"Його переїхало танком - жодного перелому". Вишивати захисну сорочку слід в доброму настрої та при здоров'ї
З початком повномасштабної війни українки почали вишивати обереги для своїх найближчих захисників - традиційні сорочки для синів, чоловіків, друзів. Майстрині об'єдналися у проекті "Сорочка для захисника". Вже вишили 67 сорочок, 30 - в процесі.
З початком повномасштабної війни українки почали вишивати обереги для своїх найближчих захисників - традиційні сорочки для синів, чоловіків, друзів. Майстрині об'єдналися у проекті "Сорочка для захисника". Вже вишили 67 сорочок, 30 - в процесі.
Проект "Сорочка для захисника" розпочався 26 травня. У ньому беруть участь близько сотні жінок – власне вишивальниці, а також кравчині та етнографи, які розробляють схеми узорів та консультують. Вони навчають та підтримують початківців, які хочуть своїм близьким чоловікам вишити сорочку.
«У мене подруга служить у ССО. Вона попросила сорочку, в якій зможе влітку замість форми воювати. Також забажала, аби ця вишиванка була оберегова і водночас не демаскувала, а була кольору хакі, - розповідає засновниця проекту, майстриня Оксана Поступак. - Коли віддала їй річ, подруга сказала: буду єдина, хто воюватиме влітку у вишитій сорочці. Я подумала – а чому єдина? Закинула питання в групу в соцмережах. Зразу відгукнулися 26 дівчат, які були готові безкоштовно вишивати».
Facebook Сорочки замовляють самі захисники та їхні близькі
«Близько 20 учасниць проекту – це дружини й мами, які вишивають для своїх чоловіків. Є досвідчені вишивальниці, є початківці. Прийшла одна жінка і сказала, що тиждень тому навчилася вишивати хрестиком, але дуже хоче створити захиснику сорочку. Хоча їй немає кому шити, у неї ніхто не служить. Вона місяць вчилася іншим технікам. Зараз завершила свою першу сорочку», - продовжує пані Оксана.
У проекті є роботи з репліками узору сорочки Івана Франка, в якій він на 20 гривнях. Є сорочки з узором сорочки гетьмана Павла Полуботка. Майстрині не використовують вирізування та вишивку мережкою, оскільки одяг використовуватимуть в бою, і вона не витримає навантаження, порветься. Також використовують відповідну палітру демаскуючих кольорів. Проект має своїх кравчинь, які безкоштовно погодилися збирати вишиті елементи сорочки.
«Вишивати повинна людина в ресурсі. Якщо робиш оберегову річ, ти повинна мати, що дати. Якщо людина хвора, знесилена, засмучена, вона не зможе з пустої посудини наповнити щось. Кожен по своєму наповнюється – гуляє з дітьми в парку, ходить до церкви, танцює, читає. Якщо я відчуваю, що вичерпана, їжджу верхи, - додає Оксана Поступак. - Хтось перед вишиванням йде до церкви і просить благословення. Хтось вишиває під мантри чи українські пісні. А хтось у повній тиші і при цьому не промовляє жодного слова.
Майстриня каже, що вишивальниці відчувають своїх підопічних. Відчувають, коли з ним щось трапилося. Зазвичай, після завершення сорочки вони спустошені. Потім тиждень чи кілька тижнів відходять і нічого не вишивають.
Досвідчена народна майстриня Ірина Зайцева консультує учасниць проекту, розробляє узори і сама вишиває захисникам сорочки.
«Не так важливо, яку геометрію ми вишиємо. Важливий імпульс, який ми закладемо в сорочку, - каже вона. – Перш ніж почати вишивання воїну, запитую, де його коріння. Недоречно гуцулу робити полтавську сорочку. Відповідно до цього, підбираю йому автентичні узори. Він вибирає, що йому ближче. Працюю в контакті з підопічним, поки не завершу річ. Зараз вишиваю сорочку однолітку мого сина. Всім серцем хочу його захистити».
Вишивають сорочки у певний час
Вишивати сорочку пані Ірина починає відповідно до місячного календаря – намагається почати нову річ у вдалий день. Перед цим читає молитву святій Варварі, покровительці вишивальниць, і просить у Бога допомоги.
«Вишивали сорочку для одного бійця, - додає Оксана Ступак. - Вона вже була готова, чекала на відправлення. Перед відправкою він написав, що на нього чекає дуже важкий бій, і він не впевнений, що з нього вийде. Я сказала, що він мусить вийти, бо у мене для нього лежить готова сорочка. А потім після бою пише, що його переїхало гусеницею танку. Жодного перелому. Всі побратими були дуже здивовані».
Найсильніші оберегові речі може створити найближчі жінки - дружина, мама, донька, вважає майстриня.
«Навряд чи хтось зможе любити більше, ніж вони, - продовжує пані Оксана. - Мене шокує, коли звертаються близькі жінки, тим більше з-за кордону – з безпечних місць - щоб ми пошили сорочку. Схиляємо їх самим це зробити, а ми навчимо і підтримаємо. Але чуємо відмовки: ой, та я сто років голку в руки не брала, чи ще щось. В результаті виходить, що сорочка не так вже й потрібна. Жінка ж зможе закласти в неї кохання, а кохання це дуже велика сила».
Hanna Balakyr, позаштатна журналістка VPolshchi