"Дороги до незалежності" - дискусія в рамках серії польсько-українських зустрічей "Спільні справи"

Понад століття тому поляки та українці скористалися історичною можливістю здобути незалежність. Успіх поляків і поразка українців вплинули на долю всього східноєвропейського регіону в міжвоєнний період. Термін "закривавлені землі" стосується всього нашого регіону, але у випадку території, заселеної українцями і розділеної Ризьким договором, 1918-1939 роки принесли людські втрати не менші, ніж під час війни. Тому для українців цей період не був періодом між війнами, а часом боротьби за виживання. Для поляків, з іншого боку, відновлена незалежність стала предметом гордості і фундаментом, на якому повоєнні покоління будували свої надії на відновлення повного суверенітету.

У дискусії про дороги до польської та української незалежності, польсько-український конфлікт та військовий союз 1920 року, а також історичну пам'ять про ці події візьмуть участь два співголови Польсько-української комісії з вивчення взаємних відносин 1917-1921 років професор Ян Яцек Бруський та професор Владислав Верстюк (модератор - секретар Комісії, професор Оля Гнатюк). Роздумами про подібності та відмінності польського та українського шляху до незалежності у 1989-1991 роках поділяться професор Анджей Фрішке та професор Оля Гнатюк (модератор - президент Центру КАРТА Збіґнєв Ґлуза).

У дискусійній зустрічі "Дороги до незалежності" із серії польсько-українських зустрічей "Спільні справи" візьмуть участь:

• Професор Ян Яцек Бруський - історик, викладач Ягеллонського університету, спеціалізується на новітній історії Центрально-Східної Європи. Співголова Польсько-української комісії з вивчення взаємовідносин у 1917-1921 рр. Автор, серед іншого, "Історії України 20-го століття" (з Анджеєм Хойновським), "Петлюрівці. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі в 1919-1924 роках та між прометеїзмом і реальною політикою. Друга Річ Посполита по відношенню до Радянської України 1921-1926.

• Професор Владислав Верстюк - історик, з 1975 року член Української академії наук, з 2022 року гостьовий лектор Ягеллонського університету, співпрацює з Центром Східної Європи Варшавського університету. Співголова Польсько-української комісії з вивчення взаємовідносин у 1917-1921 рр. Автор, зокрема, книги "Махновщина - селянський повстанський рух у 1918-1921 рр.", редактор щорічника "Problemy wywczennia historyi Ukrajinśkoji Rewoluciji".

• Професор Анджей Фрішке - історик, з 1990 року працює в Інституті політичних досліджень Польської академії наук. Автор, серед іншого, O kształt Niepodległej і Poland. Losy państwa i narodu" ("Доля держави і народу") та кількох монографій з історії демократичної опозиції та політичної еміграції.

• Професорка Оля Гнатюк - дослідниця української культури та новітньої історії України, польсько-українських відносин, перекладачка. Співробітниця Варшавського університету з 1985 року, зараз на пенсії. Працює в Києво-Могилянській академії. Авторка, зокрема, книги "Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність та відвагу і страх", співавторка (разом з Богумілою Бердиховською) книги "Бант покоління. Розмови з українськими інтелектуалами.

• Збіґнєв Глуза - редактор. Ініціатор і керівник підпільної "Карти" (з 1982 року) та незалежного Східного архіву (з 1987 року), президент Центру КАРТА (з 1990 року, тепер громадська організація), голова Комітету Саду Праведників у Варшаві (з 2014 року), голова Ради Фундації "Східний дім" (з 2019 року). Головний редактор щоквартального журналу "Карта" та видавництва KARTY, автор, співавтор, редактор і видавець кількох сотень публікацій та десятків виставок. Ініціаторка соціальних архівів, польсько-українського діалогу "Польща-Україна: складні питання", програми іменної документації "Індекс репресованих".

У польсько-українських дискусіях останніх 30 років домінувало минуле. Останні 10 років були позначені суперечкою про Волинь. Ця історична перспектива значною мірою затьмарила для політиків роздуми про сьогодення і майбутнє. Тим часом польське та українське суспільства, особливо в останні 10 років, стають дедалі ближчими. Досить сказати, що згідно з соціологічними опитуваннями останніх років, українці вважають Польщу і поляків найбільш дружньою країною і народом. Ніхто - від пересічного громадянина до політика найвищого рангу - не приховує своїх емоцій, коли дякує за підтримку, яку Польща і поляки надали Україні та українцям перед обличчям війни.

Кількість українців у Польщі зростає щороку, починаючи з 2014 року. Наприкінці 2021 року їх було не менше півтора мільйона. У 2022 році їхня кількість значно зросла. За різними оцінками, зараз українці становлять близько 10 відсотків населення Польщі. За останній рік ми пізнали один одного краще і ближче в найдраматичніших обставинах. Історія відійшла на другий чи третій план перед обличчям найсерйознішого виклику, з яким зіткнулися поляки та українці після закінчення Другої світової війни. Однак очевидно, що деякі кола все ще намагаються грати на історичних образах, а там, де це не спрацьовує, вдаються до випробуваного арсеналу ксенофобії, тобто загрози, яку нібито становлять біженці.

Розклад зустрічей:

• 12 квітня 2023 року, "Шляхи до незалежності"

• 23 травня 2023 року, "Досвід війни"

• 14 червня 2023 року, "Конгрес польсько-української солідарності"

Результатом зустрічей стане лист-заклик до польсько-української солідарності та закриття взаємних історичних рахунків.

Дискусія відбудеться польською мовою з перекладом на українську.

Серія польсько-українських зустрічей відбувається завдяки підтримці Маршалківського управління Мазовецького воєводства.

Деокупація Маріуполя в культурі: спільнота, театр, кіно

Анджей Дуда вручив Зеленському Орден Білого Орла

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi