Жінки не можуть спати, діти плачуть на звуки битого скла. Що таке флешбеки та як радити собі з травмами?

Анна Подласка, WP Kobieta: Які подразники можуть викликати симптоми посттравматичного стресового розладу? Що може стати спусковим механізмом, поверненням до пережитої травми в контексті людей, які втекли з постраждалої від війни України і нині проживають у домівках наших земляків.

Агнешка Мосціцка-Теске, психологиня, терапевтка, кризова інтервентка, викладачка Університету соціальних і гуманітарних наук у Познані: Будь-який подразник, який нагадує якийсь елемент травми, наприклад, звук, запах, миготіння світла, може викликати важкі спогади. В результаті людина, яка переживає посттравматичний стрес, може відчувати велике збудження і напруження. Пацієнти описують їх як стиснення в горлі, сильне серцебиття, стискання в животі, різкий біль у м’язах. Другий рівень реакції – це порушення пізнавальних процесів, труднощі з пам’яттю, концентрацією уваги і так звані флешбеки.

Що таке флешбеки? Такі спалахи спогадів, що пов'язані з травмою, з психічними розладами.

Це дуже сильне відчуття, яке майже на сто відсотків реалістично відображає те, що ми пережили під час травми. Людина, яка має флешбеки, бачить і чує подібні образи і звуки, як під час травми, відчуває сильні і важкі емоції, такі як жах, сильний страх або відчуття роздратування, гніву, люті.

Як з цим боротися? Чи можна мати ілюзію, що це саме пройде, що час вилікує всі рани?

Можна припустити, що протягом першого місяця після травми людина має право відчувати різні сильні реакції, це природна реакція на стрес. Однак якщо вони тривають довше і з часом не заспокоюються – можливо, ми маємо справу з посттравматичним стресовим розладом і тоді потрібна допомога фахівців.

Якщо розлад розвинувся, ризиковано залишати його в спокою та думати про те, що він пройде, що якщо ми перебуваємо в дружньому середовищі підтримки, час загоїть рани. У більшості людей, коли пакет симптомів зберігається через місяць після травматичної ситуації, потрібно звернутися за допомогою до фахівця. Якщо не лікувати, наслідки посттравматичного стресового стресу триватимуть і поширюються на різні сфери життя, наприклад, на навички міжособистісного спілкування, роботу, соціальні стосунки, повсякденну діяльність та подолання проблем.

Підсумовуючи, коли звертатися за допомогою до психотерапевта, психіатра чи психолога? Чи є дедлайн?

Самостійно ставити діагноз не рекомендую. У людей, які пережили травматичні події, крім ПТСР, можуть розвиватися невротичні розлади, депресія та розлади адаптації. Тривалість може бути попередженням і визначальним фактором, що вам потрібна допомога.. У психіатрії та психології кажуть, що зазвичай потрібен місяць, щоб оговтатися від катастрофічних змін у житті.

Один із тих, хто прийняв родину з України, розповів, що дитина сильно плакала та кричала у відповідь на гучні звуки, тобто на розбите скло. У іншої жінки кілька днів болів живіт і вона не могла спати. Розумію, що в першу чергу потрібно приділити час, чи варто запитати про щось додатково?

Ми повинні бути особливо чуйними та пильними до людей, які мали психічні розлади. Якщо хтось скаже, що в Україні він лікувався від депресії, тривоги чи приймав заспокійливі препарати після якоїсь катастрофічної події, є ризик, що проблема зі здоров’ям може виникнути знову.

У випадку здорових людей джерелом знань і підказкою можуть стати родичі біженців. Є жінки, які раніше, наприклад, були активними та соціальними, а тепер уникають контактів, дистанціюються, мовчать, приголомшені, плачуть, не виходять з кімнати, не мають мотивації займатися службовими справами, діяти. Це ті елементи, які можуть викликати занепокоєння.

Забути про травми можна, наприклад, через алкоголь. Чи варто пропонувати випити людині в кризовому стані, яка стикається з ПТСР? З добрими намірами, бажаючи когось підбадьорити, розслабити, чи ми можемо сприяти погіршенню ситуації?

Багато людей схильні боротися зі стресом за допомогою алкоголю. У нашій культурі це асоціюється з розслабленням. На жаль, все навпаки, і наука це говорить роками: алкоголь руйнує мозок. На фізичному рівні це може змусити нас почуватися розслабленими, менш напруженими, але це помилкове враження, оскільки воно спричинене порушенням регулювання багатьох функцій організму.

Крім того, ми ніколи не знаємо, як відреагує нервова система. Тривога може закінчитися,страх посилитися. Те, чого ми можемо не усвідомлювати, іноді є дорогою до залежності. Після травматичного досвіду втечі з війни людина може відчути полегшення після вживання алкоголю і захоче це повторити.

Чи використовуються психоактивні речовини при лікуванні посттравматичного стресу?

Так. Але важливо не застосовувати фармакотерапію відразу, без чітких показань – необхідно дати спрацювати природним механізмам психічного імунітету в перший час після травми. Виняток становлять ситуації людей із груп підвищеного ризику, про які я вже згадував.

Ніч є найгіршою для людей із кризою психічного здоров’я. Вночі біженці переживають свою травму. Ви реагувати? Або краще дозволити виплакатися і не втручатися?

Реагуй і плач. І це не парадокс. Для тих, хто пережив травму, дуже важливо не залишатися на самоті. Важливо бути поруч і надавати підтримку. Після травми це запобігає розвитку ПТСР. Коли ми чуємо плач за стіною, ми можемо сісти поруч, запевнити, що ми є, дозволити поплакати. Ми часто боїмося важких емоцій і замовчуємо їх. Ми говоримо: «не плач», «скоро все закінчиться, побачиш», «не сумуй більше», «не впадай у відчай, треба діяти». Замість цього скажемо «Я тут», «Я буду з тобою».

Як запобігти розвитку в людини, яка приймає, допомагає, підтримує біженців – до психологічних ускладнень? Багато людей вже відчувають соматичні симптоми тривоги і стресу, бояться за майбутнє. Ситуація вимагає від нас підтримки тих, хто тікає від війни, хто має більш термінові потреби. Однак про себе потрібно пам’ятати.

Так, люди, які тікають від війни, мають негайні, гострі потреби. Важливо, щоб вони знайшли допомогу. У свою чергу, для помічників важливо бути активними в надзвичайній ситуації. Підтримка інших допомагає впоратися з тривогою, яка виникає через уяву загрози. Ключем до допомоги є між іншим турбота про свої сили, відпочинок, сон і їжа.

Автор - Anna Podlaska

Переклад на українську - Vladyslav Yatsenko