Символ Різдва. Історія торунських пряників
Імбирні пряники - ароматні, запашні, зимові смаколики. Вони стали дуже популярними у сучасному світі. Хоча їх випікали ще з давніх-давен в Єгипті, а у середньовічній Франції та Англії лицарі отримували ласощі зі смаком імбиру на вдачу в турнірах. Історій виникнення імбирного печива дуже багато. Проте символом Різдва ці пряні ласощі стали нещодавно. У Польщі у місті Торунь пряники — це справжній і дуже міцний бренд. Вони знані в цілому світі через різновид смаків, оригінальні форми та цікаве оздоблення. Чому саме в Торуні найсмачніші пряники? Та за якими рецептами їх випікають читайте нижче у статті.
Найсмачніший і найвідоміший символ Торуня – це, звичайно, торунський пряник
Перші згадки про фірмові солодощі цього міста відносяться до 1380 року. Саме в Торуні перетиналися всі важливі торговельні шляхи, а отже, тільки місцеві кондитери мали доступ до таких цінних екзотичних прянощів, як імбир, гвоздика, кардамон, кориця та мускатний горіх. Пекарі спеціально замовляли дерев'яні дощечки з унікальними сюжетами. Найстаріші форми для пряників, що дійшли до наших днів, датуються початком XVII століття, їх можна подивитися на виставці в міській Ратуші.
Piernik
Щоб дізнатися, як випікають найвідоміший кондитерський виріб міста, спробувати самостійно спекти пряник у традиційній дерев’яній формочці можна в Живому Музеї Пряника у Торуні. Тут працюють екскурсоводи, одягнені в костюми середньовічних кухарів, які розкажуть про історію, особливості виробництва та старовинні рецепти ласощів. Важливо, що тісто для цього смаколика готується протягом кількох місяців, але спеціально для відвідувачів музею тут зберігається спеціально заготовлене тісто, тож за бажання відчути себе кулінаром може кожен. Форму для випікання можна вибрати будь-яку.
Trwa ładowanie wpisu: instagram
У давнину в Торуні випікали два види пряників. Перший вид це свого роду прикраси. Вони були твердими та фігурними, їх вішали на видному місці, як символ багатства, достатку та високого соціального статусу, адже пряники у давнину були надзвичайно дорогими. А другий вид пряників — це їстівні, вони були пухкими. До тіста крім меду, борошна і прянощів додавали ще розпушувач.
На сьогодні різновид пряників вражає. Серед них є класичні торунські пряники з трояндами та шоколадом – ідеальне поєднання традиційного смаку пряників та солодкості шоколаду, з начинкою із трояндового варення; джентльменські – хрусткі шоколадні пряники з подвійною кількістю чорного перцю; ідеальна закуска до алкоголю; кавові – у формі серця, з краплею спирту, яка надає їм незвичайної текстури та ніжності. Половина пряника покрита кавовою глазур’ю і посипана мигдалем, друга – шоколадом.
Зазвичай пряник асоціюється з тривалим дозріванням і навіть кількатижневим очікуванням, поки його можна буде спекти. Але часто ми не встигаємо на це в розпалі різдвяних приготувань. Тоді можна скористатись рецептом про який пише Wirtualna Polska для приготування смачного і швидкого пряника.
Рецепт 1885 року для приготування торунського пряника
1 л чистого меду розігріти (не кип'ятити) із чайною ложкою сушеної апельсинової шкірки, чайною ложкою гвоздики та двома столовими ложками анісу. Запарити цим медом 2 л підігрітого та просіяного житнього борошна. Все це добре вимісити, щоб не було грудочок. У гаряче тісто розбити чотири яйця, добре перемішати та відставити у холодне місце. Потім додати столову ложку поташу зі склянкою спирту й одним жовтком – знову вимісити тісто. Вимісити старанно, що непросто, бо тісто важке, пружне. Додати грубо нарізаний мигдаль, знову промісити із готового тіста за допомогою формочок зробити пряники. Зверху змастити білком, цілим мигдалем прикрасити, додати цукатів, пекти в гарячій печі, як хліб, хвилин 45. Такі пряники можна довго зберігати – вони м’які, крихкі, справжні – як колись.
Nataliia Protsko, журналістка VPolshchi
Wyłączono komentarze
Jako redakcja Wirtualnej Polski doceniamy zaangażowanie naszych czytelników w komentarzach. Jednak niektóre tematy wywołują komentarze wykraczające poza granice kulturalnej dyskusji. Dbając o jej jakość, zdecydowaliśmy się wyłączyć sekcję komentarzy pod tym artykułem.
Redakcja Wirtualnej Polski