Ірена Карпа презентувала у Варшаві свій новий роман - "Тільки нікому про це не кажи"

13 вересня, у вівторок, легендарна українська письменниця та співачка Ірена Карпа провела творчу зустріч з українцями у Варшаві. Переповнений зал Українського дому у Варшаві і неймовірна цікавість до постаті Ірени Карпи та її творчості створили атмосферу справжнього українського літературного свята. Бажаючих послухати Гостю та задати свої питання було так багато, що люди громадилися навіть на вулиці. Відвідувачі довго не відпускали Ірену, а Авторка, в свою чергу, не залишила жодного бажаючого без автографа та фото на пам’ять.

13 вересня, у Варшаві, Ірена Карпа запрезентувала свій новий роман "Тільки нікому про це не кажи". Це психологічний трилер про те, що зазвичай замовчують й бояться виносити на люди. Презентація відбулася в Українському домі у Варшаві на котру прийшли не лише українці, а й поляки. 

Серед відвідувачів був пан Марек з Варшави, котрий вивчає українську мову читаючи книги Ірени Карпи. Він поділився своїми враженнями.

Коротко про сюжет нового роману Ірени Карпи

Головною героїнею є Марґо, яка давно живе у Парижі. Працює фотографкою, любить красивий одяг, відриватися на вечірках та у секс-клубах. У рідному Києві залишився її дід і таємничий С., якого вона переконує переїхати до Парижа. У неї наче все є, але щось всередині не дає їй спокою й щоб розібратися в собі Марґо звертається до психолога. У той самий час Марґо дізнається про Месника, серійного вбивцю, який вчиняє самосуд над ґвалтівниками, корупціонерами та іншими негідниками на її батьківщині. Про всі ці справи пише журналіст Сонік, але чи знає він, хто влаштовує ці розправи? Чому Марґо так захопила історія про Месника? Зрештою, хто він такий?

Про Ірену Карпу кажуть, що вона є засновницею філософії «було і було» та «від(чеп)ись від себе». А також активісткою, музиканткою та авторкою бестселерів "Добрі новини з Аральського моря" і "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете". Ірена у воєнний час займається благодійністю та мобілізовує підтримку України не лише у Франції, а й по всьому світі.

Модератором зустрічі був Олександр Пестриков – куратор літературного клубу "По-сусідськи", бібліотекар Українського Дому у Варшаві, аспірант-історик при Інституті історії Польської академії наук.

Редактор VPolshchi Marian Savchyshyn задав Ірені Карпі кілька питань.

На Твоїх зустрічах з читачами по всьому світу завжди переповнені зали. В чому полягає феномен Ірени Карпи? 

Ірена Карпа: Я завжди хвилююся перед зустрічами, що ніхто не прийде. Цікаво було б дізнатися в чому феномен (сміється), адже мені дуже приємно бачити моїх читачок і читачів, які приходять на мої зустрічі. Я завжди дивуюся, що люди приходять на мої зустрічі. Дуже їм завжди вдячна і дуже рада їх завжди бачити. Дивитися на них і бачити їхні гарячі очі та відчувати гарячі серця, для мене справжнє задоволення. Гадаю, що вони також відчувають мою відкритість та щирість. Я залишилася собою і за все життя так і не захворіла «зірковою хворобою». Вважаю, що людям важлива справжність. За вийнятком макіяжу та підборів, котрі я у звичайному житті не ношу на моїх зустрічах люди мають змогу бачити таку ж Карпу - відкриту та справжню.

Як виглядає Твоє життя після початку війни в Україні?

Ірена Карпа: Я стала більше працювати і проводити більше просвітницької роботи з французами, котрі часто не зовсім розуміють, що насправді відбувається. Як це не дивно, але мені вдалося записати дві нові пісні та розпочати працю над новим романом. Цей стрес, який переходить в хронічний, насправді, досить добре на мене впливає. Я багато їм, але не товстію. Багато працюю, але мало відпочиваю. Зараз я працюю без вихідних і до мене приходить багато питань та запитів. Мені часом хочеться все відкласти і трохи відпочити, але поки цього не вдалося зробити. За цей час війни, мені дуже допомагають поїздки в Україну. Це мене підтримує і дає сил.

Що би Ти побажала полякам та українцям, котрі зараз живуть в нових воєнних реаліях разом?

Ірена Карпа: Поляки є об’єктом мого захвату. Я постійно ставлю їх у приклад французам і не тільки французам. Згуртованість, доброзичливість та готовність допомагати у скрутний час, а ще неймовірна солідарність з українцями робить поляків в моїх очах і в моєму серці героями. Варто пам’ятати, що це надзвичайно важко і вони відкривши свої серця та доми для українців зробили великий подвиг. Я не втомлююся дякувати полякам та Польщі. Хочеться кожного з них обійняти і спитатися - що ми можемо зробити доя вас?

А українців хочу заохотити повертатися в Україну і при можливості, вдома, відновлювати життя та країну. Є велика частина України, де немає воєнних дій і де життя йде своїм звичайним ходом. Це рішення повинен прийняти кожен доя себе. Якщо ж, все таки, хтось вирішить залишитися у Польщі, продовжувати тут своє життя, то прошу, щоб вони пам’ятали про те, що вони будують враження про Україну. Важливо вчити мову, пізнавати польську культуру та інтегруватися в суспільство, несучи свою українську ідентичність. Бути людьми та українцями. Не створювати поганих прикладів та вражень.

Дякую Ірено за неймовірний творчий вечір та прекрасний роман.

Творчий вечір народної артистки України Марії Бурмаки в Українському домі у Варшаві

Зустріч підтримки та єднання для українських біженців у Варшаві

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi