Андрій Данилко: "Ми придумали "оскорблялки від Сердючки" для Путіна"

Гроші від продажу, а це 250 тис. фунтів (284,4 тис. доларів), підуть на потреби реабілітаційного центру Superhumans на Львівщині.

В інтерв'ю ВВС Андрій Данилко розповів, звідки в нього з'явився автомобіль Мерк'юрі.

Також український артист, який часто до війни гастролював в Росії і був там надзвичайно популярним, пояснив, як зараз ставиться до сусідньої країни та її президента, а також чи планує і надалі писати російськомовні пісні.

• Джамала: "Ніколи не думала, що я, співачка, буду просити зброю"
• Ірена Карпа про російську культуру: "Це культура ґвалтівників і крадіїв, і жодним Толстоєвським це не припудриш"
• Гумор проти ракет. Як Україна жартує під час війни

"Фредді був би радий..."

ВВС: Розкажіть про Ролс-Ройс Фредді Мерк'юрі. Багато хто здивувався, що він у вас взагалі був. Як ви його знайшли, купили і чи не шкода вам тепер його продавати?

Ви знаєте, мені дуже незручно відповідати на ваше запитання, я вам чесно скажу. Я зовсім не хотів би давати якісь коментарі щодо продажу цієї машини. Мені незручно.

Я свого часу не хотів, щоб знали, що я купив цю машину. Я навіть був у Савіка Шустера в ті часи, коли її придбав, і мені треба було пояснювати. Бо люди почали писати коментарі: типу що це за барські замашки? Що це він купує машину, коли люди не мають змогу купити продукти.

Я був дуже здивований. Тому що акція була направлена на те, що я купую цю машину і ми мали б подарувати її від України для музею Фредді Мерк'юрі в Лондоні. Я дуже хотів, щоб ця машина залишилася на батьківщині у нього, але такого музею не виявилося. Це все була брехня. І я був в такому, знаєте, розпачі - я не знав, що робити.

Адже автомобіль потребує певного обслуговування: це парковка, це все дуже великих грошей коштує. І вона на парковці простояла майже 15 років.

У мене була ідея її привезти сюди, у палаці "Україна" її поставити в фойє - і це був би перший такий раритет для виставки. Або, скажімо, для сучасного музею, де висіли б якісь речі відомих людей. Мені здалося, що це була непогана ідея, але це все було складно. Машина має праве кермо. І її не сприймають як раритет, її сприймають як засіб пересування.

Я вирішив виставити машину на аукціон, щоб не платити за ці всі парковки, і щоб ця машина принесла користь. Про це знає і сестра Фредді Мерк'юрі, і племінник, який нам телефонував, щоб дізнатися історію цієї машини.

Мені здається, що Фредді був би дуже радий, що саме ця машина принесе комусь користь. І менш за все я хотів би, щоб це виглядало як якась піар-акція. Бо я не хотів давати коментарі - є факт, що у мене була ця машина, я її виставив на Сотбіс і не дуже хотів би коментувати. Мені дуже незручно. Я зараз навіть підбираю слова. Розумієте мене?

ВВС: Розумію абсолютно. Але мені здається, що це також має привернути увагу до потреби далі збирати гроші на допомогу…

Дивіться, я це роблю, звичайно. Тому ми спілкуємося. І люди, можливо, не дізналися б інакше про центр Superhumans. Адже зараз дуже багато фондів збирають кошти. І люди, відверто кажучи, не звертають уже так багато уваги.

У Queen є дуже велика база шанувальників в усьому світі. І я розумію, що саме продаж цієї машини приверне увагу до створення такого центру у Львові.

ВВС: Чи правда, що аукціонний дім Сотбіс не буде брати відсотку з продажу цієї машини?

Так, Сотбіс відмовився від своїх 15% від продажу цього автомобіля, цього лоту.

"Ми придумали "оскорблялку" для Путіна"

ВВС: Чи можете ви розповісти, що особисто ви пережили, коли почалося повномасштабне вторгнення? Чи ви їздили до ЗСУ за цей час? Наскільки часто до вас звертаються люди по допомогу, з чим звертаються?

Мені дуже складно відповідати на такі питання. Це, звичайно, так. Кожен день проводиться якась робота. Я вважаю, що це така закулісна робота і вона ведеться. Ми почали навіть виїжджати в такі невеличкі тури, де намагаємося підняти настрій нашим людям, які десь за кордоном, які сумують за Україною і їм хочеться якось відволіктися.

Я теж вагався. Думав, ну як виходити на сцену? Зараз такий час, а у нас такий жанр розважальний, треба знайти точну інтонацію. Мені здається, я її знайшов, цю інтонацію. Люди підспівують, дурачаться і кажуть, що "ми давно не були на чомусь позитивному". Людям не вистачає позитиву.

ВВС: Ви сказали, що сподіваєтесь, що кінець війни відбудеться скоро. Це спроба бути оптимістом чи ви справді внутрішньо вірите, що це скоро завершиться?

Це і спроба бути оптимістом, і десь у мені прокидається Арестович, який каже - ну, "два-три тижні". Знаєте, все-таки коли у вас з'являється якась посмішка, виникає якийсь гумор, воно здається трохи дивно, але я кажу, що гумор розряджає оцю напругу, яка існує зараз.

Ви не розумієте, яка велика кількість людей приходить на концерти, у яких внутрішня депресія.

ВВС: Що би Вєрка Сердючка сказала Володимиру Путіну, якби мала таку можливість?

Я йому це сказав давно - і Сердючка, і Данилко. Ми придумали такі під час війни "оскорблялки від Сердючки". І там співає весь зал.

Ми кажемо: "Путін", а вони кричать: "Шоб ти здох!". Навіть писали блогери, що це у нас якийсь шаманський обряд. Ну, людям же тільки дай, вони придумають все за тебе. Це ніякі не обряди, але якщо це спрацює, я буду дуже радий, я цього дуже хочу. Як і вся Україна, як і весь світ.

ВВС: А своїм російським колегам, якщо так ви можете їх назвати, що б ви сказали?

Зараз не на часі, я не спілкуюся ні з якими російськими колегами.

Якісь були колеги, я з ними і тоді не спілкувався в такому обсязі, як це здається. Це були якісь там зустрічі "привет-пока". От і все. Я жив весь час в Києві і там з'являвся як гість.

Але я вам скажу, ті люди, які в той час у мене викликали якесь почуття довіри до них, людської такої, вони такими й залишились. А ті, що викликали у мене інші почуття, такі, знаєте, "хитрожопі" артисти - то так воно і є. І я дуже хочу побачити, що вони будуть казати після нашої перемоги.

Я думаю, це буде: "Нас заставили! Вы не понимаете, в каких мы условиях были!". Я уявляю ці тексти.

Мені чому не було важко? Я ніколи не був на такому ланцюжку, я не був на контрактах якихось там каналів, у мене цього не було. Я був дуже вільний, і це дуже дратувало всіх начальників - Ернстів і Добродєєвих, і всіх на світі.

ВВС: А якщо говорити про Пугачову, Галкіна та інших, які виїхали з Росії? Якщо повертатися до них як до персоналій - наскільки достатньо вони зробили для антивоєнних настроїв? Чи могли вони зробити більше?

Я не знаю. Це такі дуже стандартні питання. Повинні цим займатися політики. Це артисти, що ви від них вимагаєте? Вони висловили своє ставлення, свою реакцію - вони нічого не можуть змінити. Вони собі створили купу проблем, той же Максим, і вони виїхали з країни.

Я розумію, що поки буде Путін, вони туди не зможуть повернутися. І їм було що втрачати.

Я вважаю, що це основна проблема тих людей, які були при владі. Як вони вибудовували свої стосунки.

От як можна було допустити, що в нашому українському уряді існують зрадники, які мають російські паспорти? Як це могло бути? Хто це має контролювати? Алла Пугачова повинна контролювати чи я? А ви у нас питаєте, що вони зробили для цього. Максимально, те, що вони могли зробити, вони зробили.

ВВС: Як ви ставитеся до настроїв в українському суспільстві? З одного боку, це градус ненависті через все, що відбувалося. З іншого боку, чи справді українське суспільство відмовилося від російської культури - репу, чи популярної музики? Чи в реальності люди продовжують собі слухати це, тільки більш непомітно, в навушниках?

Звичайно, є і таке, і таке. Якщо люди хочуть слухати, вони будуть слухати. Звичайно, все перейшло в велику ненависть, і вона зрозуміла.

Зараз коли у мене питають також російські ЗМІ, типу, Андрію, скажіть, чи можливе якесь примирення чи повернення? Я зараз цього не бачу зовсім. Однозначно, я не бачу цього.

Але стосовно мови або пісень, я за те, що треба слухати талановите. Якщо воно написане бездарно українською мовою, то я це слухати не буду тільки за те, що воно написане українською мовою. Треба слухати талановите.

І таких маса артистів, які виконують талановиту музику з талановитими текстами, зі своєю якоюсь там позицією. І я за це, тільки талановите. А якщо людина одягла вишиванку і українською кон'юнктурно співає про війну і на цьому заробляє якісь собі дивіденди, а таких дуже багато, то вибачте, ні. І я це бачу.

За ці роки спілкування з людьми я можу відрізнити фальш від не фальшу. Настільки багато театру на сцені, що в житті мені його не треба.

Я дуже скромно одягаюся, ви ж бачите, в чому я ходжу - чорненьке одягнув таке, не марке. Мені не треба брендів, мені не треба це зовсім. Але те, що стосується сцени, мені потрібно, щоб це було свято, щоб людям підняти настрій.

Так, у нас звучать пісні і російською мовою, але це пісні, які виконувались в ті часи, коли все було добре, коли були ці вогники, якісь мюзикли, які люди дуже любили, вони повертаються в той час, у них там були свої якісь спогади.

Звичайно, коли б я зараз зробив реліз російською мовою, то це було б як мінімум "странновато". Але у мене дуже багато пісень, які, мені здається, в сто мільярдів разів кращі по змісту, по мелодиці, по настрою.

Мені українська мова в текстах Сердчюки звучить комфортніше, ніж в сучасних (текстах деяких інших виконавців - Ред.). Ви знаєте, я слухаю деякі пісні, вибачте, і ніх.. (нічого - Ред.) не можу зрозуміти. От я слухаю і не можу вловити якусь нитку - про що це.

Якийсь набір штампованих фраз. Так, це українською. Але це у мене нічого не викликає. Бо мене дратують такі дуже кон'юнктурні речі: от зараз напишу про оце, тоді мене поставлять на радіо. Мені здається, це жахливо.

ВВС: Як взагалі український шоубізнес змінився в плані прибутків? Наскільки йому зараз важче через війну і як він буде розвиватися?

Я зараз теж в такому пошуку, який це може мати розвиток і як це правильно зробити. Як було раніше, не буде. Я бачу, як багато артисті в шоці, у них така внутрішня паніка. Я бачу цю паніку і вважаю, що треба заспокоїтись в цьому плані. Треба створювати новий матеріал.

Якщо у вас був російськомовний матеріал, який був дуже популярний, я не бачу логіки від нього відмовлятися. Ти не можеш зробити новий матеріал за пів години і повністю записати якийсь альбом, який зараз би підспівували люди. На це потрібен час. І я теж намагаюсь перейти на українську. Мені не завжди це просто. Але я намагаюся, і у мене краще і краще це виходить.

Зараз в шоубізнесі мене обурює, коли кажуть, що артисти повинні виступати безплатно. Почекайте, у нас це така ж професія, як у журналіста, таксиста або у касирки в "Ля Сільпо", вибачте.

Мені ніхто не дає безкоштовно хліб або продукти. Я плачу за світло. І це така ж професія. Я не розумію, чому це артисти виступають безплатно? Вони повинні виступати і заробляти - в них колективи, у них сім'ї. Це дуже дивна якась історія.

Я вважаю, що повинні бути концерти, де якусь частину прибутку перераховують в якісь фонди або на якісь точкові речі. Я люблю більше таке, я з фондами не дуже працюю.

Зараз у нас клініка, центр медичний Superhumans. І всі ці концерти, які ми плануємо і в Америці також, будуть в підтримку будівництва цього центру. От я бачу в цьому якусь місію, якийсь сенс.

"Треба бути добрішими...Навіть до ворога"

ВВС: Ви сказали, що нашим людям потрібен оптимізм. А ви самі як оптимістом тримаєтесь, що вам допомагає в цей час?

Ну от я така людина, ви розумієте… В тяжкі для себе моменти, а у мене так життя склалося, що мене весь час били - психологічно або журналісти. Весь час у мене не було змоги, як кажуть, "почивать на лаврах". У мене такого не було.

Що ти не зробиш, на це дивилися під якимось мікроскопом - що він мав на увазі, що це він сказав? Вони весь час копалися, хоча якогось смислу, про який я чув від людей, які робили якісь огляди, я навіть не вкладав. Росія теж почула в "лаша тумбай" в 2007 році "раша гудбай", так? От дивіться, збулося.

ВВС: Мені здається, що ви, через те, що у вас ніколи не було все просто, насправді говорите дуже не конформістські речі. Ви кажете, що через такий великий градус ненависті ви примирення поки що не бачите, чи можете ви уявити, якою буде Україна після війни? Усі ці травми величезні - Бучі і багатьох інших міст - як із цим жити взагалі?

Ви знаєте, я на це питання відповім дуже коротко. Мені здається, що треба бути добрішим. Я бачу, стільки агресії. Сидять якісь там блогери, ведуть якісь стріми. Дуже багато людей кажуть дуже для мене зрозумілі і якісь правильні речі, але стільки агресії стосовно якихось там артистів.

Вони наче чекають, щоб хтось спіткнувся. Щось там сказала Полякова - і давай "ату Полякову"! От там щось сказала Маша Єфросініна - і давай "ату Машу Єфросініну"! Але чого ви не кажете, скільки вони роблять зі свого фронту. Ну, звичайно, вони можуть помилятися, десь щось не те сказати - як і я, як і ви, як і всі ми. Але це так піднімається…

Я сам дивуюся, як якісь образливі формулювання з'являються щодо людей, які дуже багато зробили, допомагають коштами. І я всім бажаю - ми всі не святі, звичайно - я всім бажаю, щоб ми були добріші.

Ну будь ти добрішим! Ну так і хочеться взяти молоток і когось бахнути по голові, щоб у нього там ті шаріки встали на свої якісь місця. Але, мені здається, що саме доброта дасть якесь розуміння. Доброта, вибачте, навіть до ворога. Навіть до ворога.

ВВС: На цьому моменті на вас можуть посипатися такі коментарі…

Послухайте, вони посиплються - і пішли вони на х*й! Вам зрозуміло це? Зі своїми коментарями. Хай слухають те, що я маю на увазі.

І допоможіть комусь. Нехай у вас буде машина Фредді Мерк'юрі, то ви її продайте.

Тетяна Харченко ВВС News Україна

Андрій Данилко: у пісні Верки Сердючки я завжди вкладав певний сенс