Trwa ładowanie...
Безкоштовна психологічна допомога людям з України

Як розмовляти з дітьми підчас війни

Все більше людей залишають свої домівки в Україні. Найчастіше закордон тікають жінки з дітьми, і виникає питання як розмовляти з дитиною про війну. Говорити чи не говорити? І з я кого віку?

 Przemyśl, 12.03.2022. Dziecko uchodźców z Ukrainy na peronie Dworca Głównego PKP w Przemyślu, 12 bm. Trwa inwazja Rosji na Ukrainę. (sko) PAP/Darek Delmanowicz Przemyśl, 12.03.2022. Dziecko uchodźców z Ukrainy na peronie Dworca Głównego PKP w Przemyślu, 12 bm. Trwa inwazja Rosji na Ukrainę. (sko) PAP/Darek DelmanowiczŹródło: PAP, fot: Darek Delmanowicz, PAP/Darek Delmanowicz
d162y8y
d162y8y

Підчас такої розмови слід пам’ятати про дві найважливіші речі:

- Діти все відчувають, та не можуть назвати. Коли дитина бачить, що з вами щось не так, і немає ніяких пояснень, то відчуває себе винною.

- Ваші пояснення повинні бути раціональними та чесними.

То що потрібно розуміти, щоб роз’яснення допомагали дитині спокійніше проживати складні обставини, а не лякали.

d162y8y

Якщо мова йде про немовля, то говорити ви повинні через тілесність. Подбайте про свій психологічний стан. І особливо про своє тіло. Не залишайтеся із переживаннями наодинці, об’єднуйтеся з рідними, сусідами, іншими матусями. Знайдіть просте заняття, яке приносить вам радість - ліплення, вишивання, малювання... Співайте разом із іншими - так хвилювання стає менше. Плануйте не надовго, а на день-два наперед. Починайте свій ранок з розминки ступнів. А ще краще, якщо той хто поруч буде м‘яти ваші ступні долонями, а ви - його. Чим менше напруги буде у вашому тілі - тим краще через обійми і ласку ви зможете стабілізувати дитину.

Якщо дитині 1-2 роки, то ви вже повинні пояснювати вголос. Навіть якщо словниковий запас маленький, потрібно сказати одне, два, чотири речення про те, що відбувається. Якщо не говорити, то дитина дофантазує сама. На свій особистий досвід. Або почує від інших людей про те, що відбувається, і повірить тим, хто скаже.

Важливо говорити лише правду про те, що зараз коїться.

Запам‘ятайте, навіть коли ви повинні говорити про війну - неправда лякає небагато більше.

d162y8y

Головне при цьому зберігати позитивну риторику. Але не фразами: «Я точно знаю, що нічого поганого не трапиться», а так:

«Ми ЗРОБИМО ВСЕ, ЩО МОЖЕМО, щоб з тобою та з кожним із нас все було добре».

Діти дуже добре відчувають, але ще не вміють впорядковувати те, що з ними відбувається.

Тому загальні рекомендації такі:

Все, що ми робимо потрібно озвучувати і пояснювати. Навіть немовляті. Тому що дитина, хоча і не розуміє значення слів, але пов‘язує те, що ми говоримо із нашим емоційним станом. Кожного разу, коли ми промовляємо вголос те, що робимо, частина мозку, що відповідає за розуміння, аналіз, упорядкування (неокора) удосконалюється.

d162y8y

Пояснюємо дітям простими словами.

Наприклад, що в Україні зараз йде війна.

І тут важливо, чи розмовляли ви раніше про такі поняття як агресія, війна, правда...

Якщо раніше не було такого приводу, то для початку поясніть, що таке війна, що таке добре/погано.

Чим молодша дитина, тим більше образів використовуйте у поясненні. Наприклад, скажіть, що конфлікт - це коли б’ються кіт із собакою. Завдавати шкоди, кусати - це і є агресія, війна.

d162y8y

Розкажіть дитині, що таке свобода.

І щоб бути зрозумілим і логічно доносити смисли, спирайтеся на те, що у людини є п‘ять базових потреб:

1. Їжа, вода, життя, здоров‘я.

2. Любов, турбота, прийняття.

3. Потреба у прив'язаності, в системі допомоги - мати того, до кого можна звернутися за допомогою і хто може допомогти.

4. Потреба дотримуватися своїх кордонів, кордонів іншого.

d162y8y

5. Потреба в самовираженні, у розвитку свого потенціалу.

На цих п‘яти потребах будується наша людська сутність.

І чим старша ваша дитина, тим глибше може бути розмова.

Чим менша дитина, тим менше та простіші повинні бути ваші слова - відповідно до його словника.

З підлітками розмовляти треба більш ґрунтовно.

Доросла людина у такій розмові повинна спиратися на свою громадянську позицію. І важливо дивитися, наскільки ви самі дотримуєтеся, поважаєте цi базовi потреби стосовно інших. Поясніть, чому погано нападати і руйнувати.

d162y8y

Це важливо тому, що діти теж проходять ці стадії розвитку. Потрібно розділити, що таке нападати і що таке дати відсіч. Пояснити, що це - різні речі. Що людина має право відрізнятися і бути собою. Ми можемо бути не згодні з іншими, але не можна нападати і нав'язувати свою правду.

Батьки повинні розуміти самі і говорити дітям, що відчувати зараз страх, агресію, сум, лють - це нормально. І допомагати дітям з їх емоціями.

Скажіть дитині, що війна - це завжди несправедливість та страждання. І саме тому ми можемо відчувати увесь спектр негативних емоцій. А далі допомагайте своїм дітям ці емоції називати.

Говоріть:

- Тобі зараз страшно.

- Ти хвилюєшся.

В цей воєнний час дитина може почати проявляти свою напругу та агресію з тими, хто більш слабкий - з молодшими сестрою чи братом, з тваринами, чи через вандалізм.

Що робити?

Якщо ваше чадо знервоване і нападає на іншу дитину, то сядьте так, щоб ваші очі були навпроти очей вашої дитини і скажіть:

- Ти злишся - це нормально. Але бити сестру не потрібно.

І дуже важливо не просто сказати, чого робити не потрібно, а обов’язково запропонувати альтернативу цим діям, наприклад:

- Давай бити подушки.

В таку екстрену ситуацію ще важливо говорити про те, що Добрий - це не той, хто повинен дозволяти близьким робити з ним все, що близькі захочуть.

Добрий повинен вміти захищатися. Це дасть розуміння вашій дитині про кордони, які не можна порушувати.

Якщо з дітьми про це не говорити, то вони можуть скидати агресію на тих, на кого зараз «можна».

Треба проговорити і те, що не всі люди, котрі народилися у країні-агресорі - погані. Що і там є люди, котрі поважають позицію інших.

Якщо про це мовчати, то, наприклад, в іноземних школах, де є діти з Росії, до них можуть ставитися дуже вороже і ображати тільки за принципом національної належності.

В інформаційному полі малеча зчитує переживання дорослих. Вони чують, як ми комусь телефонуємо, хвилюємося, допомагаємо.

Ми відповідаємо за те, що будуть робити діти. То пiдсумую.

- Запобігти вираженню агресії на інших.

- Довести, що відчувати різні почуття нормально.

- Але поводити себе агресивно до інших не можна.

- Щоб не робили в ситуації агресори, ми повинні захищатися та залишатися людьми. Бо достойно поводимось ми не для когось іншого, а для самих себе.

І пам’ятайте що краще спілкуватися запитаннями. По мірі того, як дитина щось у вас починає запитувати перш ніж відповісти, поцікавтеся:

- А що ти про це знаєш?

Чого у розмові НЕ РОБИТИ, якщо ваші ПОГЛЯДИ НЕ СПІВПАДАЮТЬ:

- нападати на дитину,

- критикувати її почуття,

- принижувати погляди,

- не доводити, що тільки ви правий.

ЩО РОБИТИ:

- Прояснювати.

- Чому ти так думаєш?

- Де ти це почув?

- Давай ще подумаємо.

- Давай проаналізуємо.

Якщо не ставитися до дитини, її почуттів та поглядів з цікавістю та повагою, то ми можемо тим самим розірвати зв‘язок.

Бо саме через відверті щирі розмови і будується міцний зв’язок і теплі відносини.

Автор: Iuliia Kuzmenko

Masz newsa, zdjęcie lub filmik? Prześlij nam przez dziejesie.wp.pl
d162y8y
d162y8y