Воєнні рейки: як економіці дожити до перемоги

За даними Державної казначейської служби, більшість таких надходжень - це податки на доходи фізичних осіб і військовий збір, а також ті, кінцевим платником яких є також населення.

Підприємства сплатили лише 1,4 млрд грн податку на прибуток та 7 млрд грн ренти за надра.

Пенсійний та інші фонди соцстрахування отримали 27,5 млрд грн з єдиного соціального внеску (ЄСВ), що також нараховується на доходи фізичних осіб.

З іншого боку, у вересні до бюджету надійшло 72,5 млрд грн міжнародної допомоги.

Загалом, за даними міністерства фінансів, основними джерелами фінансування держбюджету від початку війни і до жовтня є військові облігації, кредити від міжнародних фінансових організацій, а також двосторонні кредити та гранти.

При цьому НБУ викупив ОВДП (читай - надрукував грошей) на 315 млрд грн. Інші покупці ОВДП дали менше половини від цієї суми (145 млрд грн).

• НБУ: війна - це об'єктивно дорого

Решта коштів надійшла ззовні. У першу чергу від США, фінансова допомога яких становить понад 180 млрд грн, або майже 8,5 млрд доларів.

До головних "донорів" українського бюджету належать також ЄС, Канада, МВФ, Німеччина, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Японія та Британія.

У проєкті бюджету на 2023 рік передбачені майже 38 млрд доларів зовнішнього фінансування лише на покриття дефіциту. Ще 13,6 млрд доларів очікуються для фінансування відбудови економіки.

Головним донором, як і в 2022 році, будуть США, внесок яких на покриття нагальних бюджетних видатків України має становити 18 млрд доларів, а на відновлення - 6,5 млрд доларів.

Другим найбільшим донором має стати МВФ, допомога від якого, як очікується, складе 15 млрд доларів. ЄС дасть на покриття дефіциту бюджету майже 5 млрд доларів, а на відновлення - понад 7 млрд доларів.

Проте сподіваючись на міжнародну підтримку в таких обсягах, важливо розуміти, що нині відбувається у світовій економіці і конкретно в тих країнах, від яких Київ чекає на допомогу.

Їхні резерви не є бездонними.

Російська агресія проти України впливає на світ через руйнування ланцюжків постачання, а також вищі ціни на сировинні товари - харчі та енергоносії, які Росія перетворила на зброю.

І це не просто вже звичний набір слів. Йдеться про сотні мільярдів доларів.

В аналітичному відділі британського Economist підрахували, що війна в Україні вже призвела до втрати 1 трлн доларів у глобальному ВВП у 2022 році.

Не менш песимістичними є й прогнози МВФ. В новому прогнозі, оприлюдненому у жовтні, фонд передбачає, що уповільнення світової економіки має гостріші причини, ніж вважали раніше, а інфляція є набагато вищою за все, що бачили впродовж останніх десятиріч. І одна з головних причин - війна в Україні.

• МВФ: найгірше для світової економіки ще попереду

Якщо у 2021 році світова економіка зросла на 6%, то у 2022 році ріст буде удвічі меншим (3,2%), а у 2023 році уповільниться до 2,7%. Все це супроводжується застоєм у трьох найпотужніших економіках світу - США, ЄС та Китаї.

"Найгірше ще попереду, і для багатьох 2023 рік відчуватиметься як рецесія", - йдеться у жовтневому прогнозі МВФ.

А керівниця фонду Крісталіна Георгієва попередила, що навіть там, де за цифрами збережеться ріст економіки, люди відчуватимуть падіння - настільки суттєвою буде інфляція та скорочення доходів.

У МВФ вважають, що "потужним дестабілізатором" економіки є російська агресія проти України. Для самої України ціна російського вторгнення є величезною, але його наслідки простягаються далеко за межі країни.

"Крім безглуздого руйнування життів та засобів для життя, вона (російська агресія) зумовила гостру енергетичну кризу у Європі, яка призводить до різкого зростання цін та уповільнює економічну активність", - йдеться у доповіді МВФ.

Там нагадують, що у порівнянні із 2021 роком ціни на газ у Європі зросли у понад чотири рази, а російські поставки нині є меншими за 20% від того, що було минулого року.

• Вижити без російського газу. Європа погодила план "холодної зимівлі"

"Вишенькою на торті" є оцінки Світового банку. Згідно із ними, ціна відновлення та відбудови України становитиме щонайменше 350 млрд доларів. Ця цифра в півтора раза перевищує розмір довоєнної економіки України.

"Вторгнення Росії в Україну спричинило одну з найбільших криз переміщення людей і завдало великих збитків людському та економічному життю", - зазначила Анна Б'єрде, віцепрезидентка Світового банку у справах регіону Європи та Центральної Азії.

"Україна і надалі потребує величезної фінансової підтримки, оскільки безпідставна війна триває. Підтримка також буде потрібна для швидкого старту проєктів із відбудови".

Все для фронту, все для перемоги?

"Все для фронту. Все для перемоги", - цей заклик Йосипа Сталіна із промови на початку липня 1941 хтось пам'ятає зі школи. Проте переведення радянської економіки на воєнні рейки (навіть з урахуванням величезних ресурсів "за Уралом", до якого німецькі загарбники не дійшли) не скасувало необхідності в американському ленд-лізі. СРСР був другим після Британії отримувачем американської допомоги - туди пішла п'ята частина від загального обсягу ленд-лізу.

У Британії переведення економіки на воєнні рейки - переорієнтація промисловості на вироблення зброї, а також залучення великої кількості жінок, яких називали land-girls, до роботи на землі - відбулося у 1939 році, одразу після початку Другої світової. Вважають, що саме воно дозволило Британії вистояти під час найскладнішого періоду 1940 року, коли європейські країни вже були окуповані Німеччиною, а союзників ще не було.

Під час "Битви за Лондон" на початку осені 1940 британська промисловість змогла випустити літаків більше, ніж збили німці. А загалом британські авіаційні заводи, які були основною мішенню німецьких бомбардувань, за 1940 рік випустили більше літаків, ніж Німеччина, економіка якої працювала на війну від 1933 року.

У січні 1941 року президент США Рузвельт створив Раду з воєнного виробництва (War production board, WPB), яка опікувалася переведенням підприємств на випуск військової продукції, визначала пріоритети у розподілі ресурсів, а також обмежувала некритичне виробництво (від 1943 до 1945 американці навіть не могли купити нове авто).

За час існування WPB під її наглядом вироблено зброї та військових товарів на 183 млрд доларів (понад 2 трлн доларів у цінах 2020 року). Обсяг виробленої у США військової продукції становив тоді 40% від загальносвітового.

Проте ані на території Британії, ані тим більше США, під час Другої світової не було загарбників.

В Україні ж після початку російського вторгнення був момент, коли російські військові контролювали 20% території країни, а промислові підприємства переважно були сконцентровані саме там, де ідуть бойові дії чи близько до них.

Попри це, ще на початку березня міністр оборони Олексій Резніков заявив, що економіка країни перейшла на воєнні рейки: "Заводи та фабрики продовжують роботу, виконують військове замовлення, ремонтують техніку, перетворюють військові трофеї на зброю".

А у липні він же повідомив, що хоча основу оборонно-промислового комплексу складають державні підприємства, частка приватного бізнесу у виконанні оборонного замовлення зросла.

Як приклад того, що йде "для фронту, для перемоги", міністр оборони навів забезпечення та харчування, яке виробляють вітчизняні підприємства. І окремо подякував "приватному бізнесу, який займається постачанням специфічного виду озброєння: БПЛА, броньовані машини, спеціальний транспорт".

Більших деталей в уряді не надають, і це цілком зрозуміло, адже "вся територія України прострілюється", каже виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук. І росіяни можуть досить швидко знищити те, що працює на фронт. Разом з тим, в експерта є великі сумніви щодо великих обсягів виробництва продукції воєнного призначення.

"Питання навіть не в тому, щоб перевести економіку на воєнні рейки. Наприклад, у вас є завод з виробництва автомобілів, а ви кажете, що тепер там будуть виробляти танки чи БТР. Але в нас завод, який виробляє автомобілі, вже давно нічого не виробляє. До 24 лютого керівництво країни не бачило взагалі потреби виробляти якісь військові речі в Україні", - нагадує економіст, зауважуючи водночас, що "було б добре, якби ми щось виробляли, бо це зменшувало б нашу залежність від примх західних політиків, адже в них своя історія".

З іншого боку, вважає Боярчук, якщо певне військове виробництво й вдалося налагодити, "про це казати не будуть, щоб не привертати зайву увагу".

Утім, як каже директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин, "відчуття" того, що певні підприємства таки перейшли на воєнні рейки, є. Хоча, зауважує економіст, "ми набагато краще знаємо, скільки ми отримаємо "хаймарсів" чи іноземних гаубиць, ніж те, що виробляється на наших заводах". З іншого боку, це також може свідчити на користь вибору стратегії поєднання воєнної економіки із business as usual та бажанням довести, що "цивільне життя налагоджується".

"Або на цьому не акцентують, зокрема, і щоб не давати привід (для російських атак - Ред.), або, все ж, спостерігається намагання поєднати військову спрямованість із звичайним бізнесом, й показати, що країна здатна вийти з глибокої кризи. Можливо, це правильно", - каже Василь Юрчишин.

Свідченням того, що такі припущення можуть бути правильними, він називає проєкт бюджету на 2023 рік.

"З одного боку, це, звичайно, проєкт воєнного часу, тому що там половина видатків спрямовані на оборону та безпеку країни. А з іншого боку, немає ознак замкнутості і ознак того, що відбувається перехід промисловості суто на воєнні рейки", - припускає Юрчишин.

• "Бюджет для перемоги": скільки і на що уряд планує витратити у 2023 році

Водночас, на погляд Дмитра Боярчука, поки що більш очевидною є нова навичка українського уряду "витончено випрошувати західну допомогу". Очевидно також, каже виконавчий директор CASE Україна, що за нинішніх обставин найкращою стратегією було б покладатися на міжнародну допомогу і одночасно дати можливість працювати тому бізнесу, який вирішив залишитися в Україні.

Чесно, прозоро, без тиску

У Європейській Бізнес Асоціації (EBA) кажуть як про перехід на воєнні рейки - "суттєво збільшились видатки на військові потреби і наразі місячний бюджет складає розмір річного попередніх років", так і про адаптацію. А також про бажання мати можливість "продовжувати працювати".

"З того, що ми бачимо, всі члени EBA продовжують працювати - половина на повну, половина з деякими обмеженнями. Звісно, питання та труднощі є, - пов'язані з логістикою, зниженням купівельної спроможності населення, втратами від фізичних руйнувань, - кажуть у EBA і наголошують, що в цьому контексті від української влади бізнесу дійсно важлива можливість продовжувати працювати - "чесно, прозоро, без бюрократичного тиску".

Згідно із опитуванням НБУ, у вересні "тривало пом'якшення бізнесом негативних оцінок перспектив своєї економічної діяльності на тлі адаптації до воєнних умов та пристосування населення". Іншими словами, населення та бізнес трохи адаптувалися до війни і дещо впевненіші щодо майбутнього.

Проте і досі ці оцінки є нижчими за нейтральний рівень у 50 пунктів, тобто вони негативні. Найгірші очікування щодо майбутнього мають будівельники, найкращі - торгівці. Промисловість - десь посередині.

Українська промисловість переважно була зосереджена на Лівобережжі, і багато великих підприємств залишилися на загарбаній росіянами території. З іншого боку, каже Василь Юрчишин, не можна жити під постійним тиском. Тож бізнес, особливо середній та малий, почав адаптуватися.

"Згадайте, як на початку війни було багато сказано про можливий голод, дефіцит товарів першої необхідності - нічого цього не сталося. В цьому є велика складова (міжнародної) допомоги, але є й і складова того, що бізнес, особливо малий та середній, досить швидко пристосувався і знайшов ніші, в яких він може виживати", - каже економіст.

• Пів року війни Росії проти України у 10 цифрах

Водночас Дмитро Боярчук звертає увагу на те, що усі послаблення для бізнесу, на які український уряд пішов після початку війни, зокрема, і у податковій сфері, стосувалися не виробництва.

"На початку війни сказали: ми зменшуємо податки. На що? Зрізали податки на імпорт. Це не є виробництво. І при цьому ви обмежили відшкодування ПДВ. А це - обігові кошти саме тих підприємств, які займаються виробництвом, і які експортують. І це ніяк не спрямовано на те, щоб якось полегшити життя тим, хто тут хоче щось виробляти, - пояснює економіст. - Тим, хто хоче споживати, так, це певне полегшення. Але споживання - це гра не в довгу, бо для цього треба позичати, якщо заробляти немає де".

Нині уряд знову поновив дискусію про зниження податків - в Офісі президента та міністерстві економіки готують податкову реформу із умовною назвою "10-10-10". Вона передбачає зниження:

• до 10% податку на додану вартість (зараз 20%),
• до 10% податку на доходи фізичних осіб (зараз 18%),
• до 10% податку на прибуток підприємств (зараз 18%).

Водночас на час війни передбачається підвищити вдвічі ставку військового збору — до 3%. Окрім того, в уряді хочуть скасувати сплату ЄСВ (наразі 22% від фонду оплати праці працівника), але залишити для ФОПів, які перебувають на системі єдиного податку.

Не закручувати гайки

Ідея зробити країну інвестиційно привабливою з погляду податків є, звісно, цікавою, кажуть у EBA. Проте свій остаточний погляд на пропозиції уряду у бізнес-спільності притримують до того, як стане відомий текст конкретного законопроєкту - "аби кожна індустрія змогла математично прорахувати ефекти".

"Як відомо, саме у деталях і може критись "троянський кінь", - звертаються до попереднього досвіду у EBA.

Натомість, кажуть там, нікуди не поділися, а навіть стали ще більш нагальними проблеми, із якими бізнес стикався й до війни.

"Бюрократичні питання, фіскальний тиск, перевірки (як-то ситуація з ПДВ) не додають наснаги прозорому бізнесу", - додають у EBA.

Тому, окрім перемоги, бізнес очікує на зрушення у фундаментальних речах - встановленні верховенства права в країні, боротьбі з корупцією, макроекономічну стабільність.

Про те, що для бізнесу, який вирішив залишитися працювати в Україні попри війну, важливі не так розміри податків, як можливість нормально їх сплачувати і працювати, каже і Боярчук.

"Тут не стільки справа у розмірі податків. Вони є цілком співставними з міжнародною практикою. За винятком ЄСВ, який є досить обтяжливим і погано пов'язаний із перспективами отримання пенсії. Питання більше в тому, що в нас уся податкова система побудована на презумпції вини платника податків", - пояснює економіст.

Він нагадує, що у перші місяці війни податкова практично не працювала, а люди платили податки - навіть авансом.

"Так само, як корупція. Є корупція, пов'язана із розподілом грошей, і до неї в нас багато уваги. А є корупція, коли чиновник може вам щось заборонити чи втрутитися у вашу діяльність. До неї менше уваги. Але цей другий вид корупції в нас лежить в основі всієї нашої економічної політики", - наголошує Дмитро Боярчук і додає, що без верховенства права цієї вади неможливо позбутися.

"Але треба починати обрізати це непотрібне втручання. От саме це уряд міг би зробити - і йому б подякували".

На тому, що зараз важливо "не закручувати гайки", наголошує і Василь Юрчишин. Він твердить, що зумовлену війною "систему низької участі держави в економіці" варто зберегти.

"Оцей період, коли була дерегуляція, коли було зниження фіскального, адміністративного тиску, що відбулося внаслідок війни, варто зберегти, щоб коли ситуація покращилася, це не поверталося на довоєнний рівень", - каже економіст.

Важливо також, щоб бізнес відчував свої можливості і потреби у забезпеченні власної безпеки.

"Якщо бізнес буде очікувати, що завтра закрутять гайки, то, звичайно, він буде тримати ресурси для того, щоб сплатити податки. Якщо ж ситуація є стабільною і прогнозованою, то частину ресурсів бізнес вже сам зможе спрямовувати на потреби безпеки - ще й набагато ефективніше, ніж держава", - вважає він.

А поки що, каже Василь Юрчишин, дуже доречною є міжнародна допомога:

"Треба не намагатися обійтися без неї, а жорстко контролювати, щоб не було зловживань, і щоб партнери бачили, що те, що ми отримуємо, раціонально використовується, і що це дійсно нам потрібно".

Мілітаризація після війни

Якщо на час, поки триває війна, бізнес та експерти радять владі просто не повертатися до помилок мирного часу, то на "після перемоги" поради дещо різняться.

У ЕВА наголошують, що після завершення війни буде потреба не стільки у відновленні, скільки в оновленні економіки. Це також необхідно, щоб отримувати не лише гранти і позики від міжнародних партнерів, але й залучити інвестиції.

"Процес заходу інвесторів в країну потрібно зробити максимально простим та з мінімумом бюрократичних процедур - адже нові інвестиції конче важливі, аби економіка працювала", - кажуть там.

Василь Юрчишин наголошує на важливості ще двох факторів: після війни економіка України мусить одночасно не лише відновлюватися, але й повноцінно інтегруватися у європейське економічне середовище (якщо плани набуття членства у ЄС є серйозними), а також дбати про безпеку, адже агресивні наміри Росії навряд чи кудись подінуться.

"У відбудовчий період Україна повинна буде вирішувати низку завдань, поєднання яких може виявитись нелегким, - каже економіст. - З одного боку, Україна ще довгі десятиліття відчуватиме на собі агресивні наміри небезпечного сусіда. В таких умовах економічна готовність до діяльності вітчизняних і міжнародних підприємців буде обмеженою. З іншого - країна повинна одразу формувати конкурентоспроможне економічне та інвестиційне середовище із сильним експортом товарів і послуг".

Для цього, вважає директор економічних програм Центру Разумкова, від самого початку відбудову України треба мілітаризувати - "вагомою складовою будь-якого плану має стати зміцнення цивільного середовища оборонними і безпековими структурами".

Економіст вважає, що для цього було б добре "поєднати" обласні центри та важливі інфраструктурні об'єкти (АЕС, аеропорти, вузлові залізничні станції) з відповідними безпековими структурами та військовими базами. І, до того ж, оточити все це мережею сучасних комунікацій.

А локомотивом повоєнної української економіки, вважає Юрчишин, може стати оборонна промисловість:

"Це дасть Україні можливість не лише забезпечити всім необхідним ЗСУ, але й посісти гідне місце на світових ринках озброєнь (які швидко розширюються) та отримувати відповідний зиск від їх експорту, - каже економіст. - І не має значення, які вітчизняні підприємства будуть задіяні - приватні чи державні, великі чи малі".

Анастасія Зануда ВВС News Україна