Сполученого Королівства", - каже він.
Іриси для Штайнмаєра та "аромат сміливості"
Переважно політики їдуть нічними рейсами. Часто пересідають на поїзди з літака, і після знайомства, частування та читання звітів (вагони мають старлінки) лягають спати, каже Шевченко.
Перед тим вони ще отримують подарунки. Їм дарують чашки, часом картини, розповідає Тетяна. За словами Шевченка, гості можуть взяти собі книжки із міні-бібліотеки, серед яких обов'язково є англомовна збірка промов президента Зеленського.
Укрзалізниця Інші подарунки більш особисті. Наприклад, президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра у вагоні чекав букет ірисів. Поряд із ними лежала листівка з подякою за підтримку і систему ППО IRIS-T та написом німецькою мовою Liebe in der Luft (Любов у повітрі).
"Любов до ірисів у нас у всіх спільна, що поробиш", - писала тоді в соцмережах "Укрзалізниця".
А канцлера Олафа Шольца возили у вагоні німецької збірки. Він трохи відрізняється, каже Тетяна, і там видно написи німецькою.
Укрзалізниця "Ми в залізниці на кожен рейс стараємося щось придумати. Чеській делегації, наприклад, робили листівки з кротиком із чеського мультика Зденника Міллера зі словами, що перефразовують назви серій мультика - "Як кротик допомагає друзям". Там була намальована ППО та інша техніка, яку Чехія передала Україні", - розповідає Шевченко.
Щоб подорож була незабутньою, українські парфумери навіть розробили для дипломатичного вагона так званий аромат України, який "бадьорить та викликає відчуття сміливості", говорить він.
"Вони теж залишають нам сувеніри, це приємно, - розповідає провідниця. - Я маю всілякі значки, шарфик від європейського президента, футболку від президентки Словаччини Зузани Чапутової. Їхня делегація була в однакових футболках, і у мене тепер така є".
Колаз Укрзалізниці Усе це Тетяна дбайливо зберігає, але не одягає. Каже, що хизуватиметься вже після війни.
"Укрзалізниця" теж збирає подарунки і мріє про музей Залізної дипломатії. Серед експонатів уже є футболка з кенгуру від прем'єра Австралії, підстаканник Джонсона, подушка Боно, книжка з автографом мільярдера Річарда Бренсона, підписаний фотоальбом Енні Лейбовіц, м'яч Андрія Шевченка і переможний прапор з Євробачення від Kalush Orchestra, які теж тут були та співали в плацкарті свою переможну пісню.
Сповільнити поїзд для Джонсона
Залізниця дорожить своїми гостями і у всьому намагається іти їм на поступки.
"Єдине, що вганяє в стрес, це коли делегація бажає відправитися (з Києва - Ред.) на дві години раніше чи пізніше. Поїзд це не зовсім таксі, але ми кажемо: "Так, без проблем". А потім оперативники роблять 500 операцій із іншими поїздами, щоб не порушити і їхні графіки", - говорить Шевченко.
Телеграм-канал Одного разу сталася кумедна історія, коли в телеграм-каналах написали, що з Польщі в Україну їде відомий письменник Стівен Кінг. Українців уже не здивуєш такими візитами, але залізничників це здивувало. Річ у тім, що квитки на поїзд, у VIP-вагони або купе замовляє МЗС, Офіс президента чи іноземна делегація, розповідають у компанії.
"Ми точно знали, що у нас немає замовлення на ім'я Стівена Кінга, але і його помічники могли купити квиток на своє ім'я. Тому перш ніж заперечити, ми про всяк випадок попросили провідників обійти вагони і глянути, чи немає там когось схожого на цього письменника", - каже Шевченко.
Пасажира так і не знайшли, хоча на пероні на нього вже чекали віддані фанати.
Позаштатних історій чимало. Режисер Шон Пенн, який знімає кіно про війну в Україні, якось перекроїв маршрут, щоб провести день у Львові. Примітним був і останній візит Джонсона, коли поїзд їхав повз залізничний міст в Ірпені, який під час бойових дій впав у річку.
Його тоді саме підняли, і британський прем'єр запитав, чи можна сповільнити швидкість поїзда, щоб роздивитися. Очевидно, що це зробити непросто.
Укрзалізниця "Але для таких випадків ми, представники керівництва, і є на борту", - розповідає Шевченко.
Ще одного разу сталася позапланова технічна зупинка. О 9 годині ранку на залізничних станціях лунає гімн України, і це був саме такий момент. Шевченко їхав на борту з ірландською групою U2, яка дала концерт у київському метро. Він каже, що музиканти вийшли послухати гімн.
На платформі стояли українські військові, і після гімну Боно разом із гітаристом Еджем підійшли познайомитися. Вони розговорилися, і військові розповіли, що недавно втратили побратима, як зрозумів Шевченко.
Укрзалізниця Після розмови Едж, який завжди має із собою кілька гітар, повернувся до вагона, взяв одну з них і подарував військовому. Обійняв його і поїзд рушив далі.
"Я пам'ятатиму це, скільки житиму"
Коли політики повертаються додому, то часом діляться враженнями від поїздки з провідницями. На початку війни майже всі гості перш ніж приїхати до Києва, зупинялися у Бучі.
"Деякі делегації навіть показують нам фотографії, і це страшно - я бачила Бучу лише по телевізору, - розповідає Тетяна. - Гості під враженням, кажуть, як таке взагалі можливо, вбивства дітей… Для них це шок. Вони кажуть, що намагаються робити все, щоб це припинити".
Провідниця теж має що розповісти світовим лідерам.
Перші дні війни вона їздила евакуювати людей із Запоріжжя. Бувало так, пригадує Тетяна, коли у вагоні, розрахованому на 20 пасажирів, їхало по 200, а в момент посадки у місті підривали будівлі.
Укрзалізниця "Людей було так багато, що двері до вагона не можна було закрити, люди били вікна, сиділи без світла у вагонах, - говорить Тетяна. - Це було страшно, і я пам'ятатиму це, скільки житиму".
У Києві гостей обов'язково проводять на вокзалі на виставку, присвячену мільйонам дітей, яких залізничники евакуювали, а лідери країн - прихистили. Для когось ця виставка - формальність, але на прем'єра Ірландії Міхала Мартіна, батька 5 дітей, двох із яких він втратив, вона мала великий вплив. Він провів перед фото 40 хвилин, обійшов усі, розповідає Шевченко, а потім з дому відправив залізничникам два підсвічники з коштовного ірландського кришталю.
25 серпня російська ракета влетіла на залізничну станцію Чаплине. Від удару деякі вагони поїзда наче сплюснулися, і в одному з них якраз була, як каже Тетяна, рідна для неї колега. Інша отримала важке поранення, і досі в лікарні - у неї осколками посічене усе тіло, крім голови.
Уже 277 залізничників загинули, 559 дістали поранення під час роботи чи на фронті, каже компанія.
Укрзалізниця "Наша робота (у війну - Ред.) така. Поїхали у рейс - приїхали додому в домовинах", - каже Тетяна.
Після евакуаційних рейсів провідниці не страшно їздити у дипломатичних вагонах, де теж часом дотримуються світломаскування. Часто, особливо в перші місяці дипломатичних поїздок, новина про те, що якийсь політик приїхав в Україну, з міркувань безпеки з'являлася в ЗМІ на наступний день після того, як він уже виїхав у Європу.
Тетяна пам'ятає, як дивувалася, коли індонезійська делегація, яка після поїздки до Москви їхала у купе до Києва, навіть пропонувала їй вдягнути бронежилет. Вони так переживали, що навіть не спали в дорозі, розповідає провідниця.
Особливо запам'яталася Тетяні спікерка Палати представників США Ненсі Пелосі. Вона пригадує її як чудову, душевну жінку, яку, наскільки зрозуміла провідниця, вразило те, що залізничники не бояться працювати попри загрозу обстрілів.
Тетяна Когут "Коли ми прощалися, у неї були аж сльози на очах. Вона сказала, що все у нас буде добре, війна закінчиться", - каже Тетяна.
Жінка говорить про багатьох своїх іменитих пасажирів як про хороших знайомих, має багато фото на згадку та припускає, що декого з них побачить у поїзді навіть після перемоги.
"Не думаю, що всі вони так просто пересядуть на літаки", - усміхається провідниця Тетяна.
Ілона Громлюк ВВС News Україна