Велика поразка росіян. Битва, яка врятувала Київ і Зеленського
– Всі боялися, навіть армія. Тоді ми спалили перший російський танк, виявилося, що ми вміємо давати кацапам підзадників – згадують захисники Чернігова. Дві армійські бригади та добровольці: вчителі, кухарі, фермери та службовці – провели ключову битву перших днів вторгнення та зупинили 15 тисяч росіян, які рвалися до Києва.
Згідно з російськими військовими документами, захопленими під час битви за Чернігів, місто захищали п'ять батальйонів крайніх націоналістів і великий підрозділ іноземних найманців. Росіяни обстріляли ці сили ракетами "Іскандер" і скинули півтонні бомби, зруйнувавши стадіон і готель. Захисники Чернігова не розуміли, що це все означає, "чому кацапи б’ють по порожніх будівлях". Потім їх потішив репортаж російського телебачення про те, що в зруйнованих об'єктах нібито були елітні підрозділи "Правого сектору".
– Якби вони знали, скільки нас там було, то, напевно, вирішили б в'їхати прямо в місто. Напередодні вторгнення у мене був 21 танк, неповна рота поліцейських і прикордонників. Під містом були розгорнуті бронетанкова і механізована бригади. Вони були розпорошені, оскільки не було впевненості, що зможуть витримати перший удар", – розповів журналістам полковник Дмитро Брижинський, керівник оборони Чернігова і командир 93-ї механізованої бригади "Холодний Яр".
Брижинський, як і багато солдатів, не вважав напад з боку Білорусі на Київ реалістичним. Вони припускали, що якщо щось і станеться, то швидше – на Донбасі. Вони не вірили тривожним конференціям Білого дому, які попереджали, що повномасштабне вторгнення почнеться протягом 48 годин.
Солдат з прикордонної застави пішов спати з думкою, що "дядько Байден" напевно помилився, коли втретє повторив "повномасштабне вторгнення". Через кілька годин цей солдат був одним з перших поранених під час російського обстрілу. Колона російських військ, що розтягнулася на 34 кілометри, рушила до столиці: 15 тисяч солдатів і 5 тисяч одиниць техніки.
GETTY Чернігів має вирішальне значення для наступу
Чернігів мав вирішальне значення для наступу на Київ. До нього веде автотраса, яка сполучає його зі столицею. Він розташований на півдорозі з Білорусі. Це залізничний вузол, де з поїздів можна було висаджувати свіжі підрозділи і припаси.
– Якби в перші дні вторгнення росіяни захопили такі міста, як Чернігів і Суми – на північ і північний схід від Києва – столиця впала б, як прогнозували західні експерти, приблизно за 72 години. Росіяни застрягли, безуспішно оточуючи Чернігів. Вони не могли залишити за собою фортецю, з якої йшли атаки на їхні лінії постачання", – коментує в інтерв'ю WP підполковник запасу Мацей Коровай, експерт з російської військової тактики.
– Російські війська прибули на околиці Києва, стікаючи кров'ю, коли у них вже не вистачало пального і боєприпасів. Не було військ другого і третього ешелону, які, як свіжі, могли б без втоми вступити в бій. Це стало запорукою успіху захисників столиці",– додає він.
Trwa ładowanie wpisu: twitter
Однак давайте почнемо з самого початку. Це був ранок 24 лютого 2022 року. Російські танки на повному ходу їдуть трасою на Чернігів.
"Солдат із залізними яйцями".
У документальному фільмі "Битва за Чернігів" один із захисників розповідає, як вони шукали між собою "солдата із залізними яйцями". Тільки такий міг самотньо стояти на блокпосту на трасі. Завдання: при появі російських танків відкривати по них вогонь з кулеметів. Погодився Андрій, який був злий на те, що його рідне село опинилось в окупації. Як і планувалося, він зробив кілька пострілів, і російські танки стали в бойовий порядок. Це те, на що чекали українські артилеристи. Залпи "Градів" і гармат розтрощили першу колону.
Незабаром на цьому ж місці з'явилася друга колона російської техніки. Вона теж була розбита. Один з військовополонених на запитання, чому росіяни потрапили в засідку вдруге, відповів, що командування сказало, що "обгорілі уламки – це розбита українська армія, і що можна йти".
Полковник Дмитро Брижинський порівняв ці російські колони з "драконом з вісьмома головами і вісьмома лапами, який атакував місто з різних сторін". Він додав, що ці "голови" і "лапи" потрібно було відрубувати одну за одною.
План оборони полягав у тому, щоб витіснити росіян у передмістя і спалити їхні машини пострілами з гранатометів і пляшками із запалювальною сумішшю. Західне озброєння, таке як пускові установки Javelin і NLAW, на той час ще не потрапили до міста. На головних в'їзних вулицях збудували по п'ять барикад, підготували сотні пляшок з бензином. До мобілізаційного пункту у перший день прийшли 15 тисяч добровольців (загалом тоді мобілізували близько 5 тисяч добровольців).
Брижинський згадував після бою, що захисники не були психологічно готові до міських боїв і руйнування власного міста. Деякі солдати вагалися, чи виконувати наказ проїхати на танку через населені пункти. "Не можна цього робити. Зруйнувати комусь ворота чи подвір'я?" – сперечалися вони.
"І тоді хлопці повірили в зброю і в свої можливості"
Командири, які захищали Чернігів, згадували багато епізодів, які стали переломними моментами битви. Одним з них був бій біля гіпермаркету "Епіцентр". Тоді російські танки і БМП були найближче до того, щоб увірватися в місто.
– З трьома танками я мав атакувати російський батальйон, який налічував 31 танк. Я подумав собі: чи я залишусь живим? Якщо полковник кричить: "їдь, бо там біда", то так і є", – згадує танкіст Артем Лінков.
Під "Епіцентром" двоє солдатів пострілами з гранатометів спалили танк командира російського угруповання, полковника Леоніда Щетніка і взяли його в полон. Позбавлені командира росіяни, повернули назад. Танкіст Артем Лінков залишився живим.
Trwa ładowanie wpisu: twitter
На ключовому перехресті доріг поблизу міста кілька сотень добровольців, озброєних лише гвинтівками та гранатометами, стримували російські війська. Ця позиція отримала назву "Спарта". Найбільше бійців загинуло в селищі Новоселівка, яке піддалося запеклому штурму. Окоп на пагорбі перед містом захищали 40 бійців. Росіяни скинули на них півтонні авіабомби і відправляли танки.
– Я люблю Чернігів, у нас тут був гарний "Макдональдс". Я щодня прощався з життям. На щастя, росіяни були поганими стрільцями", – сміється один з молодих захисників окопу. Там загинув його брат.
5 березня Сергій Чижков (56 років), мобілізований у званні капітана, начальник місцевого поштового відділення, збив зі старої зенітної установки "Ігла-1" російський багатоцільовий винищувач Су-35, вартістю десятки мільйонів доларів. Пілот потрапив у полон. Відео, наведене нижче, облетіло весь світ.
Генерал Артем Хода, командир 1-ї танкової бригади, оцінив, що після таких історій "хлопці почали вірити в силу зброї і власні можливості". Серед захисників запанував інший дух: "почалося полювання і змагання, хто більше вполює російської техніки".
Таке ж відчуття згадують і рядові захисники: "Люди, які день назад були ще вчителями, кухарями та фермерами. Ці цивільні не спускалися зі своїх позицій, хоча розуміли, що це вірний шлях до їхньої загибелі", - розповідає один із захисників у фільмі "Битва за Чернігів".
GETTY Молоток і пальці. Втеча росіян з-під столиці
Російські війська намагалися оточити місто, але, незважаючи навіть на залучення елітних спецпідрозділів, вони не змогли зробити останній крок до повної блокади. 23 березня росіяни розбомбили міст. Це стало знаком для захисників, що "кацапи на штурм не підуть".
29 березня захисники міста прочитали, що російська делегація на переговорах у Стамбулі повідомила, що "зроблено крок до деескалації конфлікту". Росіяни, які підійшли до Києва з двох інших напрямків, почали відступ.
Щоб вирватися з-під Чернігова, російські солдати взяли в заручники дітей з села Новий Биків і посадили їх до вантажівок. Так вони захищалися від обстрілу своїх конвоїв. У цьому районі зростала кількість злочинів, які вчиняли росіяни. 1 квітня 2022 року російський солдат 21-ї окремої мотострілецької бригади застрелив двох мешканців села Гайворон, яких утримував у підвалі.
– На початку вторгнення Чернігів домігся того, що столиця не була оточена. Російські війська не могли залишити під своїм контролем "фортецю", з якої велися атаки на їхні лінії постачання. Таким чином, сила наступу на столицю була ослаблена", – коментує підполковник Мацей Коровай.
Він зазначає, що битва за Київ також мала свої вирішальні моменти. Згадує про спробу захоплення аеродрому "Гостомель" та знищення російського десанту, який там перебував, і нанесенням втрат російському угрупованню, яке досягло східних передмість столиці.
– Росіяни мріяли про швидкий марш до столиці. Підійшовши на відстань 20 км, щоб артилерійські снаряди могли впасти на президентську резиденцію. Спецназ увійшов би в місто і захопив би урядові будівлі. Це був би кінець", – стверджує Коровай.
– Найбільшим успіхом України стало збереження військового зв'язку завдяки системі Starlink. Це дозволило розумно розпоряджатися дефіцитними ресурсами, навіть бити противника по пальцях молотком, підсумовує співрозмовник.
Томаш Молга, журналіст Wirtualna Polska
Переклад - Marian Savchyshyn