Як Україна перемагає у війні в соціальних мережах
Після майже восьми місяців війни ситуація на фронті залишається невизначеною. Українські сили продовжують контрнаступ, але російська армія на багатьох ділянках все ще зберігає суттєвий тиск.
Утім, в інтернеті ситуація - однозначна.
"Це нація мемів", - каже Олена, київська підприємиця, яка керує командами волонтерів у соціальних мережах.
"Якби це була війна мемів, ми б вже перемогли".
Олена - несправжнє її ім'я. Через делікатний характер роботи, яку вона та її команда виконують від імені міністерства оборони України, вона побажала залишитися анонімною.
Її команда працює цілодобово, протягом годин реагуючи на новини з усієї країни. Вони створюють ефектні відео, часто з музичним супроводом, для аудиторії як всередині країни, так і за кордоном.
Так само як президент Володимир Зеленський готує промови до іноземних парламентів з урахуванням місцевої історії та культури, так і міжнародна команда Олени, яка складається з п'яти людей, орієнтується на свого споживача.
У червневому відеоролику з подякою Великій Британії за військову допомогу з'являються зображення Шекспіра і королеви Єлизавети, Девіда Боуї та британського автогонщика Льюїса Гамільтона. Під музику англійського композитора Густава Холста та гурту The Clash показана в дії протитанкова зброя, надана Британією.
Рішення президента Франції Еммануеля Макрона поставити в Україну гаубиці Caesar зустріло відео, у якому сказано: "Романтичні жести мають різні форми".
Кадри з червоними трояндами, шоколадними цукерками, краєвидами Парижа, а потім зброєю - міняються очікувано під звуки Je T'aime Moi Non Plus Сержа Генсбура та Джейн Біркін.
Це іронічний натяк на броманс Макрона і Зеленського.
Олена каже, що одне з її улюблених відео - це ролик з подякою шведському уряду за фінансову і військову допомогу Україні.
Як нескладно здогадатись, відеоролик супроводжує пісня "Абби" Money, Money, Money.
Defense of Ukraine Завдяки зусиллям команди твіттер міністерства оборони зараз має 1,5 мільйона підписників в усьому світі. Деякі відео мають понад мільйон переглядів.
Найуспішніше відео команди вийшло в серпні після кількох таємничих атак на російські цілі в анексованому Криму, воно набрало 2,2 мільйона переглядів. Відео висміює росіян за те, що вони поїхали у відпустку на півострів, ролик створений під пісню Bananarama Cruel Summer.
"Головна ідея - донести до міжнародної аудиторії, що Україна справді здатна перемагати, - каже Олена. - Тому що ніхто не хоче інвестувати у невдах".
Інша команда Олени веде більш підривну роботу. Їхнє завдання висвітлювати втрати Росії у війні та деморалізувати російських загарбників.
Орієнтація на російську аудиторію
З великою кількістю відеороликів у соцмережах, які зображують російські військові невдачі, команді не бракує матеріалу. Але методом проб і помилок вони дізналися, що працює, а що ні.
"Ми почали виставляти трупи росіян, - каже Олена. - А потім ми зрозуміли, що насправді це не спрацювало. Це лише об'єднало їх проти нас".
Тоді команда спробувала звернутись до совісті російських солдатів, показуючи їм зображення загиблих українських мирних жителів. Знову, здавалося, реакції не було.
"Ми зрозуміли, що вони насправді пишаються цим. Вони зовсім не засуджують це, - каже вона. - Ми зрозуміли, що нам потрібно знайти більш вишуканий спосіб достукатися".
Defense of Ukraine Тепер волонтери ретельно вивчають російські соціальні медіа-платформи, намагаючись виявити чутливі місця в окремих частинах країни.
"Якщо ви робите контент для Саратова, ви повинні знати, що відбувається в Саратові, - каже Олена. - Якщо аудиторія у Нижньому Новгороді, треба розуміти, що актуально там".
Вплив цієї роботи оцінити непросто, але нещодавня мобілізація Путіна дала волонтерам багато матеріалу для роботи.
"Ми чекали на мобілізацію, - каже Олена. - Ми знали, що це буде для них дуже деморалізуючим".
Найбільше матеріалу можна знайти у телеграм-каналах. Олена називає соціальну платформу "Диким Диким Заходом".
Волонтери, які надають матеріали для міністерства оборони, є лише маленькою частиною величезної, енергійної, палко патріотичної спільноти, яка реагує на події на місці, іноді з неймовірною швидкістю.
AFP Деякі телеграм-канали мають величезну кількість підписників.
Один із них під назвою "Український наступ" має 96 485 підписників. Його гасло - "боротьба на передовій інформаційної війни з 2014 року".
Канал публікує новини на військову тематику, "тролить" Москву та часом критикує західні ЗМІ (зокрема BBC).
Як і в більшості інших каналів, його адміни не цураються зображень з мертвими або вмираючими російськими солдатами.
Нещодавній вибух на Керченському мосту збурив хвилю відео, жартів і мемів від української інтернет-армії.
Утім, країна не перетворилася на націю цифрових ніндзя за одну ніч. Вісім років війни на Донбасі дали людям багато часу для вдосконалення своїх навичок, від протидії дезінформації до поширення гумористичного контенту, покликаного підняти моральний дух.
Ігор Соловей, керівник Українського центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, говорить про рідкісний збіг офіційних і народних настроїв.
"Ми, можливо, вперше в історії стали свідками, коли громадянське суспільство довіряє державі та допомагає їй", - каже він.
"Збройні сили займаються своїми справами, а суспільство самостійно створює контент, меми, креатив. Бо кожен відчуває відповідальність за своє майбутнє".
А чим відповідає Росія?
Дивно, але враховуючи репутацію Росії щодо армії кремлівських ботів, російська відповідь на український наступ у соцмережах досить скромна.
Раніше цього місяця двом відомим російським пранкерам таки вдалося переконати міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу, що він розмовляє з колишнім послом США в Москві Майклом Макфолом.
Російські державні ЗМІ транслювали уривки розмови, в яких пан Кулеба нібито визнав, що Україна несе відповідальність за нещодавні атаки в Криму та Росії, хоча цей пранк влаштували ще до вибуху на Керченському мосту 8 жовтня.
Якщо Росія справді має таку ж винахідливу інтернет-армію, то де її робота? Олена каже, що бачила мало ознак цього.
"Нічого цікавого росіянам не вдалося придумати, - каже вона. - Ні гумору, ні краси. Ні болю. Ні співчуття".
Пол Адамс BBC News, Київ