Фронтмен гурту Mad Heads Вадим Красноокий: «Музиканти переусвідомлюють свою роль в суспільстві»

Редактор VPolshchi, Мар'ян Савчишин, поспілкувався з фронтменом гурту Mad Heads, Вадимом Краснооким, про історію гурту, музику та зміни, які відбуваються з нею під час війни в Україні.

Мар'ян Савчишин: Як і коли виник гурт Mad Heads?

Вадимом Красноокий: Я заснував гурт у 1991 році, коли вдалося знайти музикантів-однодумців, готових разом грати в стилі рокабілі. В Україні таку музику мало хто знав, до того ж ми співали виключно англійською. Але на диво, українці сприймали нас дуже добре, і вже в 1996 році ми були визнані одним з кращих рок гуртів України за версією хіт парадів «Територія А» і «12-2». Водночас, перші три альбоми Мед Хедс видавалися в Німеччині, і ми багато концертували по Європі. Аж поки не вирішили зробити нашу музику максимально позитивною, а також співати українською, що згодом подарувало нам справжню народну любов. Нам пощастило створити багато успішних пісень, деякі з них і сьогодні співає вся Україна («Надія є», «А я на морі»). Ну і ще нам вдалося створити декілька дуже успішних версій українських народних пісень.

Ви одними з перших звернули увагу у своїй творчості на українські народні пісні. Чи тоді важко було працювати над їхньою інтерпретацією?

Мед Хедс були одними з перших, хто почав виконувати українські народні пісні в рок музиці. Думки про те, що це було би цікаво робити, крутилися у мене в голові кілька років, ще коли ми співали тільки англійською і виступали частіше за кордоном, ніж вдома. Коли ж ми вирішили робити музику спеціально для українських слухачів, тут і для експериментів з народним матеріалом настав час. Творчий процес завжди йшов легко, весело і азартно. Перші ж народні пісні, які ми почали грати на концертах, мали фантастичний успіх. Це були «Смерека», «Дубки» і ще кілька пісень. Ми їх записали і видали в альбомі «Надія Є» у 2005 році. Наші версії цих пісень стали тоді дуже популярними, і залишаються такими досі. Це в свою чергу надихнуло зробити цілий альбом народних пісень. Він вийшов в 2011 році під назвою «УкраїнSKA» і має 19 треків, які й досі люди люблять і слухають.

Як війна впливає на українську музику?

Війна впливає на музику катастрофічно. Багато музикантів взяли до рук зброю, хтось із них не повернеться додому. Можливості для концертів в Україні зараз дуже обмежені. Якщо створюються нові пісні – то в основному вони про війну. Якщо відбуваються концерти – то в основному вони для того, щоби підтримати бойовий дух людей і зібрати щось для військових. Водночас, є і позитиви. Музиканти переусвідомлюють свою роль в суспільстві, переходять на українську, перетворюють свої пісні на зброю – все це нас єднає і додає сил. А народ загалом зараз має велику потребу у власній культурі. Відтак велика увага до тих, хто цю культуру творить. В тому числі українську музику тепер слухають набагато більше.

Чи вдається записувати нові пісні під час війни?

Так, хоча це і складніше, ніж в мирний час. В кінці минулого року ми записали і видали нову пісню «Ми українці, ми можемо все». Це позитивна пісня про героїчний народ, який завзято бореться і перемагає. Зараз вже майже готова до видання ще новіша пісня «Світло всередині нас».

Звідки у такий складний час черпаєте натхнення?

Звичайні джерела натхнення зараз для мене не працюють. Останній рік я лише трансформую свій гнів на ворогів, біль за країну і захоплення нашим неймовірним народом – в любов, яку я вкладаю в ці пісні. Сподіваюся, що вони можуть підтримувати і надихати наших людей.

Чи маєте рецепт на те, як можна радити собі з стресом та поганим настроєм?

В перші дні повномасштабного вторгнення ніякі мої рецепти не працювали. Втім назагал, робити будь-що для наближення перемоги. В дії з'являється сенс, і стреси відступають. Чисто на фізичному рівні – спортивні тренування. Музика. Спілкування з близькими людьми.

Чи долучаєтесь Ви до ініціатив допомоги під час війни?

Звісно. На початок повномасштабного вторгнення я прилетів з Канади. В перші дні власноруч возив обладунки для тероборони. Потім довгий час вів брифінги для журналістів в Медіа Центрі Україна. Протягом останнього року ми з Мед Хедс дали в Україні багато концертів – всі вони були на підтримку ЗСУ. А зараз я даю сольні концерти для українців в містах Європи, так само на підтримку наших військових.

Чи доводилося Вам раніше виступати в Польщі?

Так. Вперше ще в кінці 90-х, і потім багато разів в різні часи. Бували виступи на українських фестивалях, бували чисто для польських слухачів. Із найцікавіших пригадую виступ на україно-польському кордоні спільно з популярним польським артистом Sidney Polak. На тому концерті він співав «А я на морі», а я вивчив одну його пісню польською. З тих пір товаришуємо. Потім Mad Heads були на величезному фестивалі «Європейський Стадіон Культури» в Жешуві – там було багато польських артистів, а також гостей з різних країн.

Маєте улюблене місце в Польщі?

Є гарні місця у Варшаві, подобається Краків. Катався на лижах в Щирку і Бялці-Татшанській – прекрасні гори. 

Як підбираєте зараз репертуар для концертів?

Кожен концерт зараз дуже особливий і важливий, адже це насамперед привід українцям зібратися разом і підтримати одне одного. Я підбираю пісні таким чином, щоби ми могли багато співати всі разом – а одже це найвідоміші пісні Мед Хедс та де-які інші, які всі добре знають. Крім того, співаємо й зовсім нових пісень, написаних за останній рік. Кожен зможе відчути цю чудову атмосферу, яка зароджується на наших концертах.

ONUKA: від усіх українських артистів низький уклін Польщі та полякам

Творчий вечір DakhaBrakha в Українському домі у Варшаві

Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi