Що якби олімпійці повернулися до традиції змагатися оголеними?
Стародавні греки змагалися на Олімпіадах без одягу, і це нікого не бентежило. Зараз ніхто серйозно не розглядає можливість повернення до цієї традиції, але сама ідея порушує цікаві питання, пов'язані як зі спортивними результатами, так і з культурними нормами.
Як свідчить легенда, все почалося з Орссипа. До нього 14 попередніх Олімпіад поспіль греки бігали у пов'язках на стегнах. Але під час 15-ї, у 720 році до н.е., сталася цікава подія.
Під час забігу на 185 м пов'язка зіслизнула зі стегна Орсиппа з Мегари, однак його це не збентежило, він продовжував бігти так, наче й не було нічого, і виграв забіг.
Замість того, щоб засоромити Орссипа, прадавні греки вирішили, що саме так і треба змагатися - настільки їх вразив фініш. З їхньої точки зору, це був тріумф людського тіла й духу.
Соцмереж і телебачення тоді не було, спостерігати за змаганнями дозволяли лише чоловікам-еллінам. Тож вирішили, що далі змагатимуться лише в оголеному вигляді. По-перше, тому що це гарно.
Олімпійські ігри тоді вважали своєрідним возвеличенням головного з давньогрецьких богів - Зевса. Голий атлет, шкіра якого натерта оливковою олією (можливо, давньогрецький лайфхак - щоб легше долати опір повітря), став втіленням триб'юту верховному божеству.
Орсипп, до речі, після того відомого забігу зробив кар'єру полемарха (воєначальника) і, прикривши олімпійську наготу обладунками, захопив частину земель у сусіднього Коринфа.
Олімпійські ігри за грецькою традицією заборонив у 394 році християнський імператор Феодосій як язичницькі. І коли 1896-го їх відродили, мова, звісно, вже не йшла про те, щоб змагатися голяка. Часи були вже не ті.
Чому ми сьогодні згадали про Орсиппа та його внесок в олімпійський рух? Тому що сучасні олімпіади настільки відрізняються від прадавніх, що мимоволі постає питання: а що як…?
Чи могли б атлети повернулися до давньогрецької традиції змагатися оголеними? Як би це виглядало, що це дало б спортсменам та як би на це відреагувала публіка?
Чи є переваги?
"Для прадавніх греків Орсипп став героєм. Греки почали змагатися оголеними, тому що в цьому, на їхню думку, проявилась цивілізованість й належність до грецької культури", - розповідає Сара Бонд з Університету штату Айова (США).
Але коли Олімпійські ігри відродили, ніхто навіть не заїкнувся про повернення до коренів, до змагань у голому вигляді.
А що зараз?
Сучасне спортивне взуття забезпечує додаткове зчеплення з поверхнею і надає пружності бігу, спеціальні костюми з синтетичних тканин допомагають плавцям і бігунам.
Добровільно відмовитись від таких переваг навряд чи хтось захоче. Але є й інші важливі аспекти змагань голяка.
Почнемо з того, що повністю роздягнутись - означає зіткнутись з певними проблемами, які зараз успішно вирішуються навіть у тих видах спорту, де до оголення дуже недалеко.
Проте навіть вузькі шматки матерії (наприклад, з інноваційної тканини спандекс) відіграють важливу роль - вони підтримують й утримують жіночі груди або чоловічі геніталії.
Як каже Шон Дітон, директор спеціальних проєктів в Університеті Північної Кароліни (США), "і правил пристойності дотримуються, і забезпечують певний комфорт".
Corbis via Getty Images З іншого боку, не до кінця зрозуміло, якою мірою сучасний спортивний одяг допомагає (крім зручності) результатам атлетів.
На думку Ольги Тройніков, професорки функціональних матеріалів та орієнтованих на людину технічних розробок Мельбурнського королівського технологічного університету (Австралія), все залежить від виду спорту та конкретного одягу - наскільки він підходить спортсмену.
Сучасний спортивний одяг дає атлетам щонайменше дві переваги, вважає професорка: по-перше, він робить тіло більш обтічним, по-друге - скріплює, дозволяючи використовувати силу м'язів у правильному напрямку (наприклад - пояси важкоатлетів або костюми зі спандексу). Без такого одягу результати спортсменів були б нижчими.
Костюми допомагають знизити опір води чи повітря, що, звісно, дуже важливо у багатьох видах спорту. Наприклад, велосипедисти, крім того, що голять ноги, одягають обтічні костюми з правильно розташованими жорсткими елементами, які створюють аеродинамічний слід.
Особливо переконливим прикладом є костюм для плавання. Цей вид спорту, на думку Ольги Тройніков, перетворився із суто спортивного змагання на змагання технічних розробок.
Коли на пекінській Олімпіаді 2008 року побили відразу 25 світових рекордів у плаванні, 23 рекордсмени виступали у закритих костюмах під назвою LZR Racer (костюми фірми Speedo, що виготовляють з високотехнологічної водовідштовхувальної тканини з еластану).
За даними НАСА, чиї вчені допомогли розробити LZR Racer, цей новітній костюм знижував тертя у воді на 24%.
У 2010 році міжнародна федерація плавання (FINA) дійшла висновку, що такі костюми дають несправедливу перевагу тим, хто в них змагається. Зараз FINA забороняє змагатися у будь-якому одязі, який збільшує швидкість, покращує плавучість чи підвищує результати якимось іншим чином.
В інших літніх видах спорту допомога спеціального одягу в досягненні високих результатів - під питанням, підкреслює професорка Тройніков.
Наприклад, компресійна білизна має, за ідеєю, покращити насичення крові киснем. Насправді думки дослідників розділилися 50 на 50, чого вочевидь недостатньо для того, щоб визнати таку білизну ефективною для атлетів, підкреслює професорка.
А от взуття не лише покращує спортивні результати, а й забезпечує безпеку спортсменів. Воно підтримує п'ятку і підйом стопи, пом'якшує контакт із землею, що дуже допомагає під час бігу, стрибків та різких поворотів. Сучасне спортивне взуття знижує навантаження на суглоби, кістки й м'язи.
З метою безпеки у деяких видах спорту застосовують вузькоспеціалізоване взуття. Наприклад, в олімпійців, що беруть участь у змаганнях з вітрильного спорту, воно збільшує зчеплення з палубою й допомагає спортсмену не впасти у воду.
Як каже інженер-технолог Вілсонівського коледжу Університету Памела Макколі, "якщо вони хочуть повернутися до оголених змагань - без проблем, нехай тільки не відмовляються від взуття".
Реакція соцмереж
Перехід до оголених змагань може підштовхнути деяких атлетів до завершення спортивної кар'єри. Наприклад, на знак протесту.
Найбільш консервативні держави просто не відправлять свої команди на таку Олімпіаду.
AFP, Getty Images, STR А якщо атлети, яким ще не виповнилося 18 років, теж будуть зобов'язані змагатися голяка, це поставить серйозні правові й етичні питання.
У Стародавній Греції Олімпіади мали релігійний підтекст, і в них брали участь навіть 12-річні хлопчики. Сексуальні стосунки з атлетами та й взагалі сексуалізація спорту були суворо заборонені.
Однак сьогодні все інакше. "У ті часи оголеність атлетів мала зовсім інше значення, - каже Сара Бонд. - Сьогодні все набуло б порнографічного характеру, характеру експлуатації".
У Стародавній Греції за Олімпійськими іграми спостерігала переважно чоловіча еліта з однаковим культурним й релігійним бекграундом (дивитися змагання також дозволяли незначній кількості незаміжніх жінок).
Сьогодні ж Ігри транслюють на весь світ, для мільйонів телеглядачів та користувачів інтернету. І якщо там з'являться оголені атлети, то країни консервативної культури заборонять у себе показ Олімпіади. А ось у більш ліберальних "медіакомпанії захлинуться від захоплення й передчуття", каже Рут Баркан з Сіднейського університету, авторка книги Nudity: A Cultural Anatomy ("Оголеність: культурний аналіз").
Реакція аудиторії буде неоднозначною. "Хтось вважатиме це артистичним, благородним і чудовим, а хтось - огидним", - наголошує вона.
Соцмережі зроблять все, щоб поширити фото й відео з таких змагань, що майже безсумнівно вплине на виступи, на результати спортсменів, за тілом яких уважно спостерігатимуть, всі недоліки та переваги обговорюватимуть відкрито.
Незакомплексованим атлетам таке може сподобатись. "Вони пишатимуться досконалістю свого тіла та із задоволенням виставлятимуть його", - зазначає Рут Баркан.
Однак навіть для найвпевненіших у собі така увага може виявитись надмірною. "Вони не зможуть контролювати те, на що ЗМІ та попкультура перетворять це", - додає Баркан.
Toronto Star via Getty Images Жінкам й атлетам-трансгендерам, зазначає Баркан, приділяють значно більше уваги й ставляться більш упереджено, ніж до чоловіків.
Говорячи про це, ми спираємось на прецеденти. Коли в 1999 році американка Бренді Честейн забила вирішальний післяматчевий пенальті на чемпіонаті світу з футболу серед жінок і в емоційному пориві зірвала з себе футболку, залишившись у спортивному топі, в ЗМІ це справило ефект бомби. Хоча футболісти-чоловіки, забивши важливий гол, часто роблять те саме.
"Навіть це публіка сексуалізувала, - наголошує Сара Бонд. - Я можу лише уявити, що буде, якщо атлети почнуть змагатися голими".
І дійсно, багатьом атлетам було б складно змагатися оголеними - насамперед з психологічних причин.
"Уявіть, як це важко - відключитися і не слухати мільйони голосів, які обговорюють найінтимніші місця твого тіла", - каже Рут Баркан.
Якщо оголення й повернеться коли-небудь на Олімпійські ігри, то суспільству для цього потрібен час, таке не відбудеться відразу, підкреслює вона.
Тим часом емоційні витрати на те, щоб відгородитися від культурних традицій, де оголення сприймають негативно, найімовірніше, позначаться на спортивних результатах.
Таким чином, переможцями перших оголених літніх Олімпійських ігор стануть не ті спортсмени, що показали найкращі результати, а ті, які найшвидше адаптувалися до менталітету давньогрецьких атлетів.