"Women to Ukraine" - проєкт активної участі жінок у процесах миротворення і пост-воєнної розбудови України
Проєкт Women to Ukraine має на меті реалізацію рівних можливостей, захисту прав і формування вільного суспільства. Його створено консорціумом організацій — Центром економічного відновлення, La Strada, ВГО Поруч, Інститутом конструктивної журналістики та нових медіа за фінансової підтримки Посольства Великобританії в Україні.
Редакція VPolshchi поспілкувалася про місію та завдання, які ставить перед собою "Women to Ukraine" з головою ВГО "Поруч", почесною докторкою Університету Мальмо Марією Тищенко.
Facebook Пані Маріє, які цілі ставить перед собою ВГО "Поруч" реалізовуючи проєкт "Women to Ukraine"?
Від початку своєї діяльності громадська організація «Поруч» разом зі своїми численними партнерами постійно тримала у фокусі питання якомога повнішої реалізації прав і потреб різних гендерних груп у суспільстві. Зокрема, жінок і дівчат. А з початком повномасштабної російської агресії в Україні це питання набуло нової сили, до нього додалися нові виклики.
Щоб краще зрозуміти інтереси, потреби різних груп жінок і дівчат; оцінити виклики й проблеми, з якими вони стикаються в умовах війни, та щоб осягнути перспективи різних груп жіноцтва, зокрема й серед внутрішньо переміщених осіб, ми провели відповідне опитування. А вже виходячи з нього, оцінили потреби органів місцевого самоврядування щодо реалізації програм і заходів, орієнтованих на запити різних груп жінок і дівчат.
Результатом цього оцінювання стала «Мапа зацікавлених сторін», яка допоможе зрозуміти, з якими групами чи окремими представниками важливо співпрацювати для розширення прав і можливостей українських жінок у час війни на державному та місцевому рівнях
Facebook Як змінилося життя суспільства та ситуація пов'язана з забезпеченням рівних прав в Україні після початку війни?
Після 24 лютого 2022 року значно посилилася вразливість жінок: обмежилися їхні можливості працевлаштування, збільшився обсяг неоплачуваної домашньої роботи, підвищилися ризики насильства, зокрема сексуального, пов’язаного з війною. Негативно впливає на соціально-економічне становище жінок також і вимушене переселення, при якому жінки, а особливо їхні вразливі групи, втратили дохід і стали залежнішими від соціальних допомог і виплат. Жінки, зокрема з-поміж ВПО й ті, які безпосередньо постраждали від воєнних дій, недостатньо залучені в процес ухвалення рішень на місцевому рівні. Це пов’язано з різними чинниками, як-от подвійне навантаження домашньою роботою, стереотипне уявлення щодо їхнього потенціалу, ролі та внеску в громаду, брак знань щодо процесів ухвалення рішень на місцях, відсутність менторської підтримки та настанов тощо.
Попри те, що жінки беруть активну участь у діяльності гуманітарних штабів і волонтерських ініціатив, наприклад, організовуючи й доставляючи допомогу постраждалим від війни, але все ж такі на рівні ухвалення рішень їхня участь є мізерною. А обмеження окремих прав і свобод у зв’язку з введенням воєнного стану ще більш ускладнило жінкам, особливо з уразливих груп, доступ до процесу ухвалення рішень, розподілу ресурсів, зокрема й фінансових.
Які ще проблені явища стали актуальними з початком війни в Україні?
Серед інших нагальних проблем, які називали жінки в ході проведеного нами опитування: рівень фізичної безпеки в бомбосховищах і обмежений доступ до них; відсутність чітких алгоритмів проведення евакуації, формування запитів та розподілу гуманітарної допомоги, яка б ураховувала стать і вік внутрішньо переміщених осіб, стан їх здоров’я. Болюче вдарило погіршення доступу до медичних послуг, особливо тих жінок і дівчат, які проживають на територіях тривалих бойових дій або наближених до них. Багато медичних працівників, фармацевтів і дистриб’юторів поїхали з небезпечних зон, що спричинило скорочення або відсутність медичних послуг і товарів. Доступ до медичних послуг обмежений і через цілеспрямовані атаки на заклади охорони здоров’я, особливо лікарні та машини швидкої допомоги. За повідомленням Міністерства охорони здоров’я України з початку війни пошкоджено 927 таких закладів, з них 127 зруйновано вщент. Важким випробовуванням стало й обмеження доступу до освіти (дистанційне навчання вимагає якісного доступу до Інтернету та відповідних технічних засобів. Тягар навчання вдома лягає здебільшого на матерів; не сприяють йому й повітряні тривоги, евакуація тощо).
Чи війна вплинула на діяльність громадських організацій?
В умовах війни громадські організації, що працюють у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та/або репрезентують різні групи жінок і чоловіків, фактично не рухаються за своїми планами, не просувають права жінок, що позначено в їхніх статутах. Найчастіше всі свої зусилля вони спрямовують на підтримку постраждалих від війни, при тому, що їхня праця часто не оплачується.
Facebook Органи місцевого самоврядування реагують на ситуацію?
Звичайно, органи місцевого самоврядування прагнуть допомогти жінкам, але результати нашого опитування демонструють, що, на жаль, переважна більшість їхніх представників використовують стандартний підхід — електронні консультації з мешканцями громади щодо проєктів рішень. Такий підхід не сприяє активній участі вразливих груп жінок, зокрема жінок з інвалідністю, з національних меншин, похилого віку та інших у формуванні місцевих політик і програм, а в перспективі місцевих планів відновлення.
Дослідження продемонструвало брак знань у працівників органів місцевого самоврядування щодо сутності Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека». Резолюція не згадується та не використовується як дороговказ під час планування місцевої політики щодо забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у встановленні миру, протидії безпековим викликам, насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з війною. Практичного досвіду в плануванні місцевої політики з виконання Резолюції переважна більшість громад не має.
Facebook Якими будуть результати дослідження?
Виходячи з висновків дослідження, наші експерти підготували низку рекомендацій працівникам органів місцевого самоврядування, серед яких: організовувати навчання фахівців із питань Порядку денного "Жінки, мир, безпека"; згідно з яким розробити для них методичні рекомендації та надати експертний супровід щодо оцінювання потреб і розроблення місцевих планів дій; розвивати спроможність місцевих громадських організацій представляти інтереси різних груп жінок, зокрема з-поміж внутрішньо переміщених, і практичних вмінь взаємодії та впливу на формування місцевої політики з реалізації Резолюції РБ ООН 1325.
Marian Savchyshyn, редактор VPolshchi