Скажи, хто твій друг. Як Китай підтримує Росію, а Японія - Україну

Візити двох лідерів у ворожі між собою столиці відзначили усі світові ЗМІ. Жест підтримки, який продемонстрував японський прем’єр Україні, був важливим в той момент, коли стало зрозуміло, що Пекін не збирається грати конструктивної ролі у вирішенні питання війни і якось враховувати українську позицію.

На пресконференції Володимир Зеленський повідомив, що не має навіть підтвердження розмови з Сі Цзіньпіном. Ще раніше експерти говорили, що навряд чи подібна розмова якось вплине на перебіг війни, тож можна говорити напевно, що відносини між Китаєм та Україною прямують у глухий кут.

Натомість симпатія до Японії в українському суспільстві буде підвищуватися, як і прагнення максимально розвинути відносини з країною вранішнього сонця.

• Як Китай втрачає відносини з Україною

Перемовини Сі Цзіньпіна та Путіна у Москві переважно зосередилися на питаннях економічної та інформаційно-пропагандистської співпраці.

Країни хочуть і далі збільшувати торгівлю, яка торік зросла на 29% і, за даними китайських відомств, досягла 190 млрд доларів. Путін припустив, що до 2030 року Росія зможе постачати в Китай щонайменше 98 млрд кубометрів газу на рік завдяки газопроводу "Сила Сибіру-2".

Західні компанії та їхні товари, які залишили Росію за час повномасштабної війни, у Москві планують замінити китайськими компаніями та товарами.

Росія також відкриє Китаю шлях в Арктику – країни вирішили створити спільний робочий орган щодо розвитку так званого Північного морського шляху, який навіть в Росії вже деякі ЗМІ називають "північним шовковим шляхом".

Загалом Китай та Росія підписали 14 документів.

Найбільшу увагу викликають ті, які передбачають інформаційну співпрацю – меморандум про співпрацю між російською ВГТРК (російське держпідприємство, яке володіє десятками телеканалів, зокрема, пропагандистськими Россия-24, РТР-Планета), на яку наклали санкції Україна, ЄС та США, та Медіакорпорацією Китаю (China Media Group), до якої належать такі відомі китайські телекомпанії як CCTV та CGTN, а також радіо China Radio International та China National Radio.

Також укладена угода про співпрацю та обмін інформацією між агентством Сіньхуа та російським ИТАР-ТАСС, угода про спільне виробництво телевізійних програм.

Ці нові угоди роблять ще більш актуальним моніторинг китайських ЗМІ з боку України на предмет поширення антиукраїнської російської пропаганди.

Росія та Китай також уклали програму щодо співпраці в атомній енергетиці (реактори на швидких нейтронах), домовилися про збільшення наукової співпраці в ядерних дослідженнях, співпраці в освоєнні лісових ресурсів Росії, щодо розвитку Далекого Сходу.

Якихось нових офіційних домовленостей щодо військово-технічної технічної співпраці Росії та Китаю Путін та Сі Цзіньпін не укладали. Але ЗМІ навряд чи дізнаються увесь перелік питань, які російський та китайський керівники обговорювали під час неформального спілкування.

У ЗМІ піднялась хвиля публікацій про можливу поставку озброєнь Росії.

Наприклад, як пише журналіст Bild Бьєрн Штріцель , Росія може просити в Китаю 122 мм снаряди для САУ "Гвоздика", 152 мм снаряди для "Акації" та Мста-С, 122 мм снаряди для РСЗВ "Град" та Торнадо-С, міномети, протитанкове озброєння, цивільні безпілотники. На думку журналіста, оскільки китайська армія переходить на 155 мм артилерію, Пекін може надати Росії 152 мм снаряди.

Щодо України під час зустрічей у Москві ніякої конкретики не було. Путін нахвалював китайський "мирний план", натомість Сі Цзіньпін заявив про необхідність вирішення конфліктів шляхом перемовин.

"Поки Сі Цзіньпін каже про безмежну співпрацю з Росією, але витримує межі. Не було прямої підтримки російської агресії і про військовий блок не йдеться", - відзначає експертка з політики країн Східної Азії Наталія Бутирська.

Водночас зустріч Сі Цзіньпіна та Путіна ще раз показала, що Україна ніяк не може вплинути на зближення Китаю та Росії, яке обумовлене амбіціями Пекіна.

"Прагнення Китаю стати глобальною силою, центром впливу, дуже серйозне, він намагається досягти більшого використання юаню у світових фінансових розрахунках, в нафтогазовому секторі. Росія є тим гравцем, який може йому посприяти, це і ресурсна база, і ринок, який дедалі більше буде використовувати юань", - відзначає вона.

На думку експертки, Китаю можуть знадобитись деякі російські військові та космічні технології. Особливу увагу вона звертає на те, що Росія відкриває для китайських інвесторів Арктику, за яку йде боротьба між західними державами (США, Канадою, країнами Північної Європи) та росіянами.

У цих умовах спроби України якось домогтися підтримки з боку Китаю виглядають наївними, розрахованими на якийсь загальнолюдський гуманізм та співчуття.

"Була критика, що от Україна не допрацювала на китайському напрямку, посла не було (останній посол Сергій Камишев помер у лютому 2021 року. – Ред.). Але навіть якби був, це кардинально б не змінило ситуацію. Китай виступає за багатополярність, це означає великі країни як центри впливу, які заправляють, і маленькі країни, які навколо них мають кучкуватися. І оскільки для Китаю Росія - велика держава, яка має право на свою сферу впливу на пострадянському просторі, з правом наводити порядок, то це не може влаштувати Україну", - пояснює експертка.

Врешті-решт, Китай часів Сі Цзіньпіна намагається завоювати світове лідерство, дедалі більше згадується "сторіччя принижень" в китайській історії - 1839-1940-і роки, коли колоніальні імперії (західні держави, Японія та до 1917 року Росія) ділили країну на сфери впливу, таким чином зростає ворожість до Заходу.

Для України, як виглядає, не має великого сенсу розвивати співпрацю з країною, яка сконцентрувалася на своєрідній формі реваншизму і намагається підірвати українських союзників, які зараз забезпечують ЗСУ зброєю.

Велике значення має і різниця між цінностями, які сповідують українці, та цінностями китайської Компартії, яка рухається в бік концентрації влади в руках Сі Цзіньпіна та його найближчих соратників.

"Україна Китаю не цікава. Ми для них пішак США. В китайському розумінні і Японія є маріонеткою США", - відзначає Наталія Бутирська.

На її думку, нинішня ситуація чітко показує, що за українсько-китайським "стратегічним партнерством", проголошеним 2011 року, нічого не стоїть. Так само як і за торгівлею, якою часто пишалися в Києві.

"Після того, як почалися проблеми з Росією, український експорт просто перекинули на Китай. І в нас довгий час пишалися цими торговельними відносинами, за якими, як виявилося нічого не стоїть, як і за українсько-китайським "стратегічним партнерством", - відзначає експертка.

Українське керівництво поки уникає критики на адресу Китаю.

"Прагнення не спалювати мости виправдане, щоб намагатися запобігти подальшому зближенню Китаю та Росії. Проте спроби якось наблизити Китай навряд будуть успішними", - каже Наталія Бутирська.

Водночас критику Китаю можна побачити вже з боку деяких представників керівної партії. Так голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики, член Слуги народу Олександр Мережко у коментарі Liga.net заявив про формування коаліції авторитарних режимів, в якому навіть не Росія, а саме Китай відіграє провідну роль.

"Ми можемо говорити про коаліцію авторитарних режимів, своєрідну сучасну вісь зла, ядром якої виступає Росія та Китай. Ці дві держави об’єднує прагнення зруйнувати наявний порядок, який базується на правилах і на цінностях ліберальної демократії. На нинішньому етапі дії цих двох держав спрямовані на посилення хаосу у світовій системі, послаблення трансатлантичної солідарності і демократії у світі", - відзначив він.

На думку Мережка, ризик постачання китайської зброї Росії лишається високим, Китай зупиняє лише загроза санкцій, але він може налагодити постачання через Іран або КНДР.

Партнери України з НАТО не менш категоричні в оцінці ролі Китаю.

"Сі вважав за потрібне прилетіти аж до Москви, жодного разу не поговорив з Зеленським, не відвідав Україну, не поцікавився поглядом українців, і він і його режим продовжують повторювати російську пропаганду про те, що це якась війна Заходу проти Росії, що це якась екзистенційна загроза. Як на мене, це просто купа нісенітниць", - заявив речник Ради нацбезпеки США Джон Кірбі.

За його словами, конструктивна роль Китаю могла б полягати в засудженні вторгнення, вимозі вивести російські війська з території України.

Литовський президент Гітанас Науседа ще напередодні візиту Сі Цзіньпіна заявив, що Китай грає на боці Росії.

"На жаль, я бачу, що Китай прагне продовження цієї війни і хоче зробити її для України ще кривавішою. У нинішній ситуації він у прихованій чи відкритій формі підтримує Росію. Наразі важко повірити, що Китай міг би зіграти роль посередника між двома країнами. Для цього він має бути як мінімум нейтральним", - заявив він в інтерв’ю Euronews.

В цих умовах надії України на прямий діалог з Сі Цзіньпіном щодо війни тануть щодня. На пресконференції з японським прем'єром Фуміо Кішідою Володимир Зеленський заявив, що немає якихось конкретних домовленостей про його розмову з китайським лідером.

"Якщо не буде розмови Сі Цзіньпіна з Зеленським, у світі це можуть сприймати як чіткий перехід на бік Росії. З іншого боку, можливо в Пекіні сприймають заклик генсека НАТО Єнса Столтенберга до прямих перемовин з Зеленським якраз як західний тиск, і хочуть показати, що не піддаються тиску", - відзначає Наталія Бутирська.

У будь-якому випадку у тих українських політиків, які бажали довести, що Китай може зіграти конструктивну роль у вирішенні війни, спливає час. 13 місяців війни довели, що думка України і будь-яких її представників, як би добре вони не знали Китай і які б там зв'язки не мали, Пекіну байдужа.

В цих умовах може розпочатися дискусія щодо того, чи варто Україні зберігати торгову залежність від Китаю. У 2021 році це був перший торговий партнер серед країн світу, з долею у 12% українського експорту та 15% імпорту.

Наталія Бутирська нагадує, як Китай за останні роки використав торгові війни проти Австралії та Литви, щоб показати невдоволення їхньою зовнішньою політикою.

Інша складова дискусії щодо майбутнього відносин з Китаєм може стосуватися недопущення встановлення Пекіном контролю над Тайванем військовим шляхом. Будь-яка війна за Тайвань завдасть величезної шкоди світовій економіці, наслідки на собі відчує і економіка України, яка і так за останні 15 років страждала неодноразово.

Тож не слід виключати закликів щодо неприпустимості розв'язання тайваньського питання військовим шляхом і обговорення мораторію на експорт до Китаю ресурсів, які можуть бути використані у китайській військовій промисловості для виробництва озброєнь, які готуватимуть для нападу.

У випадку України це насамперед залізна руда, котуни, які 2021 року складали 37% українського експорту до Китаю (2,935 млрд дол.) та чорні метали (4% або 311 млн дол.).

Якщо з Китаєм в України у відносинах все настільки сумно, то з Японією навпаки перспективи багатообіцяючі, що довів несподіваний візит Фуміо Кішіди.

Японського прем’єра в Україні чекали давно. Час, який він обрав для візиту, зіграв на руку українському керівництву – на тлі візиту Сі Цзіньпіна в Москву Кішіда нагадав, що в Східній Азії є не лише друзі Росії, але й друзі України.

Цей візит має додаткове значення, оскільки Японія цьогоріч головує в G7, на саміті якої в Хіросімі у травні українське питання та питання російських ядерних погроз може стати основним – не слід забувати, що родичі чинного японського прем'єра загинули під час бомбардування Хіросіми у 1945 році.

Загалом за час повномасштабної війни, Японія надала масштабну допомогу України – це і фінансова підтримка в розмірі 1,6 млрд доларів у 2022 році, і обіцяні у лютому 2023 року додаткові 5,5 млрд доларів підтримки.

Також Японія під час війни надала Україні безпілотники, бронежилети та шоломи, зимову бойову форму, намети, фотоапарати, пайки, медичне забезпечення, освітлювальні прилади, цивільні фургони, 1500 генераторів, виділила 17 млн доларів на ініціативу Grain from Ukraine.

Окрім того, країна прийняла 2 000 українських біженців. І це неповний перелік допомоги.

Хоча не слід забувати, що українська армія дуже активно використовує китайські цивільні дрони Mavic, які через Європу масово завозять волонтери.

Зброю Японія Україні не надає через конституційні обмеження після Другої світової війни, але серед японських політиків вже тривають дискусії щодо того, що такі обмеження не мають поширюватися на держав-жертв агресії.

Під час зустрічі з Зеленським Фуміо Кішіда повідомив про виділення додаткових 500 млн доларів на підтримку Японії – 30 млн доларів піде на постачання нелетальних озброєнь через трастовий фонд НАТО. Ще 470 млн доларів грантової допомоги піде на енергетичний та інші сектори нашої держави.

Лідери двох країн підписали декларацію про особливе глобальне партнерство.

"Цей документ відображає цінності, які ми захищаємо, і наші прагнення, які ще необхідно реалізувати", - заявив прем'єр-міністр Японії.

"Ми продовжимо підтримувати Україну так, як може лише Японія", - пообіцяв він.

У зверненні до українців Володимир Зеленський повідомив, що Японія готова долучитися до процесів відбудови України. Зокрема, у Києві хотіли б бачити залучення японських інвестицій до машинобудування та зеленої енергетики.

Зеленський також заявив, що Японія готова докласти зусиль, аби мобілізувати світ для захисту міжнародного порядку і захисту від російської агресії.

Наталія Бутирська відзначає, що Японію дуже турбує можливість спроби порушення статус-кво в Східній Азії з боку Китаю. Йдеться про суперечку щодо Тайваню, який підтримує Японія, спірні з Китаєм острови, спільні польоти китайської та російської військової авіації навколо Японії.

"Японія підтримує всі ініціативи Заходу щодо України і з розрахунку, що західні країни і Україна будуть у випадку критичної ситуації надавати їй підтримку. Японія довго була недооціненим партнером України, але треба вже зрозуміти, що Китай не наш стратегічний партнер і не друг, а відносини з Японією є перспективними", - відзначає експертка.

Окрім того, на її думку, Японія має чудові відносини з Індією та країнами Південно-Східної Азії, в яких просування підтримки України наразі просувається проблематично.

"Японія може стати адвокатом українських інтересів в Азії, і це нам важливо і з точки зору політичної підтримки, і з точку розвитку торгівлі", - наголошує Наталія Бутирська.

Георгій Ерман, BBC News Україна