«Написала, що в Луганську. Відтоді я дитину не бачив» - чому українські чоловіки виборюють право на виховання дітей
Зо 20% пар, які розлучаються, "ділять" дітей через суд. Частіше їх лишають з матерями, хоча чоловіки сьогодні так само вправно можуть виховувати дітей, кажуть юристи. Чоловіки в свою чергу нарікають: своїми рішеннями судді дискримінують їх за статевою ознакою.
Олександр - переселенець з Луганська. 2014 року переїхав під Київ з 5-річною донькою та дружиною.
«Прожили разом близько року. Все було нормально. Влітку 2015 дружина попросила дати дозвіл на вивіз дитини в Крим відпочити і оздоровити. Я нічого не підозрював, дозвіл дав. Поїхали. Потім два тижні не міг їм додзвонитися. Місця собі не знаходив. Через місяць дружина написала, що вони в Луганську, все добре. Відтоді я дитину не бачив», - каже Олександр.
Про причини втечі дружини лише здогадується. До війни жінка працювала лікарем-ординатором. До її відділення з медиків, які залишили місто, повернулася лише вона і очолила відділення.
«Крім того у неї лишилися в Луганську батьки, - продовжує чоловік. - Мені вона не пропонувала цивілізовано повернутися разом додому. Мабуть, через мою позицію – проукраїнську. Вона, її родичі – любителі Росії і Радянського Союзу. Вона знала, що я категорично проти туди повертатися, і щоб дитина жила там, де війна, а у школі ведеться антиукраїнська пропаганда. І взагалі, думаю, не було у неї цілі жити разом».
На окуповану територію батько сплачує аліменти. Спілкування з колишньою дружиною в чоловіка не складається. Два його номера вона внесла у чорний список. Донці передавав через знайомого мобільний телефон з сім-картою. Однак вона його так і не включала.
«В дочки - синдром батьківського відчуження.Виникає, коли з одним з батьків не дають спілкуватися, налаштовують проти. Не знаю, чи вона мене зараз взагалі сприймає", - продовжує Олександр.
Через суди Олександр нічого добитися не може. Усі факти і докази кругом ігнорують. Чоловік вважає, що причиною цьому є дискримінація по статевій ознаці.
Adobe Stock «Донька – нерідна, але душа за неї болить»
Пан Василь (на прохання героя ім`я змінено. – авт.) з Полтавщини сам виховує 11-річного сина. Той має на два роки старшу сестру. Вона маєіншого батька, однак від самого народження вихована Василем. Зараз живе в притулку. Чоловік хоче, щоб брат і сестра зростали разом.
«Мати покинула нас у жовтні 2016-го. Поїхала до іншого чоловіка в іншу область. Потім повернулася, я прийняв. А через два тижні вона знову нас полишила», - розповідає Василь.
Його батьки померли. Про дітей чоловік дбав сам. Від держави з 2017 року допомоги не отримував, бо не був офіційно працевлаштований – перебивався підробітками. Мати дітьми не цікавилася.
«У 2018 році почала навідуватися, щоб не лишили її прав. 10 грудня 2018 року забрала дітей зі школи в присутності двох чиновників. Сина виривала силою з рук директора школи, бо він не хотів іти, кілька разів повторював: хочу бути з татом. Це показували мені на відео.
Діти потрапили у гуртожиток, де мати жила зі співмешканцем. Потім її з гуртожитку вигнали. Думаю, це зробив той чоловік. Діти були застуджені, мали запущену форму стрептодермії. Їх віддали в притулок».
Сина Василь забрав по праву. Доньку – ні, бо нерідна.
«Але душа за неї болить. І я хочу, щоб ми були разом, хочу взяти над дівчинкою опіку або всиновити. Для цього матір повинні позбавити батьківських прав, - додає чоловік. - Підстави усі є. Вона дітьми не цікавиться. Останнього разу чув її по телефону рік тому. У нас права батька і дітей захищаються тільки на папері. Робота служби опіки і у справах дітей зводить до написання актів про матеріально-побутові умови проживання дітей, які грунтуються на власник оцінках «сподобалося-несподобалося». А як часто дитина хворіє у матері, як морально почувається – не цікавить. Найбільше боюся, що сина заберуть і віддадутьбезвідповідальній матері. Я справлюся з труднощами без доплат і аліментів. І уваги від такої матері не бажаю. Ми хочемо жити спокійно».
Adobe Stock «Через 10 років пізно з`являтися в житті дитини»
Зараз батьки не гірше матерів виховують дітей. Те, що дитині за будь яку-ціну краще лишатися з мамою, стереотип. Суспільство міняється, а жінки все частіше займаються собою, кар`єрою. Так вважає юрист Кристина Овсепян.
«На власній практиці бачу багатьох чоловіків, які дійсно опікуються дітьми, а жінки маніпулюють, мовляв «я ж мати». У суді чоловікампостійно треба доводити свою здатність виховати дитину. Жінкам простіше, бо вважається, що вони за замовчуванням кращі батьки», - говорить пані Кристина.
З її досвіду, 20% пар після розлучення ділять дітей через суд. Частина чоловіків пускає все на самоплин.
«Кажуть, дитина виросте, все сама зрозуміє. Це далеко не так. Діти зараз швидко розвиваються. Через 10 років буде пізно з`являтися у їхньомужитті. Дитина буде переконана, що її батько залишив. Тим більше місце рідного тата може зайняти інший чоловік», - додає юрист.
GETTY На думку психологів, для хлопців рости без батька – втричі травматичніше, ніж для дівчаток.
«До початку гормонального дозрівання діти більш залежні від матері, - пояснює львівський сімейний і дитячий психолог Богдана Янків. -Потім у хлопців починає формуватися маскулінність. Їм потрібен приклад, людина, яка окреслюватиме правила поведінки, обов`язки. Бо мама може сто разів сказати щось зробити, і підліток цього не почує. Чоловікові часто вистачить сказати раз. Він покаже, як направити ровер чи рубати дрова.Тобто дасть приклад, якими є обов`язки чоловіка в родині».
Виховані матір`ю хлопці – правильніші, обережніші, лагідніші, додає психолог. Для дівчаток зростання зі шкільного віку без батька або без особи, яка б замінила його - дід, вітчим, вчитель, хресний - має свої наслідки. Таким важко будувати стійкі й надійні стосунки з чоловіками. Ще більше лякають дослідження в США. Серед дітей, що росли без батька, - 90% безпритульних або тих, хто тікає з дому. А 63% таких підлітків мали спроби суїциду.
Hanna Balakyr, позаштатна журналістка VPolshchi