Журналіст викрив корупцію в Міноборони України. «Гіршого міністра, ніж Резніков, не буде»

Тетяна Колесниченко: Минулої неділі Володимир Зеленський оголосив про звільнення Олексія Резнікова, міністра оборони України, з посади. Що ви відчули, коли прочитали цю новину?

Юрій Ніколов: Задоволення, тому що, незважаючи на війну, ЗМІ в Україні все ще мають вплив на владу. Але приватно для мене відставка Резнікова не має жодного значення. Я критикував не його, а дії міністерства як інституції. Резніков був лише частиною проблеми. Він пішов, система залишилася.

Повернімося до самого початку. Є січень 2023 року. Йдуть запеклі бої за Бахмут, Росія майже щодня бомбардує критично важливу інфраструктуру. Відчувається втома, але консолідація в суспільстві все ще сильна. Медіа та експерти все ще дотримуються неписаного пакту не атакувати владу. До вас потрапляють документи, які свідчать про те, що Міністерство оборони закуповує продукти харчування для солдатів за цінами, завищеними втричі. Чи були у вас сумніви щодо публікації цього розслідування?

Так, я дуже боявся. Я навіть був гальмом у нашій команді. Напевно, якби йшлося про 40-мільйонний контракт, я б не взявся за публікацію. Я б зробив те, що робила більшість журналістів-розслідувачів на початку вторгнення: відклав би цю тему в шухляду "після закінчення війни", тому що зараз є важливіші справи. Але я тримав у руках контракт на суму майже 400 мільйонів євро. З них близько 150 мільйонів були штучно завищеною ціною.

Я подумав тоді про свого брата, який зараз на фронті. І про те, що, зрештою, таких контрактів має бути більше. Скільки танків можна купити за ці гроші? А що, якщо вкрадуть стільки, що не залишиться грошей на зброю? А якщо вони переб'ють всіх наших хлопців в окопах? На цьому мої моральні дилеми закінчилися. Звучить пафосно, але я дійшов висновку, що боротьба з корупцією в нашому випадку - це буквально боротьба за життя. Тих, хто краде, свідомо чи ні, але працює на Росію. Тому ми опублікували розслідування.

Це був перший масштабний корупційний скандал від початку вторгнення, та ще й у такому невралгічному місці, як Міністерство оборони. Було багато гніву і розмов про те, що поки одні люди гинуть в окопах, інші крадуть. Однак, незважаючи на численні заклики, Резніков втримався на своїй посаді. Ви розумієте, чому так сталося? Ходять чутки, що на його місце не було бажаючих.

Я чув як це, так і абсолютно протилежну версію, що бажаючі були, але на самому верху не хотіли змін. Це несуттєво. Я вважаю, що влада тоді відреагувала адекватно. Після публікації посипалися відставки. У лютому був затриманий В'ячеслав Шаповалов, заступник і дуже близький соратник Резнікова. Він відповідав за тилове забезпечення Збройних сил України (ЗСУ). Тоді ж було взято під варту Богдана Хмельницького, керівника департаменту закупівель Міноборони.

Ось тільки ніхто з них не був затриманий у зв'язку зі справою, яку ви описали.

Вони опинилися під вартою за іншими звинуваченнями, але згодом прокуратура зібрала доказову базу, і тепер обидва є фігурантами справи про закупівлі за завищеними цінами для ЗСУ.

Проблема полягала в тому, що Рєзніков продовжував захищати своїх підлеглих. Навіть попри те, що державний бюджет втратив мільярди на укладених ними контрактах. Зрештою, справа була не лише в харчуванні. Почали спливати факти, що Міністерство оборони укладало контракти з сумнівними іноземними компаніями, сплачувало їм величезні суми, а потім вони зникали. Україна втрачала мільярди, але все одно не мала ні зброї, ні жилетів.

У списку також є компанія з Польщі, яка мала отримати контракт на 24,5 мільйона євро на умовах повної передоплати. Але обіцяні каски та жилети виявилися настільки низької якості, що Міноборони повернуло їх назад. Сьогодні ця компанія входить до 10 найбільших боржників міністерства. Чи були ще такі приклади?

Йдеться про польську компанію "Альфа". Це розслідування проводив портал "Українська правда", тому це не моя тема. Але в цьому випадку принцип той самий: Міноборони купило набагато дорожче у посередника, замість того, щоб замовити дешевше у виробника. Таких прикладів, напевно, більше.

Резніков тим часом невміло намагався виправдовуватися, і мене заспокоювали, що він захищає існуючу схему.

У певному сенсі, Зеленський також захищав його. В одному з інтерв'ю він сказав, що в березні 2022 року було зроблено багато помилок. До рішень, які були прийняті в той час, слід ставитися з великою обережністю, оскільки країна боролася за виживання. З рештою, Шаповалов також використовував цей аргумент. З в'язниці він написав листа президенту, в якому звинуватив його в тому, що у них була домовленість: головне - убезпечити армію. Тепер він стверджує, що його затримання - це політичне переслідування. То, можливо, Резніков свідомо ухвалював погані рішення, бо на інші кроки просто не було часу чи можливості?

Значною мірою я згоден із Зеленським. У березні 2022 року, коли росіяни стояли під Києвом, ми були в такому скрутному становищі, що я б не мав претензій до Міністерства оборони, якби воно тоді підписало контракти із завищеними цінами. Найголовніше на той момент було вижити і забезпечити армію. Хоча я хотів би запитати Зеленського і тодішнього міністра оборони, чому склади були порожні, хоча партнери попереджали Україну про неминуче вторгнення?

Фішка в тому, що контракти, про які я писав, були укладені наприкінці 2022 року. За кілька місяців до цього була звільнена Харківська область, потім Херсон. Це був переломний момент. У людей раптом з'явився оптимізм, що скоро буде кінець цього кошмару. І в суспільстві, і у владі настало розслаблення. Деякі чиновники вирішили, що настав сприятливий момент для повернення старих корупційних практик. Вони відчули, що тепер ніхто не дивиться на їхні руки, оскільки ЗМІ зосередилися на описі російських військових злочинів.

Але повернемося до питання, чи знав Резніков про корупцію в міністерстві. На мою думку, він не тільки знав, але й був невід'ємною частиною системи. Влітку ми виявили нові невигідні контракти, і, проаналізувавши їх, у мене більше не залишилося сумнівів.

Іван Преображенський: Після смерті Пригожина Путін може вдарити по Шойгу

«Через рік забудуть, що вони українці». Так росіяни змінюють свідомість українських дітей

Мисливець на військових злочинців: Путін буде притягнутий до відповідальності дуже скоро

Ви зараз говорите про справу з куртками для ЗСУ, які виїхали з Туреччини як літні, а прибули в Україну вже як зимові. При цьому ціна на куртку змінилася з $29 до $86.

Так, ключовий момент полягає в тому, що за півтора дня до укладення контракту з турецькою компанією Vector avia Рєзніков особисто підписав наказ, який дозволив де-факто прийняти на склад куртки без жодного контролю якості. Достатньо було, щоб вони мали два рукави, кишені та застібку. Технічні вимоги були значно знижені. Наприклад, за технічними умовами Міністерства оборони, тканина, з якої виготовляють куртки, повинна мати міцність 1400 ньютонів. Саме так визначається стійкість до розриву. Куртки, які прибули з Туреччини, мали міцність 450 ньютонів.

Вони були дуже низької якості, хоча коштували як товар високого класу. Ми заплатили як за "Мерседес", а отримали "Ланос". Але найцікавіше, що одним із власників турецької компанії Vector avia виявився Олександр Касай, 26-річний гандболіст, який отримав контракт майже на 40 мільйонів доларів. Так сталося, що він є племінником Геннадія Касая, народного депутата від президентської партії "Слуга народу" та члена парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки у Верховній Раді України. Саме цей комітет контролює діяльність Міністерства оборони, але він не побачив нічого поганого у «курткових» контрактах.

Все це воскресило в моїй пам'яті старі часи, коли корупція в Україні існувала в багатоповерховій формі. Я б не хотів повернення до цього. Тут недостатньо просто змінити ціни в контрактах, потрібно реформувати всю систему.

Зеленський, однак, попрощався з Резніковим, не сказавши жодного слова про корупцію в Міністерстві оборони. Він пояснив цю зміну "необхідністю нових підходів".

Це не дивно, адже на даний момент Резніков чистий. Жоден правоохоронний орган не висунув йому звинувачень. Формально претензій до нього немає.

Я також розумію, що Рєзніков - людина, яка знає дуже багато чутливої інформації. Сперечатися з людиною, яка може тобі зашкодити, було б нерозумно.

Тобто Резніков спокійно поїде до Лондона послом України? Саме таку долю йому пророкують всі українські ЗМІ.

Сподіваюся, до цього не дійде. Я б згорів від сорому, якби Великобританія отримала таке обличчя України. Це було б нетактовно.

Як високо сягала корупційна схема? В одному з інтерв'ю ви сказали, що Андрій Єрмак, голова адміністрації Зеленського і його найдовіреніший соратник, міг зіграти в цьому певну роль.

Міністерство оборони повністю підпорядковане Єрмаку. Резніков перебуває в орбіті його впливу, як і інший його заступник, Денис Шарапов, який був бізнес-партнером Єрмака. Більше про це має розповісти прокуратура та суди.

Нового міністра оборони Рустема Умерова також пов'язують з Єрмаком.

Я теж не бачу в цьому нічого дивного. Єрмак сьогодні - потужна фігура в українській владі. Без його схвалення не можна отримати високу посаду.

Це людина, без якої Володимир Зеленський відмовляється працювати. Де-факто він поставив українцям ультиматум: я прийшов до влади разом з Єрмаком і з ним піду. Ми проголосували за Зеленського, але отримали дует. Але це не найбільша з проблем України на даний момент. Що і як робив Єрмак, буде розслідувано після війни. Зараз найголовніше - перемогти Росію. І боротьба з корупцією - один із способів цієї боротьби. Зеленський - тефлоновий, він користується беззастережною підтримкою суспільства. Цей імунітет поширюється і на Єрмака, але не на його заступників і міністрів.

Повернімося до Рустема Умерова. У західних ЗМІ його зображують як розсудливого кандидата в міністри. Досвідчений менеджер з бездоганною репутацією. Він керував Фондом держмайна, який завжди був розсадником корупції, але за рік не став фігурантом жодного скандалу. Чи очікуєте ви змін у міністерстві?

Я не буду коментувати, наскільки добре Умєров справлявся зі своїми обов'язками у Фонді держмайна. Не думаю, що хтось ретельно перевіряв роботу цієї інституції.

Для мене Умеров - повний no name. Я дізнався про його існування рік тому, коли він з'явився під час переговорів з Росією. Мені здалося трохи дивним, що на такій важливій зустрічі був присутній депутат з маленької фракції "Голос". Потім я дізнався, що Умеров сприяв поставкам зброї в Україну, а це означає, що він, мабуть, користується великою довірою з боку влади.

Чи буде він хорошим міністром оборони, покаже час. Існують побоювання, що його змусять залишити деяких заступників, які працювали при попередньому міністрі. Таким чином, Умєров обіймає свою посаду, але не матиме повного контролю над міністерством. Він також отримає "у спадок" тисячі генералів, які десятиліттями тільки те й робили, що крали. Вони будуть постійно обманювати, шантажувати, саботувати. Всіх не звільниш. Тож якби на запитання, чи можна реформувати Міністерство оборони, Умеров чесно відповів: "Я не знаю", я б сприйняв це з великим розумінням. Натомість я вважаю, що гірше, ніж за Резнікова, навряд чи буде.

А як щодо поставок зброї в Україну? Погодьтеся, в одному Рєзнікову не можна дорікнути: у нього були хороші стосунки із західними пантерами. Чи зможе Умєров зачарувати своїх колег під час зустрічей у Рамштайні, ще належить з'ясувати.

Звичайно, Рєзніков робив і позитивні речі. Він дуже добре говорив англійською і мав чудові стосунки з партнерами. Але поставки зброї не залежать від харизми міністра. Наведу приклад. За день до публікації нашого першого розслідування про закупівлі для армії відбулася зустріч у Рамштайні. Україна знову не отримала дозволу на передачу танків "Абрамс" і "Леопард". Ми опублікували розслідування. Міністерство Оборни звинуватило мене в ослабленні обороноздатності України, погрожувало подати до суду. Але через кілька днів почалися відставки, потім затримання.

Україна показала, що навіть в умовах війни вона здатна боротися з корупцією. Наші західні партнери відреагували на це миттєво. Речник Державного департаменту публічно подякував нам за це розслідування, а через кілька годин Байден сказав, що вражений тим, як Україна бореться з корупцією, і оголосив про передачу "Абрамсів". Невдовзі після цього Німеччина передала "Леопарди".

Де тут заслуга українського міністра оборони? Всі переговори щодо озброєнь відбуваються на найвищому рівні уряду. Міністри зустрічаються, обговорюють деталі, поставки, логістику. Вони є виконавцями. Резніков отримав найбільший бюджет за всю історію свого міністерства, адже зараз половина бюджету України виділяється на оборону. Він мав потужні можливості, але дозволив виводити мільярди з міністерства.

Деякий час тому Зеленський оголосив, що хоче, аби на час війни масштабна корупція була прирівняна до державної зради. Вищі вироки, більший тиск. Чи стане це стримуючим фактором для нечесних чиновників?

Насправді це дуже погана ідея. Навіть з чинним законодавством існує проблема з тим, щоб посадити корупціонерів за ґрати. Я не бачу сенсу в посиленні покарання, якщо його все одно буде важко застосувати. Тому я оцінюю цю ідею як політичне рішення.

Багато антикорупційних активістів побоюються, що великі справи будуть відібрані у незалежного Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) і передані до Служби безпеки України (СБУ), яка контролюється Адміністрацією президента.

Така небезпека існує. НАБУ - нова інституція в Україні. Вона була створена у 2015 році, після Революції Гідності. Багато чесних і талановитих людей пішли туди працювати. Вони дуже ефективні, і хоча вони не досягли найвищих щаблів влади, принаймні вони щось роблять. З іншого боку, СБУ донедавна сама уособлювала всі хвороби системи. Тому забирати у НАБУ справи, в яких фігурують корумповані високопосадовці, - це вже саме по собі повернення до старих часів.

Як приклад можна навести справу Олега Татарова. За часів Януковича ця людина працювала в МВС і була співвідповідальною за жорстокий розгін Майдану. З 2020 року Татаров працює в Адміністрації президента і відповідає за координацію силових структур. Іншими словами, йому підпорядковуються керівники СБУ, МВС та інших служб.

Кілька років тому НАБУ відкрило розслідування щодо корупції в будівельній галузі, Татаров був фігурантом справи. Але чомусь генеральний прокурор забрав справу у НАБУ і передав її до СБУ. Її швидко закрили. Так що ідея Зеленського дуже погана, і я сподіваюся, що вона ніколи не буде реалізована.

Ви постійно наводите приклади і говорите про повернення до "старих часів". Невже війна нічого не змінила в Україні?

Навпаки! Я думаю, що ми рухаємося в дуже хорошому напрямку. Боротьба з корупцією трохи схожа на наступ у Запоріжжі. Ми рухаємося повільно, копітко, але впевнено вперед. Останні корупційні скандали були не історіями про "зраду і безсилля", а радше доказом того, що держава може і повинна реагувати.

Після публікації наших розслідувань закупівлі неозброєнь, тобто продуктів харчування, одягу тощо, стали більш прозорими. Ефекти вже можна побачити. Ціни на продукти харчування впали в два-три рази. Наприклад, якщо в скандальних контрактах ціна за кілограм картоплі була близько €0,6, то зараз - €0,2. Ціна бутильованої води, яка йде хлопцям в окопи, зараз нижча, ніж до вторгнення. Достатньо було провести чесний тендер.

Це дрібниці, але вони зекономлять Міністерству оборони мільярди. Звісно, система залишилася, нечисті на руку чиновники залишилися. Я не сумніваюся, що вони спробують повернутися до старих практик, як тільки вляжеться пил. Корупція - це стан душі. Але для того ми й існуємо, щоб дивитися їм на руки. І в мене таке відчуття, що зараз у цьому вже ніхто не сумнівається: писати навіть про такі делікатні речі, як корупція в Міноборони, під час спустошливої війни, має сенс.

Юрій Ніколов - народився в 1973 році в Сумській області. Закінчив Сумський державний університет за спеціальністю інженер-електромеханік. З 1999 року працює в українських ЗМІ. Він є провідним журналістом-розслідувачем, спеціалізується на розкраданнях на державних тендерах. У 2010 році був співзасновником порталу розслідувань "Наші гроші". Він отримав нагороду від шведського фонду "Svenska Dagbladet" за останнє розслідування корупції в Міністерстві оборони України. Повну стипендія – 10 тис євро – він пожертвував на закупівлю безпілотників для Збройних сил України.

Приєднуйтесь до ВПольщі у Facebook

Новини ВПольщі у Телеграм

Тетяна Колесниченко, журналістка Wirtualna Polska