Marta Wachholz: "Польська мода більше прагне до комфорту, а українська до вишуканості"

Про війну, евакуацію, волонтерство та творчий процес розпитав у видатної дизайнерки, власниці однойменного бренду, Марти Ваххольц, редактор сервісу VPolshchi, Marian Savchyshyn.

Вітаю Марто, як виглядав Твій ранок та день 24 лютого?

Вітаю Мар’яне, 24 лютого ми усі опинилися в новій реальності. Ніби вчора не існувало, а є лише те, що відбувається зараз. Я відчувала, що війна почнеться, що це станеться. Тоді тривога висіла в повітрі, і вона постійно наростала, загущувалась та ставала все ближчою. Я все розуміла та відмовлялась це сприймати. Досить гнітючі відчуття не покидали мене увесь день 23 лютого. Безсонна ніч, страх та роздуми про життя і смерть, а потім прийшов жахливий ранок 24 лютого.

Коли усе довкола вигукнуло, що почалась війна, а телебачення та Інтернет демонстрували перші жахливі її ілюстрації, я намагалася взяти себе в руки та опанувати свій страх. Я думала про дітей, про маму та моїх домашніх улюбленців. Про мою команду, друзів та знайомих. Я намагалася прийняти рішення, мені було важко. Мій чоловік був за кордоном, телефонував мені та просив негайно вивозити і рятувати дітей. Врешті я прийняла рішення про евакуацію до Польщі. Це було шокове та кризове рішення. І першим, що мені прийшло до голови - повернутися до Польщі, туди де я прожила багато років та де відбулися мої перші покази.

Діти були не в захопленні, а навіть пробували переконати мене залишитись вдома. Але я була налякана та дуже хвилювалася за них. Врешті ми почали збиратися в дорогу та дізнаватися про черги на кордоні. Увесь час сльози підходили до очей, але я не мала права бути слабкою. Мені потрібно було вивозити дітей та маму у безпечне місце.

Які труднощі Тебе спіткали в процесі евакуації?

Мені було страшно, а в голові не могла вкластись жорстокість подій, котрі тоді розвивалися. Частково страх паралізовував мої думки та відчуття, а це відображалося на кожному моєму кроці та вчинку. Головною трудністю було те, щоб зібрати себе докупи й діяти. Щоб швидко та оперативно приймати рішення та бути корисною для інших. З приходом такого горя увесь народ стає немов одна родина. Я старалася тоді допомогти усім, хто до мене звертався, без вийнятку. В дорозі підібрала бабусю з маленькою внучкою, яка намагалася дістатися кордону. Було б місце, то мабуть забрала би усіх. За кожну з них мене боліло серце.

Наша евакуація тривала майже три доби. Черги на кордоні були жахливими, а людей ставало все більше. Ми спали в авто по черзі, щоб не пропустити нашу чергу. Їли та пили те, що вдалося забрати зі собою. Було важко, але це дрібниці у порівнянні з тим, що довелося пережити іншим тамтими днями. Мені було важко, але я розуміла, що мушу це зробити для моїх дітей.

Чому обрала Польщу?

У Польщі я жила та навчалась в академії мистецтв. Перші мої дизайнерські кроки я також робила у Польщі. Тут відбулися мої перші покази та презентації колекцій. Вперше я брала участь у Fashion Week та вигравала дизайнерські конкурси. Серед котрих була відома "Злота нітка", а також конкурс McLaren. Ще був конкурс молодих дизайнерів де головою жюрі був Pacco Rabanne. Я була щасливою перемогти тоді і мені здавалося, що це неймовірний успіх. Також я проводила свої покази в Ґданську та Кракові. Часто презентувала свої моделі в Німеччині, Нідерландах, Австрії та Франції. Польща була моїм другим домом і своєрідною школою, котра дозволила мені творчо сформуватися. Вона стала для мене початком мого професійного творчого шляху в житті.

Окрім цього, я відчуваю Польщу, як близьку не лише географічно, а й ментально та культурно. Мене надихають польські класики та сучасники. Я з великою цікавістю ставлюся до польської культурної спадщини. Великий вибір музеїв та галерей, гарні та оригінальні архітектурні рішення, велика кількість природних пам’яток. У Польщі є чим надихатися. Хоч зараз дуже важко працювати і творити, адже усі думки з Україною та жертвами війни, все ж, часом, змушую себе щось робити. Так я борюся зі стресом та поганими думками. Тут я можу активно волонтерити та долучатися до допомоги Україні, шукати необхідного для волонтерів в Україні і підтримувати біженців, яких так гостинно прийняла Польща.

Розкажи про найтрагічніші пережиті миті війни? Що Тебе найбільше вразило?

Трагічним є кожен день та усі ці жахливі події, що розвиваються майже по усій території України. Ми усі живемо від бомбардування до бомбардування і в перервах гоїмо свої тілесні і душевні рани. Не може бути щось одне менш трагічне, а щось інше - більше. Це все в сукупності одна велика трагедія. Не лише України, а цілого людства. Важко мені виділити щось одне, бо поки гинуть люди і поки присутня небезпека трагізм у своїй найлютішій формі панує у моєму житті.

Звідки Ти черпаєш натхнення в час війни? Чи вдається створювати щось нове?

Мені дуже важко працювати і загалом творити в той час, коли поруч гинуть люди. Я довго думала, як мені вийти з цього стану творчої фрустрації? Лише бажання допомогти дозволило мені рухатись далі. Я відчувала потребу у певному поштовху, щоб вийти зі ступору в котрому я опинилася у перші дні війни. Мені було почергово то страшно то злісно. Я не можу не злитися, коли таке відбувається. Ця злість ще гірша за страх, бо з неї родиться ненависть і в цьому стані дуже легко загубитися і втратити себе. Я змусила себе працювати, щоб допомагати. Я роздала багато речей зі своїх попередніх колекції жінкам-біженкам, які евакуювалися до Польщі. Власне те, що мені вдалося забрати з собою. Мені хотілося якось їм допомогти, адже більшість з них прибули до Польщі з мінімальним багажем, з тим, що вдалося забрати в останню мить. Я почала шити для них, бо розуміла, що більшість з них не має змоги придбати собі одягу. Я спілкувалась з ними, питала їх про смаки та вподобання, щоб краще зрозуміти їхні потреби. Це мене витягло з того стану в якому я опинилася на початку війни.

Як Ти собі радиш зі стресом? Маєш перевірені методи?

Праця та допомога іншим. Розуміння того, що я можу бути корисною та цікавою, що мої зусилля не марні. Це дає мені силу побороти будь-який стрес. Ще я люблю спостерігати за природою та тваринами. Звідти я черпаю багато натхнення, котре здатне перевернути в мені гори. Стрес не може мати місця, якщо є мета та цілі, адже вони сильніші за емоцію страху. Боротьба триває у кожному з нас і ми усі боремося в першу чергу із собою, зі своїми слабкостями та недоліками. Кожен, мабуть, має власний алгоритм чи рецепт боротьби зі стресом.

На чому акцентуєш увагу у своїй творчості? Що є Твоїм пріоритетом?

Я досить уважно ставлюсь до деталей. Найбільше часу приділяю їм у своїй праці. Деталі мені допомагають не втратити з горизонту моєї візії ціль, яку я ставлю перед собою та моєю командою на початку праці. Мій підхід не лише оригінальний та авторський, а й повною мірою творчий. Без належної уваги до деталей мені було би важко творити речі, котрі відповідають моїм ідеям та баченням. Я ніколи не звертала уваги на пануючі тренди і запити ринку. Для мене вони завжди були перешкодою та віддаляли мене від моїх власних ідей. Єдина річ, яка справді має вплив та є моїм пріоритетом - це мистецтво. Від класики до сучасного, у всіх можливих проявах та формах. Я черпаю з нього настрої та напрямки. Мистецтво є моїм дороговказом не лише у праці, а й у моїх симпатіях та хобі. Мені завжди хочеться передати дух побаченого чи почутого на тому, що виходить з моєї майстерні. Щоб ця частина моїх вражень та рефлексій переродилася у сукню, плащ чи іншу річ, яку я створюю. Сумно спостерігати за тим, як мистецтво зникає з моди, а на його місце приходить маркетинг.

Окрім створення одягу та аксесуарів Ти також малюєш?

Малювала я завжди. Без малюнків я би не змогла створити того, що хочу, що бачу та планую. Можливість та талант до малювання я вважаю великим даром, котрий допомагає мені краще доносити свої ідеї до інших. Розкривати сенс запланованого та ламати стереотипи. Малюючи я не лише створюю проєкти вбрань та аксесуарів, а й виражаю своє бачення та позицію. Переношу та проєктую свої думки на полотні, ілюструю свій внутрішній стан і свої мрії. Так я часто реагую на все, що відбувається довкола. Малюнок - це мій власний рефлекс та інструмент. Я мрію малювати завжди. Могти не втратити цього дару.

Чи є різниця між польською та українською модою? Що обирають жінки в Польщі і Україні?

Кожна країна має свої особливості, котрі виникають з історії, традицій, культури та багатьох інших факторів, які формують автентичність та оригінальність. Вони дають змогу відрізнятися. Це своєрідне культурне ДНК, певна національна філософія. І це - прекрасно. Адже більшого багатства, а ніж світова різнорідність годі й уявити. І Україна і Польща мають свої особливості, відмінності та схожості. І це стосується також моди та стилів. Є речі, що сміливо можна віднести до спільних та таких, що мають схожий вплив на моду в Польщі і Україні, а є такі, що роблять моду в наших країнах на свій лад різною та автентичною. І в Україні і в Польщі відчувається міцний валив національних елементів, а зокрема: строїв, геральдики, мистецтва та культурних особливостей. У кожної з країн вони різні, але вплив на моду мають в обох дуже потужний. І українці і поляки легко піддаються трендам та дозволяють собі бути модними, але кожен робить це по-своєму. В польській моді відчувається більший вплив англійської модної традиції. В українську моду багато років вливалася італійська. Мова не лише про дизайн, а й про підходи та принципи, якими керуються як дизайнери так і ринок загалом.

Польська мода більше прагне до комфорту, універсальності та практичності, а українська до вишуканості та статусності.

Як для польського так і для українського модного ринку є притаманні певні особливості, якими можна описати смаки та напрямки розвитку. Популярні барви та підходи до створення конструкцій моделей. Можна навіть стверджувати про популярність тих чи інших тканин і фасонів, які частіше обирають поляки і українці. Це все робить світову моду багатшою та цікавішою, а людям дає можливість отримати ще більше.

Кого з польських дизайнерів Ти знаєш і чи маєш серед них улюблених?

Я захоплююся духом та талантом, який має Jerzy Antkowiak. Його мабуть знають далеко за медами Польщі. Великою та неймовірною є Joanna Klimas, котра є причетною до зародження цілої школи сучасної польської моди. Grażyna Hase, Gosia Baczyńska та мої хороші друзі Rafał Michalak і Ilona Majer.

Усіх перелічених польських дизайнерів об’єднує любов до своєї справи та мистецтва.

Як українкам, котрі опинилися в Польщі адаптуватися до нових «модних правил» у Польщі?

Варто дозволити собі жити та спостерігати за новим оточенням. Все станеться само-собою, нове середовище неодмінно вплине на процес сприйняття і адаптація відбудеться. Важливо, аби не втратити власної оригінальності та не дозволити насадити собі речі чи смаки, які нам суперечать. Навіть йдучи за натовпом ми мусимо мати власний ритм ходьби, бережімо власний крок. Це особливість кожного і це шлях до власного стилю та до задоволення собою. Не варто знущатися над собою та насаджувати собі якісь штучні речі. Все повинно бути природньо. Ми маємо бути відкритими на нове, але не варто силою його затягувати у власне життя. А, тим більше, позбуватися власних смаків чи вподобань.

Я часто досліджую модні традиції у різних країнах світу, подорожую та відвідую музеї, галереї та покази. Я постійно шукаю нових цікавих рішень та ідей. Нового джерела вражень та натхнення, але я завжди залишаюся вірною моїм поглядам та ідеалам. Вони ведуть мене та допомагають мені творити.

Зараз українці мають змогу більше дізнатися про польську моду, на жаль, за таких жахливих умов, але цим варто скористатися і збагатити свій стиль новими цікавими формами.

Які Твої улюблені кольори і на які кольори Ти радиш звертати увагу в цьому сезоні?

Кольори завжди присутні у нашому житті. Ми обираємо одяг, аксесуари, речі домашнього вжитку, автомобілі, а навіть домашніх тварин орієнтуючись на улюблені або відповідні кольори. Вони важливі і кожен з них має своє індивідуальне значення для кожного. Хтось має улюблені барви, а хтось сезонно їх змінює. Є такі, що чекають прогнозів від інституту Pantone, котрий оголошує трендові кольори року, а є ті, для яких це смішно, адже вони віддають перевагу певній категорії барв. Кольори - це знаряддя, котре допомагає нам краще розуміти та демонструвати певні речі. З їх допомогою ми дбаємо не лише про вигляд, а й про багато інших речей, наприклад про безпеку та комфорт. Я раджу довіряти своїм відчуттям та обирати ті кольори, які промовляють до вас і заохочують або приємно асоціюються.

Моїм улюбленим кольором є сірий. Для мене це не лише один з кольорів, а також певна філософія, котра мені дуже близька зараз. Він мені дозволяє себе розуміти та відчувати. Творити з ним для мене завжди не лише цікаво, а ще й емоційно важливо. Для мене - це колір, який не нав’язує певних норм чи правил. Він еластичний та толерантний. Немов простір в котрому можна і потрібно творити.

У Польщі зараз живе найбільша кількість українців-біженців, чи плануєш якимось чином їх підтримати?

Від самого початку цієї жахливої війни я стараюсь бути корисною та допомагати українцям-біженцям у Польщі. Мені дуже важливо розуміти, що я можу комусь дати бодай невелике полегшення або радість. Коли я привозила одяг з моїх колекцій до центрів допомоги біженцям та роздавала його українкам, котрі часто не мали у що вбратися, я бачила та розуміла, як сильно вони потребують підтримки та спілкування. Порад, допомоги словом та звичайної людської підтримки. Я вирішила частіше з ними зустрічатися та ділитися своїми знаннями і порадами стиліста.

Зараз я готуюся до зустрічі з українцями-біженцями в Українському домі у Варшаві, де проведу для них майстер-клас та прочитаю цікаву лекцію про моду. Розповім про те, як працювати над власним стилем. Якщо комусь хоч трохи це допоможе чи підніме настрій, я буду щасливою.

Дякую Маестро за цікаву та щиру розмову, а ми з нетерпінням чекатимемо Твоїх прем’єр у Польщі.

POP-UP українських модних брендів у TFH Koncept

Українські дизайнери та модні бренди у Варшаві

Рей Кавакубо - 80. Що відомо про «Останню з могікан» світової моди?

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi