Унікальні і небезпечні стародруки, або чому бібліотекарі працюють в масках

Найцінніші книги можна побачити у музейному залі. Він же - одна з кімнат для зберігання. Видання у потертих, часто шкіряних обкладинках стоять у засклених шафах та закритих тумбах. Найстарше серед них – інкунабула XVI ст. Провідний бібліотекарі науковий співробітник відділу Дмитро Лукін кладе їїна поролонові «клини», які тримають книгу у напіврозгорнутому стані, щоб якнайменше пошкоджувати корінець і оправу. 

"В інкунабулі сплетені два видання. Найдавніше – 1497 року. Інкунабулами називали книги надруковані в перше століття після виникнення книгодрукування Гутенбергом всередині XIV ст", - пояснює пан Дмитро.   

Під обкладинкою інкунабули - венеційське видання, сучасник Леонардо да Вінчі, Рафаеля. Це твір Гая Светонія Транквіла – давньоримського автора. Він написав біографії 12 Цезарів. 

"У ті часи це було популярне видання, - продовжує бібліотекар. - По базах європейських бібліотек є кілька його примірників. Загалом наклад подібної книги сягав 100-1000 екземплярів, найчастіше – близько 300. У світі збереглося з 10 відсотків надрукованих у ті часи книг". 

Друга книга інкунабули – генеалогія язичницьких богів Боккаччо, яку він написав наприкінці XIVстоліття. На берегах сторінок, форзаці збереглися покрайні записи чорнилом рукою читача.

"Книга показує, що вона очевидно належала якомусь студенту або освіченій людині угорського походження, - каже Дмитро Лукін. - Є навіть його ім’я. Написано, що купив книжку у Кракові на барахолці у 1582 році. Книги були дорогими, тому їх часто перекуповували. У XVII столітті ціни на книжки коливалися в межах 1-10 злотих. У цей час, станом на 1625 рік, річна зарплата реєстрового козака складала 10 злотих". 

Щороку працівники фонду проводять інвентаризацію книг. Беруть кожну до рук, чистять від пилу, перевіряють чи не завелися грибки. 

"Книги треба тримати подалі від сонячного світла, - розповідає про умови зберігання книжок Дмитро Лукін. - Якщо говорити про температуру зберігання, то оптимальна – 18 градусів. Загалом вважається, що книги бажано зберігати при температурі не вище 22-23 градуси. Але більш важливо дотримуватися режиму вологості. Якщо вона нижче 40 відсотків, то папір тоншає, стає ламким. Якщо вище 70 відсотків,розвиваються бактерії, грибки. Оптимальна вологість - 55 відсотків".

Стародруки доступні користувачам бібліотеки. Однак дозвіл слід отримати у керівництва бібліотеки. Підстава - наукова робота. Просто подивитися не можна.

Користувачі працюють зі стародруками під наглядом бібліотекарів та відеокамери. 

"Читачі бувають різні, - каже пан Дмитро. – Бувають просто в неадекватному емоційному стані. Але книги ще не псували. Робимо зауваження, якщо людина, скажімо, швидко перегортає сторінки. Не можна цього робити зі стародруками. Ще 15-20 років тому вважалося, що треба вдягати або латексні тонкі рукавички, або з тканини, щоб обмежити контакт з книгою. Адже шкіра має свою кислотність, жир. В старих церковних служебниках, які 200 років постійно гортали, кутки часто суцільно чорні. Також контакт зі старими книгами може зашкодити людині, адже на сторінках книжок зберігаються бактерії. Наприклад, найпоширеніший грибок «чорна пліснява» шкодить диханню, знижує імунітет. Та й звичайний пил потрапляє в дихальні шляхи. Алергікам з такими книжками працювати небажано".

Якщо цілий день працювати зі стародруками, вечора з’являється кашель. Може виникнути алергія, нарікають співробітники фонду. Тому вони працюють в масках, халатах, навіть шапочках, щоб пил ніде не осідав і не потрапляв у легені. 

Крім стародруків у відділі зберігаються сучасні видання незвичайних форм та форматів, зокрема, мініатюри. Зразки стоять за склом. Є з дерев’яними обкладинками, вишитими по тканині. На окремому стенді – прижиттєві видання відомих авторів - збірки Тараса Шевченка, Лесі Українки, Пантелеймона Куліша. Також фонд має 33 рукописи до 1830 року – літографії університетських лекцій, конспекти студентів, рукописні книги Києво-Печерської лаври. 

Autorka: Hanna Balakyr