Антон Тимошенко: "Стендап вийшов з укриття разом з українцями"

З Антоном нам вдалося поспілкуватися під час його благодійного європейського стендап-туру "Жартую", в рамках якого він провів кілька аншлагових виступів в Українському домі у Варшаві.

Серйозно про веселе розитав у стендапера Антона Тимошенка редактор VPolshchi Marian Savchyshyn

Вітаю Антоне! Як з’явилася ідея займатися стендапом?

Мені подобалось жартувати ще з шкільних часів. Я заважав вчителям проводити уроки та розважав однокласників. Після закінчення школи я вступив до Університету імені Тараса Шевченка, де я виступав в університетській команді КВК. Надихнувшись Джорджом Карлінгом я почав виступати сольно. Мені дуже сподобалось і я вирішив спробувати винести мої виступи за межі Університету. Не одразу все склалося, мені довелося брати паузу. Декілька місяців я писав та працював над текстами. Але все вдалося і я зрозумів, що це мені подобається.

Стендап - це свобода та вираження себе. Найбільш вільний та чесний жанр комедії. І саме тому мені захотілося займатися ним далі.

Твоя філософська освіта допомагає чи заважає Тобі працювати в стендапі?

Швидше вона мені заважає. Коли забагато думаєш усе робиться довше. Я навіть трохи заздрю людям, які мало думають, адже вони собі просто живуть не думаючи. За них усе вирішують. Як от росіяни, за котрих все вирішує їхній «Бог» Путін. Це, насправді, дуже комфортне життя. Мені доводиться дуже багато думати і це мені супер-заважає. Але, звичайно, без цього не з’явиться якісний стендап. Працюючи над текстами для стендапу я досить багато думаю. Відпрацьовую різні ситуації та рефлексії, аналізую все. Як казав Рене Декарт: «Я думаю, отже, я існую». Тому мені доводиться думати та сумніватися, щоб знаходити цікаві та відповідні рішення. Філософська освіта мені в цьому допомагає, але також заважає, бо думки забирають багато часу.

Чи стендап можна вважати новим явищем у всьому світі?

Новий він для нас, адже стендап з’явився в Україні відносно недавно. У світі він існує досить давно і має свою історію та напрямки. В США та Великобританії стендап розвивається вже близько 80 років.

Чи в Україні, отримуючи свою популярність, стендап боровся за глядача з іншими явищами комедійного жанру?

Так, боротьба за аудиторію тривала та постійно триває. Стендап не такий вже і новий жанр в Україні, адже існує та розвивається уже майже 10 років. Проте, навіть зараз, на своїх виступах, я прошу аплодувати тих глядачів, які вперше прийшли на стендап, завжди аплодує пів залу. Нові люди постійно йдуть знайомитися з цим явищем, а це свідчить про те, що стендап розвивається. Він буде розвиватися й далі і ставати ще цікавішим.

Ситуація з іншими категоріями комедійних жанрів в Україні нагадує монополізм. Відомі українські комедійні проєкти, котрі вже існують багато років, не мають змоги розвиватися та рухатись далі так продуктивно, як це робить новий та вільний стендап. До нього приходить новий людський комедійний ресурс, який приваблює свобода жанру, відсутність редактури та вільність. І ось це, так зване, «Козакування в комедії» є основним лейтмотивом, який спонукає цікавитися ним. Робить його таким популярним.

Багато думок схиляються до того, що з початком вторгнення Росії збільшився попит на український культурний продукт і це викликало збільшення цікавості також до стендапу. Така тенденція справді існує, але варто також пам’ятати про важку працю та вклад стендаперів у розвиток цього жанру. Я вважаю, що саме вона, у більшій мірі, і є відповідальною за ріст популярності стендапу. Який вже утвердився, як серйозний конкурент для інших гравців на ринку та продовжує розвиватися далі.

Як зареагував український телерадіопростір на стендап та ріст його популярності в Україні?

Багато хто з представників телебачення боявся стендапу, а навіть досі продовжує його боятися. Мислячи стереотипно, що ніби, стендап - це матюки та чорний гумор. Але, це не так. Люди часто використовують нецензурні вирази в житті і немає нічого дивного в тому, що хтось з артистів, використовує їх у своїх виступах. Знецінювати стендап до рівня нецензурщини досить неприємно і неправильно.

Відбуваються спроби адаптувати або змінити стендап до якигось уявних очікувань телевізійних менеджерів. Редагувати його та змінювати на догоду їхнім потребам.

Термін «Комік» часто вживається у негативному контексті. Стендап є високоінтелектуальним жанром, чи вважаєш Ти себе борцем за відновлення справедливого значення цього терміну?

Досить часто словам «Комік» чи «Клоун» надається негативний сенс та значення.

Є такий відомий англійський комік Річар Херрінг у якого є виступ, який називається «Вуса Гітлера». Ось, у ньому, він розповідає, що чіпляє їх для того, аби повернути їм попереднє комедійне значення. Перед Гітлером такі ж вуса носив Чарлі Чаплін і вони були своєрідним символом комедії. З появою Гітлера ці вуса стали символом нацизму. Це один з прикладів того, як коміки у всьому світі борються за комедію та сенс слова «Комік». Я також постійно борюся за комедію і повернення терміну «Комік» його натурального позитивного значення. Я помічаю, що поступово ситуація з розумінням цього слова у його вірному значенні покращується. Також мені хочеться вірити, що я борюся за затвердження української комедії, як якісної та конкурентної у всьому світі. Англійський стендап довів, що гумор може бути популярним далеко за межами країни звідки він походить. Я вважаю, що українська комедія також може бути популярною у всьому світі. Адже наше почуття гумору є досить оригінальним та цікавим.

Якою була реакція українських стендаперів на вторгнення Росії?

Стендапери одними з перших почали виступати та підтримувати українців. Ще під час того, як російські війська атакували Київську область, вони записували перші відео з бомбосховищ та укриттів. Після того, як були звільнені усі міста на Київщині, саме стендапери першими почали виступати перед людьми та допомагати ЗСУ і постраждалим від війни. Це був чи не єдиний розважальний контент на той час і він закріпив за стендаперами реноме готових працювати за будь-яких умов.

Як вплинула війна на український стендап?

Мені здається, що він став більше патріотичним. В ньому з’явилося більше «Чорних тем». Адже, коли ти живеш в стані постійної загрози та воєнних умов то відбувається сублімація цього у жарти. З’явилося значно більше україномовного та патріотичного стендапу. Багато політичного та воєнного з’явилося в стендапі. Я стараюся не зловживати цим, адже, якщо стендап перетворюється на збір лозунгів то він має усі шанси стати нецікавим людям. Він тоді перестає розвиватися у комедії.

Якщо розглядати зовнішню складову стендапу, то з впевненістю можна стверджувати, що війна підштовхнула його до виходу за межі України та він став одним із рупорів мобілізації підтримки України. З’явилася можливість за допомогою стендапу підтримувати наших солдатів та біженців.

Можна сказати, що стендап вийшов з укриття разом з українцями.

Український стендап витіснив російський з українського ринку. Чи важко працювати після них?

Російський стендап отримав свою популярність в тому числі завдяки потужній фінансовій та рекламній підтримці. Там він просувався на телебаченні та в нього постійно вливалися інвестиції. Багато років там знімалися телевізійні стендап-шоу. Їх поступово робили популярними у Інтернеті. Таким чином вони отримали свою популярність також і серед деяких українців.

Російський стендап-продукт був краще оформлений технічно. Над цим працювало багато різних служб та залучалося фінансування і тому він краще поширювався та продавався. А український стендап, маючи якісніший та актуальніший зміст, не мав можливості задіювати таку підтримку. Коміки починали робити все власними силами та власним коштом. Важко було конкурувати з російським стендапом в таких умовах.

Чи український телерадіопростір зараз готовий розвивати та підтримувати український стендап?

Мені здається, що поки що не готовий. Якщо брати приклад з цієї ж Росії, то там є такий розважальний телеканал ТНТ, який долучився найбільше до розвитку та популяризації російського стендапу. В Україні поки не сформувався такий розважальний ресурс, який оперував би якісним комедійним контентом. Я поки не бачу такого каналу в Україні. Звичайно маємо тенденції і певні кроки в цьому напрямку вже робляться. Але це не відбудеться швидко.

Є один з вийнятків, коли потенціал стендапу був адекватно оцінений менеджерами «Телерадіо» сегменту.

Це радіо-шоу «Гомін Аут» на радіо «Промінь», яке разом зі мною співтворять Єгор Шатайло та Настя Зухвала. Там адекватно оцінили потенціал та місію стендапу. Цей проєкт вже мав три сезони і користується великою популярністю.

Чи запрошують стендаперів виступати на розважальних заходах чи концертах?

Так, все частіше це відбувається. Оскільки стендап стає популярним серед людей його хочуть бачити на різного роду розважальних заходах. Це стосується як концертів так і вечірок. Мене запрошують виступати на різних заходах. Все частіше люди хочуть бачити і чути коміків на концертах.

Комічний досвід президента Зеленського можна вважати певним прокладенням дороги для розвитку комедійних жанрів в Україні і світі?

Що потрібно українському стендапу для виходу на ринки інших країн?

Це в першу чергу - мова. Потрібно, щоб тебе розуміли, щоб не виникало сумнівів з вірності розуміння. У мене був такий досвід. Я створив стендап англійською мовою, який став першим стендапом українського коміка англійською мовою. Він досить цікаво сприймався та розійшовся Інтернетом, зокрема у Твіттері. Після цього з’явилося зацікавлення від іноземних ЗМІ. Було записано досить багато інтерв’ю та коментарів для них. Для мене стало приємною несподіванкою те, що мій стендап англійською зацікавив відомого американського ведучого та коміка Левіда Леттермана. Коли він приїздив до Києва то відвідав нас і я мав можливість з ним поспілкуватися.

Зараз ми працюємо над документальним матеріалом англійською мовою про гумор під час війни. Ми плануємо його презентувати американському ринку.

Також я планую записати концерт англійською, про мої актуальні рефлексії та те, що зараз відбувається в Україні.

Чи Ти хвилюєшся перед своїми виступами? Чи є аудиторії, перед котрими Тобі важче виступати?

Зараз я уже перестав хвилюватися і мабуть став у цьому більше досвідченим. Хвилювання з’явилося тоді, коли я почав виступати перед нашими військовими. Мені було складно готуватися, адже я хвилювався, щоб мої теми не викликали у них негативних реакцій чи асоціацій. Але після виступів перед військовими мені значно легше виступати перед кожною іншою аудиторією.

Хвилювання також буває тоді, коли презентую нові жарти. Я завжди думаю про те, чи вони сподобаються публіці і як вона їх оцінить.

Мені комфортніше виступати перед великими залами. І цей європейський тур, який зараз відбувається дав мені зрозуміти, що моє відчуття хвилювання трансформувалося у впевненість.

Чи є у тебе самоцензура? Можливо перелік тем до котрих ти підходиш обережно або взагалі не використовуєш у стендапі?

Я досить уважно підходжу до так званих «Чутливих тем». До прикладу - це тема війни або ж мовного питання. Якщо жартувати про війну то можна скільки завгодно говорити про росіян-ідіотів і тут не помилишся, але це швидко набридає публіці. А коли пробую йти у самоіронію над українцями, то роблю це дуже обережно. Хтось втратив через війну мало, а хтось дуже багато… Для усіх буде різним сприйняття таких тем та жартів. Я стараюся підбирати такі жарти, щоб вони не викликали у людей образи та одночасно були смішними та гострими.

Для мене стендап-коміки - це сучасні філософи, які розмірковують про життя. Хтось це робить поверхово, а хтось глибше. Це - своєрідна рефлексія пошуків нових кутів зору на звичні речі та явища нашого життя.

Чи Твої рідні та близькі зараз у безпеці?

Я родом з села Приміське, що в Нікопольському районі Дніпропетровської області. Досить неспокійні території з частими атаками росіян. Мені вдалося вмовити моїх батьків та бабусю покинути дім та евакуюватися. Це сталося в серпні, а саме вмовляння забрало мені багато часу. Вони довгий час відмовлялися покидати свій дім. На щастя, зараз вони перебувають у більш безпечному місці. Багато родичів та друзів все ще перебувають там і я постійно за них хвилююся.

Як Ти реагуєш на часті обстріли місця звідки Ти походиш? Твоєї малої Батьківщини.

Це викликає у мене злість. Я починаю злитись. У мене вже минув той етап, коли мені ставало сумно. З кожною такою новиною з Нікополя я стаю більше радикальною людиною у моєму ставленні до росіян. Здавалося, що вже немає куди більше радикалізувати свої погляди, але як виявляється можна ще більше. Я став досить жорстким та безцеремонним у відношенні до них. Якщо хтось з росіян не розуміє, чому є таке ставлення до них серед українців, я особисто готовий повезти їх до Нікополя і показати їм причину.

Якою Ти бачиш роль та місію стендапу в Україні після перемоги?

Місія стендапу не лише в тому, щоб люди посміялися та розважилися. Часто його роль також у тому, щоб зняти соціальну напругу у суспільстві. Зменшити рівень конфлікту чи висміяти його маргінальні сторони або елементи. Я досить добре це розумію та вже починаю готуватися до того періоду, котрий розпочнеться після завершення війни. Є досить різних тем, для котрих варто випрацьовувати певний підхід. Я надіюся, що інші коміки також серйозно віднесуться до цього і професійно підійдуть до тем над котрими жартуватимуть. Та зменшуватимуть градус конфлікту у суспільстві.

Чи український культурний продукт або контент зараз стає якіснішим чи швидше піддається трендам?

Мені здається, що був період, коли він ставав справді якіснішим. Зараз, на мою думку, він стає більше трендовим та піддається тим тенденціям, які диктує ринок та ситуація. Зараз поширене явище «Шараварщини», яка нищить якість та існує на догоду тенденціям. Але це явище вже починає зменшуватися і я вважаю, що в майбутньому вимре цілком в Україні.

Українці краще розумітимуть та обиратимуть якісний культурний контент.

Дякую Антоне за цікаву розмову та бажаю Тобі нових творчих успіхів!

Творчий вечір DakhaBrakha в Українському домі у Варшаві

ONUKA: від усіх українських артистів низький уклін Польщі та полякам

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi