Що спільного між новим власником "Лехії Гданськ" та Віктором Януковичем

На початку липня вболівальники гданської "Лехії", яка нещодавно вилетіла з польського чемпіонату, нарешті отримали, здавалося б, гарну новину. Було оголошено, що їхній клуб купив Mada Global, інвестиційний фонд з Дубаю, який представляє швейцарець Паоло Урфер.

Невдовзі "Лехія" розпочалф трансферний наступ. Все більше гравців почали прибувати з латвійського клубу "Валмієра", який належить іншій дубайській компанії, цього разу підконтрольній Ральфу Освальду Ісенеггеру, другу і соратнику Урфера, також швейцарцю.

Wirtualna Polska перевірила, хто ці швейцарські інвестори, які прийшли в польський футбол з Дубаю.

Активи проросійського олігарха

Як з'ясувала Wirtualna Polska, Паоло Урфер, людина, яка купила "Лехію Гданськ", відігравав важливу роль у справі про приховування активів українського олігарха, близького друга колишнього президента України Віктора Януковича.

Янукович - одна з найчорніших постатей в українській історії. Вперше він був проголошений президентом у 2004 році, але протести проти тодішніх виборчих маніпуляцій призвели до "Помаранчевої революції" і його усунення від влади. Після перемоги на виборах 2010 року він націлився на єднання з Росією. Його правління закінчилося протестами на київському Майдані, жорстоко придушеними силовиками (тоді було вбито понад 100 осіб). Зрештою, Януковичу довелося відмовитися від президентського крісла і рятуватися втечею до Росії, де він живе донині.

Поки Янукович все ще керував Україною, навколо нього сформувалася група олігархів, які розкрадали державні активи. Найвідомішим серед них був Юрій Іванющенко, найближчий друг президента.

Згідно з аналізом Центру східних досліджень, Іванющенко став другою найвпливовішою людиною в Україні. OSW пише, що про його минуле циркулювала жахлива інформація. Серед іншого, стверджувалося, що він очолював кілерську групу, яка діяла в Донецькій області в 1990-х роках і була відповідальною за низку резонансних вбивств. Також стверджувалося, що він заволодів низкою легальних і нелегальних підприємств, на яких заробив величезні статки.

Коли Янукович втік до Росії після подій Майдану, Іванющенко також зник з України. Українська прокуратура переслідує його за фінансування загонів "тітушок", або звичайних бандитів, які вбивали людей, що протестували на Майдані.

Київський суд заочно видав ордер на його арешт і направив міжнародний ордер на арешт Іванющенка за шахрайство і розкрадання, які він нібито вчинив.

На вимогу слідства були заарештовані рахунки Іванющенка в Україні, Латвії, Литві та Швейцарії. Рік тому швейцарська влада заявила, що хоче передати Україні конфісковані у нього 100 мільйонів франків. Нещодавно журналістам вдалося знайти олігарха в Монако. 

Але - як виявили кілька років тому українські журналісти з редакції Bihus Info - українська влада не змогла захистити всі активи, накопичені олігархом.

У жовтні 2016 року 15 гектарів з 35-гектарного маєтку Іванющенка під Києвом, на яких розташована колишня резиденція олігарха, відійшли до Паоло Урфері.

Того самого, який вже кілька тижнів є власником "Лехії Гданськ".

Таємнича угода

Журналісти Bihus Info називають об'єкт під Києвом палацовим комплексом "Версаль". І дійсно, комплекс, який видно на опублікованих ними кадрах, нагадує резиденцію французьких королів. Він складається з адміністративно-офісної будівлі, кіноконцертного залу, картинної галереї, банного комплексу, саду, трьох озер і причалу.

Згідно з документами, Паоло Урфер заплатив за 15 гектарів землі, на яких розташована резиденція, суму, еквівалентну 135 тисячам доларів. Українські слідчі вважають, що ця ціна була в шість разів нижчою за реальну вартість майна, і що угода могла мати ознаки фіктивної.

Українська влада бореться за повернення цього майна. Поки що безуспішно. Верховний Суд України з формальних підстав скасував рішення суду про повернення землі.

Але навіть якби рішення суду було іншим, повернути ділянку було б проблематично. Тому що тим часом Урфер переписав ці 15 гектарів на свою компанію, зареєстровану в Києві.

Компанія була створена у 2021 році. Її капітал - еквівалент 7 мільйонів доларів, а активи - земельні ділянки, на яких стоїть резиденція проросійського олігарха. Головою правління став чоловік, зареєстрований на окупованому росіянами з 2014 року Донбасі.

У травні 2023 року частки Урфера в київській компанії були переписані на компанію, зареєстровану на Кіпрі. Однак швейцарець все ще зареєстрований як бенефіціар київської компанії.

З наших розмов з українськими журналістами та слідчими випливає, що операція з продажу частини "Версалю" Урферу розслідується проти Іванющенка. Але наші співрозмовники також визнають, що у Урфера навряд чи є підстави для занепокоєння. Українська влада у воєнний час, побоюючись втратити підтримку Заходу, уникає кримінального переслідування громадян країн, які підтримують Україну у війні з Росією.

Радник клубів на Сході

Звідки взагалі взялися швейцарці в українському бізнесі та польському футболі?

Паоло Урфер у минулому сам був футболістом. Він завершив спортивну кар'єру наприкінці 1990-х років на рівні п'ятої швейцарської ліги.

Але він також був пов'язаний з футболом як менеджер. Починав як так званий скаут, знаходив молодих талановитих футболістів у Південній Америці. Пізніше консультував і керував клубами нижчих ліг Швейцарії.

У 2011 році клуб "Невшатель Ксамакс", де Урфер був спортивним директором, перейшов у власність чеченського бізнесмена Булата Чагаєва. Через кілька місяців Урфер залишив клуб, який чеченський власник менш ніж за рік довів до банкрутства.

Але з "Невшатель Ксамакс" Урфер отримав знайомство, яке підтримує донині. Там він познайомився зі швейцарським адвокатом Ральфом Освальдом Ісенеггером, який представляв інтереси кількох гравців клубу.

У наступні роки Урфер працював радником, зокрема, з російськими "Зенітом" і казанським "Рубіном", а також українськими клубами "Дніпро" і "Динамо". У випадку з останнім він виступив посередником при продажу футболіста Іллі Забарного до англійського "Борнмута" у січні 2023 року.

У багатьох з цих місць Ізенеґґер з'являвся разом з Паоло Урфером. Так відбувається і сьогодні. Як ми вже згадували, після того, як Урфер придбав гданську "Лехію", до "Лехії" почали приїжджати гравці з латвійського клубу, який опосередковано контролював Ісенеггер.

Адвокат мафії та друзів диктаторів

Ісенеггер закінчив юридичний факультет у Женеві в 1991 р. Він не нехтував вивченням мов, особливо російської. Він також опанував вміння пересуватися серед людей, які мали досвід роботи в Радянському Союзі, тому швидко став затребуваним адвокатом серед російськомовних клієнтів.

Серед них був і Сергій Михайлов псевд. "Михась", засновник Солнцевської мафії, яку ФБР вважає найбільшою євразійською злочинною організацією у світі, що діє спільно з російськими спецслужбами.

У 1996 році "Михась" був заарештований у Швейцарії за підозрою в причетності до організованого злочинного угруповання. Через рік ключовий свідок, який мав викрити Михайлова, був застрелений у Нідерландах перед тим, як дати свідчення. А журналістів, які висвітлювали цю справу, залякували.

У березні 1998 року Ісенеггер був затриманий швейцарською поліцією, коли виходив від затриманого "Михася". У портфелі адвоката були знайдені, серед іншого, інструкції, написані Михайловим з метою дискредитації свідків обвинувачення, а також контракти з фальсифікованими датами підписання, щоб допомогти відвести звинувачення у відмиванні грошей. Як повідомила швейцарська щоденна газета Tages-Anzeiger, Ісенеггер був звільнений з-під варти через три місяці.

А в 1998 році, частково завдяки Ісенеггеру, "Михайло" був звільнений і отримав компенсацію за збитки, яких він зазнав внаслідок арешту. Пізніше швейцарська влада заявила, що росіяни відмовилися співпрацювати зі слідством у його справі.

"Михась" був виправданий у швейцарському суді, але завдяки доказам, виявленим під час розслідування справи, швейцарські та бельгійські служби вийшли на слід двох компаній, які займалися торгівлею людьми і фактично відмиванням грошей російської мафії та російських служб.

Ще одним цікавим клієнтом Ісенеггера є Павло Бородін. Він є близьким соратником колишнього президента Росії Бориса Єльцина. З 1993 по 1998 рік він очолював управління справами президента Російської Федерації. Його заступником і наступником на цій посаді був Володимир Путін. Бородін був заарештований у 2001 році в США і переданий швейцарцям, які звинуватили його, серед іншого, в отриманні хабарів на суму близько 30 мільйонів доларів за контракти на реконструкцію Кремля. Зрештою, у 2002 році Бородін був визнаний винним у відмиванні грошей. Однак він був оштрафований лише на 300 000 франків.

Інший російський контакт Ісенеггера - вищезгаданий чеченський бізнесмен Булат Чагаєв. За інформацією журналістів Tages-Anzeiger, швейцарський адвокат спочатку співпрацював з Чагаєвим, якого сам Рамзан Кадиров, президент Чечні, якого звинувачують у військових злочинах, нагородив медаллю за заслуги перед країною. Але врешті-решт Чангаєв та Ісенеггер посварилися через гроші від комісійних за трансфер одного з футболістів "Невшатель Ксамакс". Саме в цей час Ісенеггер мав зустрітися з Паоло Урфером.

З іншого боку, у 2019 році ім'я Ісенеггера фігурувало у скандалі з незаконним фінансуванням передвиборчої кампанії Дональда Трампа. За даними прокуратури США, Ісенеггер нібито був посередником у передачі одного мільйона доларів від Дмитра Фірташа (українського олігарха, який, за даними ЗМІ, завдячує своїм становищем прихильності Владіміра Путіна та газовим угодам з Росією) Леву Парнасу, бізнесмену українського походження, який нібито організував незаконне фінансування кампанії Дональда Трампа.

Ісенеггер стверджував, що позичив гроші - з російського банківського рахунку - дружині Парнаса від свого імені. У червні 2022 року Парнас був засуджений у США до 20 місяців ув'язнення, серед іншого, за змову з метою здійснення політичних внесків іноземцями.

Клієнтом Ісенеггера також був Юрій Іванющенко. Той самий український олігарх, у якого Поаоло Урфер купив нерухомість під Києвом за зниженою ціною. Ще деякий час тому Ісенеггер хвалився на сайті своєї компанії, що йому вдалося викреслити ім'я Іванющенка з санкційного списку Європейського Союзу. Сьогодні на цій сторінці відображається повідомлення про помилку під номером 404. Згідно з документами зі швейцарського суду, сьогодні інтереси Іванющенка представляє колега Ісенеггера.

Ісенеггер також представляв українські клуби, зокрема київське "Динамо", у справах у Спортивному арбітражному суді в Лозанні. З 1993 року клуб перебуває у власності братів Ігоря та Григорія Суркісів. Вони є українськими олігархами, спортивними діячами та політиками, пов'язаними з Об'єднаною соціал-демократичною партією України, яка підтримувала Януковича. Відразу після початку війни з Росією брати втекли з країни. "Українська правда" повідомляла, що Григорій незаконно вивіз з України 17 мільйонів доларів готівкою. Як з'ясували німецькі журналісти, автори книги "Футбольні витоки - 2", гроші за трансфери та від переходів гравців Суркіси виводили через компанії в офшорах. Йдеться про сотні мільйонів доларів, з яких не були сплачені податки в Україні.

Ісенеггер також сам пробує свої сили у спортивному бізнесі.

Невдалі спроби купити бухарестське "Динамо", краківську "Віслу" та вроцлавський "Шльонськ

У березні 2018 року румунські журналісти з gsp.ro виявили, що Ісенеггер та Урфер хотіли у партнерстві з румунським бізнесменом поглинути бухарестський клуб "Динамо". На запитання ЗМІ бізнесмен не зміг відповісти, кого представляли швейцарці і за чиї гроші мала бути здійснена угода. Румунські журналісти, спираючись на дані Football Leaks, заявили, що Урфер працює на Ісенеггера.

У 2020 році Ісенеггер очолив латвійський клуб "Валмієра". Документи свідчать, що швейцарський юрист є бенефіціаром компанії, на яку зареєстрований клуб, але 95% акцій належить компанії Sky Silver, зареєстрованій в Дубаї.

Через два роки Паоло Урфер вперше з'явився в Польщі. Він представився представником компанії Innovation Business Development з Дубаю. І заявив, що хоче інвестувати 100 мільйонів злотих в одну з польських команд. Він провів переговори з представниками кількох клубів, зокрема з керівництвом краківської "Вісли" та вроцлавського "Шльонська".

За даними Wirtualna Polska, під час переговорів Урфера запитували про його зв'язки з Росією, співпрацю з Ісенеггером і походження коштів, які мали бути інвестовані в клуби.

Урфер відповів, що питання поляків були образливими і болючими. Він підтвердив, що знає Ральфа Освальда Ісенеггера, але не пов'язаний з його клієнтами. Він заявив, що інвестори не представляють російський капітал.

Проблема в тому, що важко перевірити, чиї вони є представниками.

Фонд, про який мало що відомо

У переговорах Урфера з представниками краківської "Вісли", вроцлавського "Шльонска" та гданської "Лехії" згадується фонд Mada Global, зареєстрований у Дубаї. Гданський клуб офіційно купила зареєстрована у Варшаві "Футбольна культура Польщі", яка належить дубайському фонду Mada Global Fund for Income Opportunities.

Представники інвесторів запевняють, що фонд пов'язаний з компаніями Mada Capital і Mada Financial Services, які входять до складу Mada Group.

Заковика в тому, що на сайті групи немає жодного слова про Mada Global Fund. А представники групи не відповіли, чи мають вони зв'язок з цим фондом і чи знайомі вони з Паоло Урфером та Ральфом Освальдом Ісенеггером.

Назву Mada Global, яка згадувалася в розмовах Урфера з клубами, можна знайти в переліку місцевих фондів, зареєстрованих в Управлінні з цінних паперів та бірж Об'єднаних Арабських Еміратів. Але представник цього органу, коли його попросили надати додаткову інформацію про фонд, відповів відмовою: "Ми оприлюднимо цю інформацію в належний час".

Веб-сайт Mada Global, який з'явився лише в червні 2023 року, також мало що дає: на ньому немає ні імен пов'язаних з фондом осіб, ні навіть адреси.

Тим часом швейцарці з Дубаю розпочали діяльність в Гданську. Відтоді, як вони придбали "Лехію", до клубу приєдналося більше десятка нових гравців. У тому числі троє з підконтрольної Ісенеггеру "Валмієри". А в п'ятницю, 18 серпня, Лехія Гданськ підтвердила, що угода про купівлю 95% акцій клубу компанією, що належить зареєстрованому в Дубаї фонду Mada Global, була офіційно завершена.

Минулого тижня Wirtualna Polska надіслала офіційні запитання Паоло Урферу та Ральфу Освальду Ісенеггеру. Цікаво, що ми не змогли доставити їх через їхні компанії, зареєстровані в Дубаї - робочі електронні адреси двох швейцарців не працюють. Тому ми надіслали питання до їхніх клубів, які попросили переслати до них. Серед іншого, ми запитували про деталі купівлі резиденцій проросійського олігарха, інформацію про менеджерів та джерело капіталу фонду Mada Global. Відповіді ми не отримали.

Szymon Jadczak, журналіст Wirtualna Polska

Переклад з польської - Мар'ян Савчишин