Прилади не витримали: історія гідролога, яка першою зустріла затоплення Херсона
"Я побачила, що рівень води різко стрибнув. Вирішила, що буду спостерігати та повідомляти. Це моя робота. А що це значить, подумаю пізніше", - пригадує свою першу реакцію на неконтрольовану стихію Лора Мусіян, технолог-гідролог з Херсона.
У першу добу після знищення греблі Каховської ГЕС жінка, за її словами, рухалася за водою - заходила в неї без гідрокостюма й вимірювала, як та поглинала частину міста. І вона продовжує робити це щодня.
Отримані дані жінка записувала на лист цупкого картону, достатньо міцний, щоб не промокнути наскрізь: вона занотовувала, як кожні 15 хвилин рівень води підіймається на 8 см.
"Стрічка мого самописця різко пішла вгору - її не вистачило", - розповідає Лора. Пристрій, який роками вимірював рівень води у Дніпрі, виявився не розрахованим на такий водяний вал. Стрічка не витримала, але гідрологиня продовжила працювати.
BBC Кожен робочий день Лори Мусіян починається о шостій ранку, а закінчується о дев'ятій вечора.
Посеред невтомного вулика волонтерів, рятувальників, поліцейських, репортерів та військових на херсонському пункті евакуації із затоплених районів дослідниця чергує на своєму новому посту. З гарними макіяжем та зачіскою, з вимірювальною палицею та тією самою картонкою, вона чергує під віддалені звуки вибухів.
Лора 15 років працює гідрологом Миколаївського гідрометеорологічного центру, сьогодні її знання та досвід - на вагу золота.
Її справжній пост на Одеській площі Херсона пішов під воду. Це вдруге війна спустошує її робоче місце - пост-будку, де зберігаються дані про невидимі для загалу найменші коливання рівня води у Дніпрі за багато десятиліть.
Вперше він постраждав на самому початку російської окупації. У супроводі російського автоматника Лора потрапила на пост на початку березня 2022 року, щоб спакувати та забрати дві сумки вимірювальних приладів та багаторічні записи рівнів води в Дніпрі.
BBC 8 березня 2022 року вона змогла повернутися на своє місце на Одеській площі, щоб знайти там розгардіяш, екскременти та… відбиток солдатського чобота на робочому столі.
Лора Мусіян замірювала рівень води в Дніпрі під час усіх восьми місяців російської окупації Херсона та передавала показники до Миколаєва. Їй здавалося, що найстрашніше залишилося в окупації. Потім здавалося, що найстрашніше - це постійні російські обстріли, коли снаряди пролітають зі свистом над головою.
Але о 6 ранку 6 червня Лора була однією з перших у Херсоні, хто побачив, як виглядає техногенна водна катастрофа. "Було дуже страшно", - каже жінка.
На "берег" у середмісті Херсона, де пані Лора сидить у тіні, прибуває черговий волонтерський човен з подружньою парою старшого віку та їхньою сусідкою. Ці люди два дні були заблокованими повінню у своїх будинках у дачному селищі на лівобережжі Дніпра. Це окуповані Росією території.
"Не було ніякої допомоги. Ви самі знаєте, хто там зараз "господарює", - каже 63-річна Тетяна. Вони з чоловіком Сергієм виглядають виснаженими, розгубленими та пригніченими.
"У мене зараз змішані почуття. Уявіть собі, що ще годину тому я сидів у своєму будинку, відрізаному водою", - каже 68-річний Сергій, викурюючи цигарку.
На першому поверсі дачі вода сягала йому по пояс. Трохи нижче, на заїзді до будинку, вода піднялася на понад два метри. У будинках уздовж річки вода хлюпається під самісінькою стелею.
Reuters Їхня сусідка Любов Олександрівна поруч плакала за своїми загиблими домашніми тваринами. Серед них були страуси. "Уявіть собі, що це таке: ти береш маленьку тварину, ростиш її. Потім вона гине. Ти не можеш їй допомогти".
За її словами, на затоплених територіях лівобережжя в будинках, станом на 8 червня, були відрізані від світу літні люди, зокрема паралізовані та важко хворі.
Тим часом зовсім поруч за дві хвилини до кожної години Лора Мусіян знову й знову фіксує рівень води у Дніпрі. Поміж кліток із щойно врятованими собаками, мокрими, розгубленими, такими, що забули всі свої інстинкти та горнуться до кожної людини в пошуку захисту та господаря, гідролог фіксує перші ознаки спаду рівня води. Це було вдень 8 червня. Поки що лише на пів сантиметра. Але це вже надія.
А надія дуже потрібна тут, на херсонському "березі", куди припливають гумові човни з врятованими людьми та тваринами.
А ще потрібна велика кількість якісних човнів. Ми бачимо пару десятків волонтерських човнів, а треба сотні. Лорі Мусіян потрібен гідрокостюм, а волонтерам - спеціальні гумові костюми, чоботи. Цього або зовсім немає, або дуже бракує тим, хто відправляється у рятувальні рейси без графіків і гарантій безпеки.
Reuters "Бачите, отакий гумовий спецодяг потрібен вашим рятувальникам", - показує на своє помаранчеве вбрання німецький волонтер-рятувальник Нільс Таль.
"Це все триватиме довго. Це не на кілька днів. Потрібно більше допомоги", - каже він і йде допомагати волонтерам-рятувальникам.
Ті опікуються човнами, надувають одні, здувають чи лагодять інші та садять у них херсонців, які хочуть врятувати своїх заблокованих тварин. Робота не зупиняється, попри звуки вибухів, які весь день 8 червня поступово наближалися. Допоки військові не почали кричати людям, аби не скупчувалися та швидко йшли з евакуаційного пункту.
"Зараз може бути прильот!" - чути в епіцентрі натовпу. Ніхто не тікає, і евакуація не припиняється ще кілька годин.
Рятувальники привозять кілька великих собак. Деяких забрали з дахів будинків та гаражів. Їхні тіла здригаються. Ці тварини не можуть відійти від пережитого шоку.
Reuters Лора Мусіян і далі замірює рівні води, вже є ознаки стабільного зниження.
Але тут рипіння човнів і скавучання мокрих собак заглушує пронизливий свист снарядів. Російські війська починають обстрілювати середмістя та затоплені райони Херсона. Здається, що уламки снарядів можуть впасти будь-якої миті просто в місці евакуації.
Вже під обстрілом рятувальники-волонтери вирішують таки поплисти за людьми, які їх чекають. За пів години по тому ми дізнаємося, що принаймні одну людину на тих човнах поранило.
Тепер уже евакуація зупинилася. Люди розбіглися в пошуках укриття та захисту. Лорі Мусіян ми не встигли сказати "до побачення".
За два дні зйомок у пунктах евакуації в середмісті Херсона ми не бачили представників міжнародних організацій. Людей з символікою Червоного Хреста ми помітили на березі Південного Бугу в менш підтоплених районах у Миколаєві. Сам Червоний Хрест заявив, що його працівники надають допомогу і в Херсоні. А ось доступу до окупованих територій на затопленому лівобережжі не мають.
Як і під час багатьох інших лих цієї війни Росії проти України саме українські волонтери творять тут свої дива: від роздачі свіжого хліба до порятунку котів під вогнем.
Але масштаби лиха перевищують їхні ресурси, як водний вал перевищує можливості самописця українського гідролога.
"Кожна загибла людина там - це вирок наявній міжнародній архітектурі, міжнародним організаціям, які розучилися рятувати життя. Якщо зараз міжнародної організації немає в зоні цієї катастрофи, значить, її взагалі немає, значить, вона недієздатна", - заявив президент Володимир Зеленський.
Reuters Україна наполягає, що існує достатньо доказів того, що саме Росія підірвала дамбу Каховської ГЕС. Росія заперечує свою провину й звинувачує в цьому Україну.
Водночас український президент вказав на те, що конкретні докази підриву дамби Росією можна буде отримати вже після деокупації цієї території. Тоді ж Україна зможе запросити міжнародних експертів для розслідування цієї катастрофи.
Жанна Безп'ятчук, BBC Україна, Херсон