Мисливець на військових злочинців: Путін буде притягнутий до відповідальності дуже скоро

Тетяна Колесниченко: Суботній вечір. Центр Дніпра, одного з найбільших міст України. У багатоповерховий житловий будинок влучає потужна російська ракета. сходова клітка перетворюється на руїни. Через кілька годин на місце події приїжджає майстер. Що бачить прокурор з воєнних злочинів?

Юрій Бєлоусов: Я бачу те, що бачать усі, - приголомшливий масштаб трагедії. Завали, під якими опинилися десятки людей. Рятувальники прислухаються до криків про допомогу. Я бачу сотні наляканих людей, які стоять за стрічкою і чекають на добру звістку про своїх близьких. І я відчуваю те, що відчуває кожна людина: гнів. Російська армія є першою армією у світі за кількістю зґвалтувань, тортур і вбивств цивільних осіб.

Але як юрист і прокурор, я повинен відкинути свої емоції і зосередитися на пошуку доказів.

Які докази - окрім тіл загиблих і поранених - можна знайти на місці воєнного злочину, якщо злочинці перебувають за сотні і тисячі кілометрів від нього?

Ми опитуємо свідків, досліджуємо фрагменти ракети, визначаємо, чи є в цьому районі військові об'єкти, які могли бути первісною ціллю. Після того, як ми встановили тип ракети, її траєкторію і час падіння, ми можемо визначити, звідки вона була запущена, а потім визначити підрозділ, який був відповідальний за атаку.

У випадку з Дніпром ця інформація з'явилася майже миттєво. Була випущена ракета X-22, а винуватцями є військовослужбовці 52-го важкого бомбардувального авіаційного полку, відповідальні за ідентичну атаку на торговий центр у Кременчуці та житловий будинок в Одеській області. У всіх випадках було багато загиблих, поранених і зниклих безвісти. Відомі навіть подробиці про 44-х людей, причетних до цього теракту. Molfar ідентифіку командирів і пілотів, і навіть технічний персонал. Чи будуть висунуті звинувачення?

Так, ми вже оголосили підозру командиру цього полку, адже ми переконані, що саме цей полк стояв за цілою низкою атак на цивільні об’єкти, й саме його командир несе повну відповідальність за числені вбивства мирних громадян - за нашими даними їх мінімум 88 осіб. Щодо решти військослужбовців цього полку - публікації їх прізвищ та фото в соціальних мережах для нас недостатньо - при всьому нашому бажанні покарати злочинців, ми не можемо визначити чиюсь провину без достатніх доказів.

Саме тому розслідування ракетних атак є найскладнішим. Ми всі розуміємо, що маємо справу зі злом у чистому вигляді, але повинні дотримуватися закону. І бути дуже обережним. Якщо ми звинуватимо когось, а потім виявиться, що ця людина не служить вже рік або просто була в зовсім іншому місці, ми втратимо довіру до себе як до країни.

Не всі це розуміють, нас іноді критикують за те, що ми працюємо надто повільно. Нам постійно кажуть: "Нью-Йорк Таймс" вже опублікувала фотографії винних. Чого ж ви чекаєте?".

Тобто заздалегідь відомо, що винуватці ракетної атаки залишаться безкарними?

Я цього не казав. Наразі ми збираємо докази, й готуємося до моменту, коли винуватці опиняться в наших руках - це лише питання часу. Впевнений, що доволі скоро військові почнуть тікати з Росії, як щури з корабля, що тоне. В обмін на мирне життя в Європі вони здадуть своїх керівників. Деякі вже роблять це. Кількість інформації про конкретні воєнні злочини постійно зростає. Зрештою, ми складемо пазл разом.

Хто несе відповідальність у такому випадку? Командир, який віддав наказ, чи пілот, який його виконав?

Це залежить від багатьох технічних факторів. Іноді пілот схожий на рознощика піци. Він отримав заряд, натиснув кнопку і повернувся на базу, не знаючи, яку ціль знищив. Але бувають ситуації, коли вина пілота незаперечна. Наприклад, під час окупації Бородянки, містечка під Києвом, житлові будинки бомбардували 500-кілограмовими бомбами ФАБ. Пілот точно знав, що і куди він скидає. Сумнівів немає - він військовий злочинець.

У ситуації з "Дніпром" ми маємо ідентифікувати конкретний літак й його пілота, встановити міру його провини. Щодо відповідальності командування - тут жодних сумнівів немає. Вони можуть виправдовуватися, що хотіли знищити військовий об'єкт, але це їм не допоможе.

Віддаючи наказ, командир повинен, як хірург, вибрати правильний інструмент для операції. Обираючи мішень у центрі густонаселеного міста, вони повинні були використовувати зброю, яка б не завдавала шкоди оточуючим. Замість цього вони випустили ракету X-22, вага лише бойової частини якої складає майже тонну - застарілу радянську зброю, яка може відхилятися на сотні метрів. Командир не міг не знати про ці недоліки.

Інше питання, якою була початкова мета атаки. Ракета могла відхилитися від курсу, але так само росіяни могли й навмисно хотіти знищити житловий будинок. Ми припускаємо всі версії, бо знаємо, що вони здатні на все. Допитуючи військовослужбовців, які повернулися з полону, наші прокурори фіксують випадки катувань прямо з середньовіччя.

Ви говорите про відрізання геніталій?

Каліцтва, відрізання, ураження електричним струмом... Окрім того, сексуальне насильство, ламання та відрізання кінцівок... Простіше було б сказати, яких тортур росіяни не застосовують і яких злочинів не скоюють. Наразі в нашому реєстрі задокументовано понад 63 тис. воєнних злочинів.

Чи всі справи розслідуються?

Так, звісно. Однак, зрозуміло, що по частині проваджень ми значною мірою обмежені у повноцінному зборі доказів - адже ми не завжди маємо фізичний доступ до місця злочину. Відтак проводимо всі можливі слідчі дії, й розраховуємо на те, що нам вдастся швидко звільнити окуповані території й завершити ці розслідування.

Ми намагаємося розробляти власні стандарти. Унікальність нашого досвіду полягає в тому, що ми не досліджуємо їх через роки після закінчення війни, а робимо це майже одразу. Будівлі все ще горять, а ми вже працюємо на місці.

Очевидно, що ми маємо величезну кількість проваджень, й без зміни підходів до розслідування нам буде складно справитися з цим валом. Тому ми впроваджуємо нові стандарти розслідування, сучасні технологічні рішення, запровадили й спеціалізацію прокурорів - наразі маємо близько 200 прокурорів по країні, які розслідують виключно воєнні злочини. Крім того, ми визначили для себе й пріоритети - ті проовадження, які потребують першочергової уваги.

Тому ми зосереджуємо увагу на випадках обстрілів зі смертельними жертвами, катувань, сексуального насильства, масових поховань і нападів на об'єкти критичної інфраструктури.

Нещодавно ви сказали, що про деякі інновації Україна могла тільки мріяти, зараз є основою роботи прокурорів. Які інновації ви маєте на увазі?

З початку вторгнення в Україну приїжджало багато іноземних прокурорів та слідчих для розслідування воєнних злочинів. Але поступово ми змінили підход до взаємодії, почали пояснювати, що ми не очікуємо, що хтось зробить нашу роботу за нас. Ми кажемо - через тиждень ви повернетеся до себе, а ми залишимося на тому ж місці. Навчіть нас, покажіть, як використовувати різні техніки.

Це приносить свої результати. Як приклад можу навести обстріли будівель у Бородянці. Старими методами нам знадобилося б кілька днів, щоб оглянути велику будівлю. Але зараз ми маємо навчених операторів дронів та сканерів, і завдяки їм ми отримали 3D-модель зруйнованої будівлі за кілька годин. Тепер прокурори можуть опрацьовувати ці матеріали в будь-якій точці планети, без необхідності виїжджати на місце події.

У нас також є потужні програми, які прочісують весь інтернет. Достатньо мати фотографію, і за кілька годин можна отримати доволі значний обсяг інформації про людину. Програма знайде кожен цифровий слід, який залишила по собі конкретна людина.

За підтримки ЄС ми як офіс впроваджуємо комплексні ІТ-рішення, щоб перевести матеріали наших проваджень в цифровий формат. Це може здатися банальним, але якби не війна, ми б чекали на цифровізацію ще два десятиліття. Все це економить наш час, дозволяє ефективніше аналізувати справи, шукати спільні зачіпки у провадженнях.

Скільки воєнних злочинців ви вже ідентифікували?

Якщо не брати до уваги вище керівництво Російської Федерації, яке перебуває під окремим розслідуванням, ми оголосили підозри 252 військовим. Дев’яносто справ було передано до українських судів, і 25 з них вже були засуджені. На жаль, у половині випадків злочинці були засуджені заочно.

Частина ж росіян відбувають покарання реально, це військовополонені.

Статус військовополоненого не захищає їх від суду?

Ні, йдеться про два різних статуса - кожен з російських військослужбовців, яких українські бійці захоплюють на полі бою отримує статус військовополоненого, вони утримуються у спеціальному таборі для військовополонених При цьому, ми перевіряємо кожного з них на можливу причетність до вчинення воєнних злочинів. Й якщо з'ясується, що людина скоїла воєнні злочини, суд може засудити її, але протягом усього часу, поки вона відбуває покарання, вона продовжуватиме мати статус військовополоненого.

Ми прекрасно розуміємо, що якщо когось із військових злочинців відправлять до звичайної в'язниці, його життя буде дуже коротким.

Чи є серед засуджених або підозрюваних "м'ясники з Бучі"?

Ми точно знаємо, які війська були дислоковані в Бучі, знаємо, хто ними командував, але ми поки ще не знаємо всіх безпосередніх виконавців. Саме тому ми збираємо докази і терпляче чекаємо. Якщо вони ще живі, то рано чи пізно вони потраплять до наших рук.

Наразі наше головне завдання - притягнути до відповідальності вище керівництво Росії. Ніхто не сумнівається, що злочинцем номер один є Путін, а потім його оточення. Покарання командування важливіше, ніж покарання рядового солдата.

Буде важко переконати суспільство в правильності цієї стратегії. Багато політиків і правозахисників повторюють гасло "справедливість для всіх". Вони обіцяють людям, що побачать всіх винних на лаві підсудних. Для людей, які втратили близьких, були поранені, зґвалтовані або піддані тортурам, покарання безпосередніх винуватців є надзвичайно важливим.

Ми часто обговорюємо це в офісі, і я завжди кажу: деяких нацистських злочинців судили навіть через 50 років після війни. Нам потрібен час. Ми будемо на ага и я встановити кожного, хто вчинив тяжкі воєнні злочини. Але навіть якщо ми не знайдемо всіх злочинців, це не означає, що люди не отримають відшкодування.

Україна наразі працює над створенням механізму, який забезпечить відшкодування всім постраждалим. Це не поверне їхніх близьких, не вилікує травми, яку вони пережили, але принаймні для деяких людей це буде задовільною можливістю відновити свої домівки за рахунок російських олігархів та бюджету рф. Можливо, хтось не дізнається прізвище конкретного солдата, який зруйнував їх будино, але вони знатимуть, що ми знайшли активи росіян за кордоном, їхні розкішні яхти, красиві будинки в Європі, і на ці гроші відбудували Україну.

Минулого тижня Європейський парламент ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу щодо злочинів агресії проти України. Як ви оцінюєте цей крок?

Як історичний.

Лише кілька місяців тому лише окремі держави мали сміливість відкрито говорити про Путіна як про воєнного злочинця. Зараз найважливіший законодавчий орган ЄС ухвалює резолюцію, яка наголошує на необхідності притягнення до відповідальності не якогось "загадкового керівництва" Російської Федерації, а конкретно згадує ім'я президента Путіна.

Це колосальний зсув у свідомості Заходу. Чи міг хтось уявити таку ситуацію ще рік тому? На мою думку, резолюція, прийнята Європарламентом, є одним з найвагоміших кроків на шляху до справедливості для України на сьогоднішній день.

Однак у резолюції немає жодного слова про те, як має виглядати трибунал і коли він буде створений. Тому це може зайняти роки.

Визначення джерел фінансування, формування бюджету, відбір суддів, збір доказів - зазвичай це займає роки, але не у випадку російської агресії проти України. Його масштаби, жорстокість і вплив, які відчуваються в усьому світі, змусили все міжнародне співтовариство взяти на себе зобов'язання покарати Путіна.

Це дуже критичний момент, оскільки інші країни, схильні до таких же кроків, уважно спостерігають за ситуацією. Саме тому я дуже сподіваюся, що трибунал розпочне свою роботу вже цього року.

Ви говорите про залучення всього світу, але резолюцію про створення спеціального трибуналу ухвалив лише Європарламент, тоді як Україна від самого початку була зацікавлена в тому, щоб ця ініціатива виходила від ООН, як це було на прикладі створення Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії. Однак для цього необхідно, щоб за це проголосувало дві третини членів Генеральної Асамблеї, чого не було отримано.

Ситуація з ООН трохи нагадує історію з танками для України. Є держави, які готові приєднатися до трибуналу над Росією, але вони не зроблять цього, якщо інші не заявлять про свою готовність. Тут працюють складні механізми. Звичайно, для України було б краще, якби якомога більше держав долучилися до формування трибуналу. Однак, з юридичної точки зору, не існує вимог щодо того, скільки країн повинні об'єднати свої зусилля для створення міжнародного трибуналу.

Найголовніше, що ми вже абсолютно впевнені, що Путін і вище керівництво Росії будуть притягнуті до відповідальності, і це станеться доволі швидко. Ми також віримо, що невдовзі й ООН послідує прикладу Євпропарламенту й долучиться до створення Спеціального трибуналу. Він стосуватиметься лише одного виду міжнародних злочинів - злочину агресії.

Це єдиний вид злочину, за який Росія не може бути притягнута до відповідальності Міжнародним кримінальним судом (МКС) в Гаазі. Він може судити все керівництво Російської Федерації за злочини проти людяності, за воєнні злочини, за геноцид, але не за агресію, оскільки Росія не ратифікувала Римський статут. Повноваження цьому суду могла б надати Рада безпеки ООН, однак росія очевидно заблокує й такий варіан, зловживаючи своїм правом вето. Саме тому нам потрібен окремий трибунал по агресії.

Україна також не ратифікувала Римський статут. Хоча вона була зобов'язана це зробити після укладення Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році. Після початку війни це питання знову піднялося, але одразу ж з'явилися заяви, що якщо Україна ратифікує Статут, то Росія може використати це для переслідування українських військових.

Такі побоювання є, хоча, на мою думку, вони безпідставні, тому що якщо Росія хоче влаштувати вертеп, вона може створити свій власний трибунал у будь-якому випадку. До неї увійдуть Іран, Сирія, Північна Корея та інші "демократичні" держави, з якими вона має контакти. Звісно, такий процес не матиме жодного юридичного значення.

Україна також поки не ратифікувала Римський статут, однак наразі це жодним чином не перешкоджає роботі Прокурора МКС в Україні, оскільки Верховна Рада визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду окремими резолюціями. Так він зможе зібрати доказову базу і, коли вона буде достатньо великою, висунути звинувачення проти керівництва Російської Федерації. Сподіваюся це станеться найближчим часом.

Якими будуть основні звинувачення?

Я думаю, що це буде звинувачення в геноциді українського народу. Нещодавно ми проаналізували всі докази, і саме ця лінія чітко проглядається.

Саме тому цього року ми плануємо повністю реорганізувати роботу наших прокурорів і почати будувати стратегію обвинувачення. Це буде основним, але не єдиним напрямком. Наша мета полягає в тому, щоб Путіну і російському керівництву одночасно були пред'явлені звинувачення в різних судах за різні види злочинів. На прикладі притягнення до відповідальності Росії ми хочемо створити абсолютно новий механізм притягнення до відповідальності воєнних злочинців.

З чого вона має складатися?

Після Другої світової війни держави-союзники створили Нюрнберзький трибунал для притягнення до відповідальності нацистських злочинців. Це була головна обвинувальна інституція, на неї дивився весь світ.

Але кожен міжнародний суд об’єктивно має обмеження. Невелика команда прокурорів і суддів може звинуватити десять, максимум двадцять осіб з вищого керівництва країни. На Нюрнберзькому процесі, наприклад, судили лише 22 особи. На цьому етапі ми вже маємо 636 підозрюваних з числа вищого керівництва Росії, які безпосередньо сприяли геноциду в Україні. Серед них - депутати, сенатори, міністри, члени Ради безпеки, військові командири.

Ми маємо справу з безпрецедентним масштабом воєнних злочинів. Щоб притягнути їх усіх до відповідальності, ми повинні діяти інакше. Ми хочемо максимально розширити судову мережу, залучити до винесення рішень не лише міжнародні суди, а й окремі країни. Вже зараз 22 країни, включаючи Польщу, Францію, Нідерланди та Італію, розпочали внутрішні розслідування у зв'язку з російським вторгненням в Україну.

Ми готові передати частину наших проваджень, зібрані докази країнам, які здатні засудити російських військових злочинців у своїх національних судах.

Однак, попри всю міжнародну співпрацю, ви вважаєте, що більшість справ, пов'язаних з російською агресією, повинні розглядатися українськими судами.

Міжнародні суди допомагають окупованій державі, коли вона не може або не хоче відповідати за воєнні злочини. Україна хоче і може це зробити. Єдине, що нас обмежує - це міжнародне право, яке гарантує недоторканність президенту, прем'єр-міністру та міністру закордонних справ. Іншими словами, Україна як держава не може переслідувати Путіна чи Лаврова, але сотні інших воєнних злочинців так.

Чи готові до цього українські суди? Колись колишній президент Віктор Ющенко сказав, що навіть Бог може програти в українських судах. Звичайно, він говорив про рівень корупції. Незважаючи на численні спроби та обіцянки, ґрунтовна реформа судової системи так і не відбулася. Чи не турбує вас, що заплутаність судів може стати причиною для оскарження вироків?

Корупція звісно ще існує, і ми все ще гостро потребуємо реформ як у судах, так і в органах правопорядку, але ми більше не є державою в державі, як це було навіть за часів Ющенка. Все стрімко змінюється. Вперше громадянське суспільство і держава опинилися по один бік барикад. Ми не воюємо один з одним, бо маємо спільного ворога.

До того, як стати прокурором, я займався порушеннями прав людини з боку правоохоронних органів, такими як катування та незаконні затримання. У мене були свої упередження щодо обвинувачення. Я уявляв, що коли прийму цю посаду, то буду воїном світла в царстві темряви. Натомість я побачив масу людей, які чесно працювали в дуже важких умовах. Схожа ситуація і з судами.

Ваш департамент має докази, міжнародні суди вже працюють або тільки починають працювати, але які реальні шанси, що злочинці, засуджені заочно, одного дня опиняться у в'язниці? Ви бачите Путіна і його оточення за ґратами?

Після Другої світової війни в Німеччині було створено новий уряд, який переслідував громадян своєї країни за причетність до воєнних злочинів. Звичайно, ми не очікуємо, що щось подібне станеться в Росії найближчим часом.

Вони зможуть переховуватися вдома доти, доки триватиме їхній режим. Але вони також знатимуть, що ніде в світі вони не будуть у безпеці. Відпочиватимуть не в Європі, а на Уралі. Вони плаватимуть на яхтах не Середземним морем, а Москвою-рікою. Ця ізоляція вже буде певною мірою покаранням. Вони будуть озиратися назад до кінця свого життя.

Чи буде Інтерпол переслідувати всіх воєнних злочинців?

На жаль, Інтерпол має суттєві обмеження у справах щодо воєнних злочинів. Він переслідуватиме тільки тих воєнних злочинців, яких буде розшукувати МКС чи інша міжнародна судова інституція.

Отже, якщо український суд визнає винними двох 21-річних челябінців, які побили і зґвалтували вагітну жінку під час окупації Київської області, чи дозволять їм спокійно перетинати кордон з іншими країнами?

На жаль, Інтерпол є нейтральним у випадку збройних конфліктів. На практиці це означає, що ми можемо розшукати злочинця, який зґвалтував двадцять жінок і десять дітей, але Інтерпол не буде допомагати в цьому, бо це сталося під час війни.

Однак це не означає, що вони зможуть вільно пересуватися в свиті. Ми працюємо над укладанням угод з окремими країнами, працюємо з Європолом. Це дозволить нам отримувати інформацію про пересування людини і просити владу країни затримати і передати нам злочинця.

Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання "Віртуальної Польщі" про переслідування воєнних злочинців, сказав: "Одні чекатимуть на створення міжнародного трибуналу, а інші - дочекаються сутінків". Чи допускаєте ви можливість того, що українські спецслужби знищать росіян, як Моссад знищив нацистських злочинців?

Я не буду це коментувати.

Тетяна Колесниченко, журналістка Wirtualna Polska