Більшість біженців скаржаться психологам на кризу стосунків
Від початку повномасштабного вторгнення Росії з України виїхали мільйони осіб. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, 1,3-1,4 мільйона досі перебувають там. Переважно – жінки з дітьми. Їхні чоловіки або партнери залишилися в країні. Скоро рік, як їхні стосунки проходять випробування відстанню. На думку сімейних психологів, попереду нас чекає велика кількість розлучень. Перші наслідки стосунків на відстані вони вже спостерігають серед своїх клієнтів.
Психолог і засновниця Centrum rozwoju PoraDa Ірина Ожеховська працює в Польщі з українськими біженцями. Зрозуміло, що переважають жінки.
«Чим довше жінка лишається тут, тим більше виникає непорозуміння з партнером, - говорить вона. - Коли люди перебувають в різних середовищах, їм складно порозумітися. Наприклад, для чоловіка, який залишився в Україні, відбулося переосмислення цінностей. Він живе сьогоднішнім днем, його психіка в тривожному стані, бо він щодня у ситуації небезпеки. Жінка, яка в безпеці, починає будувати план на майбутнє і хоче це робити разом з чоловіком. Найпростіший приклад - в яку школу віддати дитину. Чоловік не знає, що відповісти, бо його психіка зараз просто нездатна генерувати ідеї. На грунті цього і виникають непорозуміння».
GETTY Оксана Риженко надає консультації психотерапевта біженцям з України, які опинилися в Чехії. Робить це з серпня минулого року. Каже, що 60-70% звернень дорослих клієнтів стосуються кризи стосунків.
Зраджують як жінки тут, так і чоловіки там
«Якщо жінка виїхала з дітьми, виховання і домашні обов’язки, лягають на її плечі. На додаток потрібно адаптуватися до нових умов. Ще й допомагати дітям, які переживають ті самі процеси. Навіть відсутність людини, до якої можна притулитися, впливає на її стан, - розповідає пані Оксана. – Якщо партнери на відстані, то з’являються ревнощі, підозри, зради. У мирний час я майже з таким не працювала. Зараз як жінки зраджують, бо потребують підтримки, так і чоловіки, адже їм теж хтось потрібен в Україні. Приходить багато людей, які скаржаться на самотність, тому що партнери через відстань віддаляються. Є клієнти, у сімейному житті яких в Україні зовні все було нібито гаразд. Щоправда дещо прохолодно, не дуже комфортно, але якось звикли. Коли увесь час сиділи у холодні воді, то незручність не помічається. А тут вийшли з неї, погрілися на сонечку, з’явилася можливість зосередитися на собі, подбати про себе. Після цього не дуже хочеться повертатися в цю холодну воду».
Adobe Stock Серед українок, які звертаються до пані Оксани, трапляються такі, чий чоловік на війні.
«Одна жінка дуже сумувала за домом, за Києвом і розказувала це чоловікові, який на війні. Від нього постійно чула: «Чому ти постійно скиглиш? Мені тут в окопі гірше». З його боку це було знецінення почуттів і труднощів, з якими стикнулася дружина. Це її ображало, - говорить Оксана Риженко. - Навіть якщо чоловік не на фронті, а просто в умовах війни в Україні, він часто обезцінює почуття дружини, яка за кордоном, де немає сирен і не літають ракети. Мовляв, якщо тобі там не подобається, їдь в Україну. Часто подібні ситуації нагадують змагання пари - кому гірше. Хоча я бачила і навпаки. Чоловік однієї клієнтки залишився в окупації в Херсоні. Спершу вона страждала тут. Потім почала виходити з цього стану. Якось розказує: «Коли телефоную чоловіку і розказую, що мені вже добре, відчуваю, як він радіє за мене, як наповнюється, і йому самому стає краще». Але чоловіки часто самі не можуть підтримати жінку, бо не мають ресурсів».
Психологи звертають увагу на важливість сексу для зміцнення стосунків. Навіть попри відстань, радять шукати можливостей для близькості.
«Зараз є багато іграшок для інтимної близькості навіть на відстані – через відеозв’язок чи телефон. Можна відверто про це розмовляти. Існує мастурбація, - каже Ірина Ожеховська. – Зрештою, жінка може приїжджати час від часу до чоловіка».
«У мене була клієнтка, одинока мама, з якою дуже важко йшла робота. Потім у неї з’явився чоловік у Чехії, секс. Коли я її побачила, це була інша людина, - додає пані Оксана. - Але ми не говоримо про секс, як просто статевий акт. Також говоримо про довіру, можливість відкритися, отримати тілесний контакт, відчути себе потрібною, гарною, бажаною».
Психологи суголосно зауважують, що війна також вплинула на стосунки пар, які переїхали до Польщі ще до війни. Або про родини, де чоловік виїхав під час війни разом з родиною.
«Якщо пара не була налаштована на відверті стосунки, а тут почалася війна, кожен замкнувся в собі. Скажімо, людина постійно думає про близьких, родичів, які опинилися у небезпеці в Україні. В цьому тривожному стані приділяє менше уваги партнеру. З’являється холодок між ними. Потім коли негатив накопичується, хтось зривається і починає з’ясовувати стосунки», - каже пані Ірина.
Pixabay «Запасний еародром» - це неповага до іншого»
На початку психотерапії Оксана Риженко не радить своїм клієнтам приймати різких рішень про розрив стосунків.
«Під час кризи думки про те, чи дійсно я хочу жити з цією людиною, нормальні. Спершу парі треба пробувати пройти через кризу. Якщо не виходить – тоді розлучення. Я не говорю про випадки насильства, це інша тема», - говорить вона.
За словами Ірини Ожеховської, близько 70% її клієнтів серед біженців обдумують розірвання стосунків. Однак кардинальних рішень не поспішають приймати, а чекають.
«Дехто називає це «запасним аеродромом», - говорить вона. – Це не дуже добре, бо вони крадуть час іншої людини. Краще все ж таки зізнатися, що ти не хочеш розвивати стосунки. Інакше це неповага до іншого. Але часто ця неповага продиктована страхом залишитися взагалі без нічого, якимось травматичним досвідом».
У недалекому майбутньому в наслідок розділення родин пані Оксана бачить проблеми в українському інституті сім’ї: велика кількість розлучень, зради, молоді чоловіки, які могли би створити родини або повернутися до своїх дітей та коханих, але загинули.
«Інший фронт – травмовані цим діти, - додає психолог. – Це вже є».
Аби врятувати стосунки, Ірина Ожеховська радить постійно підтримувати зв'язок з партнером, який опинився далеко. Розуміти, що зараз важко всім без різниці, хто де опинився.
«Найважливіше – розмовляти один з одним. І чути. Говорити потрібно через «я-повідомлення». Тобто не «ти мені не пишеш», а «я би хотіла, частіше з тобою спілкуватися, бо мені тебе не вистачає», - додає Ірина. – Також не варто терпіти, бо через це накопичується злість, невдоволення. Свої емоції слід озвучувати. Якщо інший партнер направлений на стосунки, то він почує. А також не треба боятися звертатися до спеціалістів. Для біженців з України за кордоном є багато безкоштовних можливостей це зробити».
Hanna Balakyr, позаштатна журналістка VPolshchi