Місяць війни: як змінилося життя мільйонів людей
24 березня минає місяць від дня, коли російська армія напала на Україну. Рівно місяць тому почалися перші бомбардування та масовані обстріли українських міст і сіл. Брутальні й невдалі наміри окупантів підкорити українців переросли в спроби цілковитого знищення та зачищення територій. Використовуючи потужний військовий ресурс та заборонені види озброєнь, Росія здійснила вирок для мільйонів людей. Частина населення України залишилася в місцях активного ведення бойових дій, тому постійно перебуває на межі життя та смерті, намагаючись дістатися безпечніших теренів. Люди, яким вдалося покинути охоплені війною території, потрапили в цілком нові реалії життя, у світ, де вони тимчасово переміщені особи або вимушені переселенці.
Упродовж першого місяця воєнних дій територію України покинуло понад 3 мільйони людей. Приблизно 5 мільйонів є внутрішньо переміщеними в основному до областей, що межують з українсько-польським, румунським, молдавським та угорським кордонами.
Як змінилося життя людей у тих регіонах, де кількість внутрішньо переміщених осіб є найбільшою? Як приймали та допомагали українцям-біженцям у сусідніх державах? Як вплинула на життя Польщі велика кількість прибулих украінців?
Омріяний та спокійний Львів став метою для багатьох громадян, міста і села яких зазнали військової агресії від російської арміі. Львів’яни забезпечили прихисток для понад 400 тисяч співвітчизників.
Міський простір поволі ставав настільки велелюдним, що складалося враження, ніби всі містяни одночасно вийшли на вулиці. Комендантська година, заборона продажу алкоголю, перебої з постачанням товарів першої необхідності, полювання на диверсантів та мародерів змінили завжди такий привітний Львів до невпізнаваності.
За словами міського голови Андрія Садового, Львів надає всю необхідну допомогу людям, які постраждали від військових дій агресора. Для розселення таких громадян використано 440 установ культури й освіти, а також приміщення 85 релігійних громад.
Станом на сьогодні Львів уже вичерпав свої можливості приймати людей. Інші міста й села Львівщини також перенаповнені тимчасо переміщеними особами із зони бойових дій.
Альтернативою залишаються Тернопільщина, Волинь, Закарпаття, Чернівеччина та Івано-Франківщина.
У цих західних областях України попри велику кількість прибулих все ще існує можливість знайти прихисток.
Якщо раніше найбільшою популярністю користувалися великі міста - обласні центри, то віднедавна втікачі обирають невеликі села й містечка.
Прикро, що трапляються випадки побутових конфліктів між переселенцями та місцевими жителями. Нерідко суперечки викликані різницею світоглядів чи небажанням чути російську мову, як мову агресора.
Міський голова Івано-Франківська попросив продавців не обслуговувати в магазинах російськомовних громадян.
«Коли у магазині до вас звертаються російською мовою, звертайтесь українською мовою або не обслуговуйте. Знаю одного свого товариша, який, якщо не переходять на українську мову, не обслуговує у магазині. Таким чином ми створимо цю лагідну українізацію. Гуртуймося біля храмів, вчимо їх української мови. І це буде лагідна українізація», – зазначив Руслан Марцінків.
Якщо ситуація в західних областях є часто критичною та нестабільною, то в Польщі, котра прийняла найбільшу кількість біженців, рівень привітності й бажання допомагати людям за цей місяць не знизився, а навіть в деяких регіонах зріс!
Республіка Польща на законодавчому рівні забезпечила фінансову допомогу всім прибулим з України. Надала можливість безкоштовної медичної допомоги, передшкільної, шкільної та післяшкільної освіти. Скасувала обмеження для бажаючих працювати й забезпечила всіх прибулих з України місцем проживання.
У більшості випадків таку допомогу надавали звичайні люди - небайдужі громадяни Польщі, які з першого дня війни відкрили свої домівки та серця для українців.
Потужна дипломатична і політична підтримка Уряду Польщі спонукала пересічних громадян всіляко допомагати українцям.
Уже місяць усі польські міста й села прикрашені українськими прапорами і символами, центральні телеканали нон-стоп моніторять хід бойових дій в Україні, а пересічні громадяни вітають прибулих українців словами «Слава Україні».
До ситуації також адаптувалися релігійні громади і впровадили зустрічі та богослужіння українською мовою.
У кожному місті існує значна кількість пунктів видачі допомоги для біженців. Ведуть активну діяльність волонтерські рухи, котрі надають допомогу, у тому числі медичну та психологічну.
Кожна частина й кожна суспільна верства в Польщі радо допомагають українцям адаптуватися до нових реалій.
Тут радо приймають не лише людей, а й їхніх домашніх улюбленців, при цьому не вимагають жодних документів чи засвідчень.
Питання, яке сьогодні найбільше турбує українців і поляків, - це питання «Коли закінчиться війна?».
Пов’язане воно не із втомою від допомоги, а з бажанням припинити людські страждання та руйнування сусідньої держави.
За цей місяць бойових дій життя мільйонів українців та поляків змінилося назавжди. Світ для них уже ніколи не буде таким, як до початку війни.
Autor: Marian Savchyshyn